10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"12" березня 2009 р. Справа № 5/654
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів: Ляхевич А.А.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Кузнєцовій Г.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Сєрова В.М. - представника за довіреністю №4573 від 21.07.2008р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А-3258, м. Радомишль Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "23" жовтня 2008 р. у справі № 5/654 (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м. Київ
до Військової частини А-3258, м. Радомишль Житомирської області
про стягнення 69123,55грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.10.2008р. у справі №5/654 позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м.Київ до Військової частини А-3258, м.Радомишль Житомирської області про стягнення 69123,55грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 31191,52грн. основного боргу, 5193,32грн. інфляційних, 470,43грн. 3% річних, 500грн. пені, 691,24грн. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення 31191,52грн. основного боргу припинено.
Розмір пені зменшено до 500грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржений судовий акт та справу направити на новий судовий розгляд.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, судом першої інстанції порушено ст.49 ГПК України, відповідно до якої, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход держбюджету пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, враховуючи, що позов задоволено частково, як вважає скаржник, судом безпідставно стягнуто з відповідача судові витрати в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, прийнятим при повному та всебічному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з дотриманням норм матеріального права, просить рішення господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2008р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що неявка в засідання суду відповідача або уповноваженого нею представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту по суті.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 69123,55грн. заборгованості за надані послуги зв'язку, з яких 62383,04грн. - сума основного боргу, 1076,76грн. - пеня, 5193,32грн. - інфляційні та 470,43грн. - 3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2003р. між сторонами був укладений договір на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку №1076/8 від 01.11.2003р., відповідно до умов якого відповідач (замовник) здає в експлуатаційно-технічне обслуговування такі споруди зв'язку: КМ-752, апаратуру НУП К-бОП, апаратуру станційну К-60П згідно з паспортом, з необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією та вимірювальними приладами, комплектами запчастин та ремкомплектами, а позивач (виконавець) приймає їх за актами та зобов'язаний виконувати роботи з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів та споруд зв'язку згідно з Правилами технічної експлуатації магістральної та внутрішньозонових первинних мереж (п. 2.2.1 договору).
Відповідно до п.2.1.2 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг.
Згідно з п.3.1 договору, розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісяця, не пізніше 28 числа поточного місяця за поданими рахунками ДПМ. Рахунки подаються не пізніше ніж за 10 днів до кінця терміну оплати.
Оплата здійснюється на поточний рахунок ДПМ після отримання рахунку.
На виконання умов договору, позивач прийняв зазначені вище засоби та споруди зв'язку, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с.13) та виконував відповідачеві передбачені договором роботи.
Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг виконав не в повному обсязі, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 62383,04грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив позивачеві 31191,52грн. боргу, що підтверджується платіжним дорученням №551 від 15.10.2008р.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі, сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати боргу.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.
Отже, заборгованість перед позивачем в сумі 31191,52грн. підтверджена належним чином оформленими документами.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки основний борг відповідача становить 31191,52грн., а відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості в повному обсязі, господарський суд Житомирської області, проаналізувавши зібрані у справі докази та давши їм належну правову оцінку, правомірно стягнув зазначений борг з відповідача.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1076,76грн. пені, 5193,32грн. інфляційних та 470,43грн. 3% річних.
Відповідно до п.3.2 договору, при несвоєчасній оплаті рахунку замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але загальна сума не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Отже, позивач підставно застосував зазначений вид відповідальності до відповідача.
Однак, колегія суддів зазначає слідуюче.
Згідно ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, враховуючи те, що збитків позивачеві не причинено у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу, частину основної суми боргу сплачено під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач є державним підприємством, фінансування з державного бюджету проведено не в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 500,00грн. на підставі п.3 ст.83 ГПК України.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача сума інфляційних за прострочення платежу складає 5193,32грн., а 3% річних - 470,43грн. Розрахунок інфляційних та річних відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з Військової частини А-3258 інфляційних в розмірі 5193,32грн. та 3% річних в розмірі 470,43грн. є обгрунтованими, що правомірно встановлено судом першої інстанції.
Місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 31191,52грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стосовно доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з розділом VI ГПК України, відшкодування судових витрат у разі вирішення спору здійснюється винною (управненою) стороною.
Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Пунктом 6.3 роз'яснення ВАСУ №02-5/78 від 04.03.1998р. (зі змінами та доповненнями) передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Таким чином, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, дійшов вірного висновку в частині стягнення з відповідача на користь позивача держмита в розмірі 691,24грн., оскільки спір виник з вини (через неправомірні дії) позивача.
Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
За наведених обставин, рішення господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2008 року у справі №5/654 слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і обставинам справи, а подану відповідачем апеляційну скаргу з вимогою його скасування - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 23 жовтня 2008р. у справі №5/654 залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини А-3258, м.Радомишль Житомирської області - без задоволення.
2. Справу № 5/654 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
судді:
Ляхевич А.А.
Філіпова Т.Л.
Віддрук. 4прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд