01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.03.2009 № 48/226
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Письменний В.І.
від відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2008
у справі № 48/226 (суддя
за позовом Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"
про стягнення 126972,63 грн.
Позивач ДП «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій за невиконання умов договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 року позов був задоволений частково. Розірвано договір оренди майна від 16.04.2001 року, зобов'язано відповідача повернути позивачу майно, орендоване за договором оренди від 16.04.2001 року, стягнуто борг в сумі 76505,85 грн., збитки від інфляції в розмірі 13760,11 грн., 3% річних в розмірі 819,61 грн., 2052,76 грн. пені, 931,38 грн. державного мита та 86,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представником позивача надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне:
27.09.2000 року між Світловодським казенний комбінатом твердих сплавів та тугоплавких металів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» був укладений договір № 37/2000 на виконання ремонтно-відновлювальних та пусконалагоджувальних робіт, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснити власними силами та засобами ремонтно-відновлювальні та пусконалагоджувальні роботи обладнання японської ліцензійної лінії: виробництва вольфрамової проволоки.
31.10.2002 року сторони склали та підписали акт про виконані роботи з капітального та поточного ремонту механічного та енергетичного обладнання японської ліцензійної лінії з виробництва вольфрамової проволоки, відповідно до договору № 37 від 27.09.2000 року, яким сторони визнали, що відповідач виконав роботи за договором № 37/2000 на загальну суму 733703,64 грн.
31.12.2002 року був складений акт звірки взаєморозрахунків № В-01/2002 між ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» та Світловодським казенним комбінатом твердих сплавів та тугоплавких металів з капітального та поточного ремонту механічного та енергетичного обладнання японської ліцензійної лінії з виробництва вольфрамової проволоки відповідно до договору № 37 від 27.09.2000 року за період з 01.10.2002 року по 31.12.2002 року станом на 01.01.2003 рік, відповідно до якого заборгованість позивача перед відповідачем становила 733703,64 грн.
16 квітня 2001 року Світловодський казенний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» (орендар) уклали договір № 16/01 оренди майна.
Відповідно до умов даного договору, на підставі дозволу Державного комітету промислової політики України № 14/3-3-14 від 09.01.2001 року орендодавець здає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння та користування індивідуально визначене майно-обладнання по виробництву вольфрамового дроту.
Згідно з п. 1.3 договору, орендар за користування орендованим майном повинен сплачувати плату.
Розмір орендної плати за користування майном становить 17866,55 грн. без ПДВ на рік по розрахунку згідно додатку № 3 (п 3.1 Договору). Орендна плата складається з щоквартальних орендних платежів, розмір яких становить 4466,64 грн. без ПДВ (п. 3.2). Розмір орендної плати за кожний наступний квартал визначається відповідно до Методики з урахуванням офіційного індексу інфляції, який розраховується Державним комітетом статистики України. Орендна плата нараховується з моменту закінчення ремонтно-відновлювальних та пусконалагоджувальних робіт відповідно до договору № 37/2000 від 27.09.2000 року, що підтверджується актом вводу обладнання в експлуатацію.
Згідно з п.3.4.2 договору орендна плата сплачується до 10 числа місяця наступного за звітнім кварталом у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендаря.
Також умовами договору передбачено, що сторони можуть здійснювати розрахунки по даному договору в іншій не заборонений законодавством України спосіб.
Крім того, договором передбачено, що орендар може здійснювати орендні платежі наперед за будь-який звітний період у розмірі визначеному договором.
Орендодавцем були виконані умови договору та передано майно орендарю, що підтверджується актом прийому-передачі від 28.09.2001 року.
Умовами договору також передбачено, а саме п. 6.1.6, що на орендаря покладається обов'язок застрахувати майно на користь орендодавця.
Позивач 18.05.2005 року звернувся до відповідача з листом № 467/07 від 18.05.05р. з вимогою про надання документів по страхуванню орендованого майна.
26.05.2005 року відповідач із супровідним листом від 24.05.2005 року № 66 надав позивачу копію договору страхування майна підприємства, що надано в оренду № КИ-05/06 від 14.01.2005 року.
Згідно із п. 5.1 цей договір було укладено строком на 12 місяців.
Позивач зазначав, що більше договорів страхування майна відповідачем укладено не було, чим порушено умови договору, а саме п.6.1.6.
Відповідачем не було надано суду доказів виконання умов договору в цій частині в повному обсязі.
Позивач просив розірвати договір оренди, укладений з відповідачем, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, а саме відсутність договору страхування орендованого майна та не сплата орендної плати за користування майном, які є обов'язковими умовами належного виконання договору, з боку відповідача.
28.09.2006 року відповідач звернувся до позивача з листом № 150, в якому повідомив, що зобов'язання ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» за надані позивачем послуги і оренду майна за період з 01.01.2005 року по 01.08.2006 року припинено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.
Разом із цим листом відповідач направив позивачу акт звірки взаєморозрахунків № Б-08-2006 між Світловодським комбінатом твердих сплавів і тугоплавких металів та ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» по договорам ремонту та оренди обладнання за період з 01.12.2004 року по 51.08.2006 року станом на 27.09.2006 рік, який підписаний тільки відповідачем.
Проте, як зазначив відповідач та й не заперечувалося позивачем, Світловодський казенний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів не здійснив зарахування однорідних вимог.
06.03.2007 року ухвалою Господарського суду Кіровоградської області порушено провадження у справі № 10/70 про банкрутство державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідач звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою про визнання вимог кредитора, в якій відповідач просив визнати його кредитором позивача з грошовими вимогами на суму 1609969,15 грн.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.03.2008 року № 10/70 визнано грошові вимоги кредитора ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» до боржника ДП «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» в сумі 1050472,59 грн.
В ухвалі судом встановлено, що підписаний сторонами акт на виконані роботи та акт взаєморозрахунків від 31.12.2002 року є доказами наявності заборгованості боржника перед кредитором по договору підряду № 37/2000 від 27.09.2000 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2008 року у справі № 10/70 визнано грошові вимоги ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» до боржника державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» в сумі 1011010,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.07р. у справі № 3/324 за позовом державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» було внесено зміни до спірного договору оренди, відповідно до якого орендна плата за користування майном становить 35733,10 грн. без ПДВ на рік.
Було також визначено, що орендна плата складається з щоквартальних орендних платежів, розмір яких становить 8933,28 грн. без ПДВ.
16.06.2003 року відповідач уклав із ВАТ «Кіровоградобленерго» договір на постачання електроенергії субспоживачу № 23П080 від 19.06.2003 року, а з позивачем - договір про спільне використання технологічних мереж № 01/06 від 29.06.2003 року.
Відповідач 03.07.2007 року звернувся до Світловодського РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго» з листом № 182, в якому просив з 03.08.2007 року повністю припинити постачанню електричної енергії Світлодської філії ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» на межі розділу електромереж, оскільки зазначав, що позивач не вірно тлумачив умови договору і відповідач сплачував ВАТ «Кіровоградобленерго» вартість електроенергії, спожитої позивачем та відповідачем, а позивач не компенсував йому сплачені за нього кошти.
26.07.2007 року позивач направив відповідачу попередження № 570/07 про часткове припинення постачання електричної енергії, в якому позивач, посилаючись на заборгованість відповідача в розмірі 71594,60 грн. за електричну енергію, повідомив відповідача про часткове відключення орендованих ним приміщень 03.08.2007 року.
03.08.2007 року позивач відключив відповідача від технологічних мереж, через які до орендованого майна за договором постачалася електроенергія, про що було складено акт про припинення користування електричною енергією від 06.08.2007 року.
Відкрите акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» направило позивачу листа від 06.09.2007 року № 1697/03, в якому повідомив, що відповідач звернувся до нього 03.07.2007 року з проханням припинити повністю постачання електричної енергії Світловодської філії «Пролог Лайт Імпекс» на комірці 11 підстанції з 06.08.2007 року. Крім того, у листі вказано, що 03.08.2007 року орендоване обладнання було частково відключено від електромережі.
Листом від 13.09.2007 року Відкрите акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» повідомило позивача про те, що відповідач листом № 221 від 01.09.2007 року підтвердив готовність припинити повністю споживання електроенергії на своє електрообладнання.
14.09.2007 року було складено акт, який підписали представники позивача та РЕМ ВАТ «Кіровоградобленерго», про вимкнення та опломбування обладнання та орендованих приміщень Світловодської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс».
29.06.2008 року сторони склали акт звірки взаємних розрахунків по договору № 01/06 «Про спільне використання технологічних мереж» між ДП «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» та ТОВ «Пролог Лайт Імпекс» за період з липня 2006 року по серпень 2007 року станом на 01.10.2007 року.
Згідно із цим актом відповідач визнав заборгованість із плати за спожиту електричну енергію у розмірі 76132,19 грн.
Крім того, відповідач склав графік погашення заборгованості та порядок оплати поточних платежів товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» перед державним підприємством «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» за договором № 01/06 «Про спільне використання технологічних мереж» від 29.06.2006 року за період з вересня 2006 року по серпень 2007 року включно, в якому визнав суму боргу в розмірі 76132,19 грн.
Оскільки позивачем на сьогоднішній день не відновлено постачання електроенергії до орендованого відповідачем приміщення, останній не може використовувати його за призначенням.
Позивач в позовній заяві та уточненнях до неї просив стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди в період з 15.08.2005 року по 16.07.2008 року в сумі 76505,85 грн.
Стаття 286 Господарського кодексу України визначає, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
У п. 3.4.4 договору сторони визначили, що вартість робіт, фактично виконаних за договором № 37/2000 зараховується орендодавцем до орендної плати орендаря. Позивач визнав заборгованість за зазначеним договором у розмірі 733703,64 грн., підписавши акт звірки взаєморозрахунків № В-01/2002 від 31.12.2002 року.
Таким чином, строк виконання позивачем грошового зобов'язання за договором № 37/2000 настав. Отже, були наявні усі правові підстави для зарахування однорідних вимог.
Позивачем були надані суду докази звернення відповідача до нього із заявою про зарахування.
Чинним законодавством встановлено, що для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Оскільки позивач не здійснив зарахування за заявою відповідача від 28.09.2006 року, то заборгованість відповідача за договором у період до 28.09.2006 року існує внаслідок порушення позивачем умов договору та порядку проведення зарахування, встановленого чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заборгованість відповідача перед позивачем виникла через невиконання позивачем умов договору.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Судом першої інстанції вірно було взято до уваги той факт, що з 06.03.2007 року, коли був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Кіровоградської області, зарахування вартості фактично виконаних робіт за договором № 37/2000 до орендної плати було неможливим в силу ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом».
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення стосовно існування боргу за користування електроенергією, посилається на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Проте дане твердження відповідача не приймається до уваги, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що відповідач заборгував позивачу із оплати за спожиту електроенергію та визнав борг у розмірі 76132,19 грн.
Відповідач звернувся до енергопостачальної компанії ВАТ «Кіровоградобленерго» із прохання від'єднати його від мережі електропостачання, а отже неможливість використовувати орендоване майно настала через обставини, за які відповідає саме відповідач.
Договором оренди від 16.04.2001 року, а саме п. 7.2.1 передбачено, що у разі прострочення виплати орендної плати, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Підстави виникнення права на неустойку визначені ст. 550 Цивільного кодексу України, а саме: право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Згідно із ст. 616 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Оскільки в процесі розгляду справи як судом першої інстанції так і при розгляді апеляційної скарги було встановлено, що позивач безпідставно не здійснив зарахування зустрічних вимог за заявою відповідача від 28.10.06р., то судом першої інстанції вірно було визнано за можливе звільнити відповідача від відповідальності за прострочення орендної плати до 01.10.2006 року, в тому числі із сплати пені, 3% річних та збитків від індексу інфляції.
Оскільки договором оренди майна було встановлено, що орендна плата сплачується до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендаря, то нарахування пені з дати надання рахунку відповідачу є безпідставним.
А отже в даному випадку, враховуючи все вище зазначене, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 2052,76 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що у Позивача виникло право вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 01.10.2006 року по 16.07.2008 року, а тому судом першої інстанції було правомірно частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 819,61 грн., а в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 13760,11 грн.
Позивач, посилаючись на вказані вище порушення відповідачем договору, просить достроково розірвати договір оренди майна.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Отже, порушення обов'язку із страхування орендованого майна є підставою для розірвання договору в силу Закону.
Крім того, як було встановлено вище, відповідачем були порушені умови договору також щодо сплати орендної плати за користування майном, отриманим в оренду, а тому вимога позивача про розірвання вказаного договору є правомірною та підлягає задоволенню.
Чинним законодавством України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги ДП «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 року у справі № 48/226 - без змін.
2. Матеріали справи № 48/226 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді