91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
16.03.09 Справа № 11/21
За позовом Приватного підприємства “Юридична фірма “ТВ-компані», м. Луганськ
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Діброва», м. Кремінна Луганської області
про стягнення 11 626 грн. 30 коп.
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача - Тітов О.М., дов. б/н від 29.01.09.;
від відповідача - арбітражний керуючий Колєжук А.С. -ліквідатор (постанова господарського суду Луганської області від 27.07.2006 у справі № 20/184б), паспорт серії ЕК №172053 виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 09.04.2004
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором № 14-08-20/184 від 14.08.2006 в сумі 11 626 грн. 30 коп., у тому числі основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 9925 грн. 30 коп., неустойку в сумі 1281грн. 00 коп. та плату за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 420 грн. 00 коп.
Письмовим уточненням від 26.02.2009 до позовної заяви (а.с. 39) позивач позовні вимоги уточнив та заявив до стягнення з відповідача 7000 грн. 00 коп. заборгованості за укладеним сторонами у справі договором, 2925 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 420 грн. 00 коп. 3% річних та 1281 грн. 00 коп. неустойки за порушення грошового зобов'язання.
Позовні вимоги в судовому засіданні представником позивача підтримані у повному обсязі.
Письмовим відзивом від 05.02.2009 (а.с. 30-31) на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав у частині вимог про стягнення 7000 грн. 00 коп. основного боргу за договором та заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму заборгованості, неустойки за порушення грошового зобов'язання та 3% річних. Заперечення відповідача обґрунтовані приписами ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою з моменту визнання боржника банкрутом припиняється нарахування штрафних санкцій за зобов'язаннями банкрута.
Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Постановою господарського суду Луганської області від 27.07.2006 у справі № 20/184б Сільськогосподарський виробничий кооператив «Діброва»було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колєжука А.С.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
14.08.2006 між сторонами у справі був укладений договір № 14-08-20/184 (далі за текстом -договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого позивач як Виконавець послуг був зобов'язаний провести інвентаризацію майна відповідача як Замовника послуг станом на 24.09.2006 згідно з вимогами Інструкції по інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів ат документів, розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1997 № 69.
Відповідно до умов пункту 2.1 договору за надання послуг за договором відповідач повинен був сплатити позивачеві винагороду у розмірі 7000 грн. 00 коп. буз ПДВ не пізніше п'яти днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
26.09.2006 сторонами договору був складений акт приймання-передавання виконаних робіт за договором № 14-08-20/184 від 14.08.2006 (а.с. 19), який сторонами підписаний без зауважень та заперечень.
У підтвердження факту надання послуг за договором позивачем до матеріалів справи також надано складений за результатами проведення інвентаризації Інвентаризаційний опис № 1 від 24.09.2006 (а.с.44-48).
Надані позивачем послуги відповідачем сплачені не були.
Під час судового розгляду справи відповідач доказів повного або часткового погашення суми боргу за договором не надав, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 7000 грн. 00 коп. визнав у повному обсязі.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт надання позивачем обумовлених договором послуг, а також факт існування заборгованості відповідача за надані послуги у розмірі 7000 грн. 00 коп. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 7000 грн. 00 коп. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До стягнення з відповідача позивачем також заявлено інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 2925 грн. 30 коп. та 3% річних у розмірі 420 грн. 00 коп.
Вказані нарахування здійснені позивачем у відповідності з приписами чинного законодавства, тому вимога про їх стягнення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача у частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 3% річних із посиланням на приписи ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»судом до уваги не приймаються, оскільки згідно з приписами вказаної норми припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Нарахування, здійснені у відповідності з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є неустойкою або іншим видом економічних санкцій, на які розповсюджується дія приписів ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому вимога про їх стягнення є обґрунтованою.
З наведених вище підстав є необґрунтованою та не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 1281 грн. 00 коп. неустойки за порушення грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами і підлягають частково, а саме у частині вимог про стягнення 7000 грн. 00 коп. основного боргу за договором, 2925 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 420 грн. 00 коп. 3% річних. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Діброва», Луганська область, м. Кремінна, вул. Куйбишева, буд. 100, код 03738516, на користь приватного підприємства «Юридична фірма «ТВ-компані», м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 75, оф. 226, код 32138168, заборгованість за надані послуги у розмірі 7000 грн. 00 коп., 2925 грн. 30 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 420 грн. 00 коп. 3% річних, витрати зі сплати державного мита у розмірі 103 грн. 45 коп., витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 105 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення -20.03.2009.
Суддя М.О. Москаленко