Запорізької області
12.03.09 Справа № 14/49д/09
Суддя Хоролець Т.Г.
за позовом Закритого акціонерного товариства “Вента» (69006 м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3)
до Приватного підприємства Фірма “Рута» (69104 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 5, кв. 86)
про визнання недійсним п. 6.2.2 договору оренди від 10.05.2006
Суддя Хоролець Т.Г.
Представники:
Від позивача -Коновалов В.М., довіреність № 5 від 17.02.2009
Від відповідача -Арістархов С.О., довіреність № 24 від 17.02.2009
Скорблюк В.Й., керівник
Заявлено позов про визнання недійсним п. 6.2.2 договору оренди від 10.05.2006.
21.01.2009 порушено провадження у справі №14/49д/09, судове засідання призначено на 18.02.2009. Оголошувалася перерва до 12.03.2009.
У судовому засіданні 12.03.2009 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач обґрунтував свої вимоги умовами договору оренди, ст.ст. 203, 204, 215-217, 236, 317, 319 ЦК України, які полягають у наступному: просить визнати недійсним п. 6.2.2 договору оренди від 10.05.2006.
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що договір оренди відповідає вимогам закону та скасуванню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
10.05.2006 р. між Закритим акціонерним товариством “Вента» -Орендодавець (відповідач у справі) та Приватним підприємством Фірмою “Рута» -Орендар (позивач у справі) укладено договір оренди.
Відповідно до розділу 1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування нерухоме майно (в подальшому об'єкт оренди), а саме: підвал літера “пб»- 111 № 1,2,3,4,5,6,7, загальною площею 136,8 об'єкт розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 27/29.
Об'єкт оренди передано по Акту прийому-передачі 10.05.2006 відповідно до п.3.1 договору для використання під виробничі площі; майстерню; торгівельну площу (п.2.1).
В п.4.1 договору сторони визначили строк оренди до 31.12.2011 року.
Позивач просить визнати недійсним п.6.2.2 договору оренди від 10.05.2006 року.
Цим пунктом Орендодавець зобов'язався в період дії договору оренди не продавати чи іншим способом відчужувати об'єкт оренди.
Підставами визнання недійсним п.6.2.2 договору позивач зазначає ст.ст. 203,215,317 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як зазначено в ч.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За приписами ст. 11 ЦК України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 ЦК України: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627).
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено: при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
В силу вищезазначених приписів недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні положення зазначені в ст. 180 ГК України.
Істотними умовами договору оренди за визначеннями ст. 284 ГК України є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Як вбачається з умов договору, сторонами погоджені всі істотні умови такого виду договору.
Позивач вважає, що п.6.2.2. договору від 10.05.2006 року слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК України, за приписами якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Суперечність змісту п.6.2.2 договору вимогам чинного законодавства вбачає в обмежені позивача права вільно розпоряджатися майном, яке належить позивачу на праві власності.
Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Статтею 124 Конституції передбачено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Основні положення про власність в Україні встановлювалися я Законом України “Про власність», який діяв на час укладення договору оренди від 10.05.2006 року.
Згідно ст. 4 Закону України “Про власність» власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Аналогічні приписи містяться в ст. 319 ЦК України.
Як вбачається в з умов договору оренди -п.7.2.5, сторони погодили переважне право Орендаря на придбання об'єкту оренди у випадку наміру Орендодавця його продати та достроково розірвати договір оренди.
З аналізу норм чинного законодавства та умов договору оренди вбачається, що оспорюваний п.6.2.2. договору є істотною умовою договору оренди, так як пов'язаний з умовою повернення або викупу об'єкта оренди, а саме з п.7.2.5 договору.
Отже, умови п.6.2.2 узгоджені сторонами лише на період дії договору оренди від 10.05.2006.
Статтею 48 Закону України “Про власність» передбачалося, що положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.
Таким чином, відчуження Орендодавцем об'єкту оренди іншій особі, в період дії договору оренди, буде порушенням прав Орендаря, за таких умов договору оренди, які передбачили позивач і відповідач.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що п.6.2.2 на час укладення договору оренди - 10.05.2006, відповідав вимогам чинного законодавства, що діяло на той час та не порушувало прав Орендодавця.
В задоволенні позову з зазначених підстав відмовляється.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України суд,
В позові відмовити.
Суддя Т.Г.Хоролець
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.03.2009 року