Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
31.03.2009
Справа №2-2/67-2009
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" (98612, м.Ялта, вул. Кривошти, 27)
до відповідачів: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дражинського-21» (98600, м.Ялта, вул.Дражинського, б.21 )
про спонукання до укладення договору.
Суддя В.І. Толпиго
Від позивача : Матащук - ю/к, довіреність у справі.
Від відповідача : Тімашкова - представник, довіреність у справі. Мордовська - представник, протокол №1 у справі. Патласова - представник, довіреність у справі.
Суть спору:
Позивач звернувся у Господарський суд АРК із позовною заявою до відповідача про спонукання укласти договір № 642 від 17.4.2008 року про надання послуг з водопостачання та відведення.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 17.3.2008р відповідач звернувся до позивача з проханням укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення житлового будинку №21 по вул.Дражинського у м.Ялта. 17.4.2008 року представником відповідача був отриманий проект договору №642 від 17.4.2008р, але у продовж 20 днів після його отримання, проект договору не був повернутий на адресу позивача взагалі, ніяких листів узгодження або розбіжностей з умовами проекту договору відповідачем надано не було, тоді як фактично відповідач користується послугами водопостачання та водовідведення, що стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
Представник відповідача 10.02.2009р судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд у позові відмовити, на підставі того, що відповідач не являється суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово - комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у ч.2 ст.21 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», а також не являється споживачем послуг, тоді як у випадку укладення договорів на житлово-комунальні послуги варто дотримуватись вимог типових договорів, затвердженими відповідними постановами КМУ, якими передбачені такі сторони, як споживач - фізична особа та виконавець послуг - юридична особа, що виконує та/або надає житлово - комунальні послуги, тобто у випадках, коли надання таких послуг є предметом його діяльності. Тобто договір повинен укладатися (у багатоквартирних будинках) між власником квартири (орендарем) - споживачем та виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг.
У судовому засіданні оголошувалися перерви на 05.3.2009р та 23.3.2009р.
Після перерви 05.3.2009 року судове засідання було продовжене за участю того ж представника позивача, інтереси відповідача представляв Юпатов - довіреність у справі.
Представник позивача 05.3.2009р. у судовому засіданні надав суду пояснення по справі, відповідно до яких просить суд зобов'язати відповідача укласти договір №642 від 17.4.2008р про надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі того, що договір у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем або квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою, а у випадку, якщо балансоутримувач не являється виконавцем, він укладає договори про надання жилого - комунальних послуг з іншими виконавцями.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду усні пояснення, у яких зазначив, що у будинку №21 по вул.Дражинського у м.Ялта у кожній квартирі мається водомір для обліку споживання води кожним власником, а також загальнобудинковий водомір для обліку загального споживання води, тобто всього об'єму. А також зазначив, що з тринадцяти власників квартир у будинку №21 по вул.Дражинського у м.Ялта до ОСББ «Дражинського-21» входять лише дев'ять, чотири власника вказаного будинку не являються членами ОСББ «Дражинського-21», що також являється підставою для відмови у задоволенні позову.
5 березня 2009 року сторонами було заявлено клопотання про розгляд спору у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.
Після перерви 23.3.2009 року судове засідання було продовжене за участю представника позивача Нетесова - юрисконсульт, довіреність у справі, інтереси відповідача представляли Юпатов та Тімашкова.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив:
Позивач є природнім монополістом, який відповідно до Закону України «Про природні монополії» №1682-III від 20.04.2000 року надає послуги з водопостачання та водовідведення.
Листом від 13.3.2008 року відповідач звернувся до позивача з проханням укласти договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення житлового будинку №21 по вул.Дражинського у м.Ялта.
17 квітня 2008 року представником відповідача були отримані 2 екземпляра проекту договору №642 від 17.4.2008р, що підтверджується підписом представника відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору. Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.(ст..179, 181 ЦК України, ст..19 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання»). А також на те, що рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради №634 від 25.5.2006р «Про визначення виконавців послуг по водопостачанню та водовідведенню у житловому фонді м.Ялта» визначені виконавці послуг по водопостачанню та водовідведенню, зокрема у житловому фонді об'єднань співвласників багатоквартирних будинків - відповідні об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Даним же рішенням затверджений типовий договір між ВП ВКГ ПБК та житлово - експлуатаційними організаціями, де сторонами у договорі вказані - виробник та виконавець.
Але відповідачем у продовж 20 днів після отримання проекту договору №642 від 17.4.2008р проект договору не був повернутий на адресу позивача, ніяких листів узгодження або розбіжностей з умовами проекту договору відповідачем надано не було.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначені такі поняття: централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом; споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання, а також підприємства питного водопостачання; споживачі питної води. (ст..4 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»).
Дійсно, як зазначає позивач, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору. Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Статтею 26 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» чітко визначені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, тобто законом первісно обумовлюються сторони договору: виробник, виконавець послуг та споживач.
Судом в ході розгляду спору встановлено, що будинок №21 по вул.Дражинського у м.Ялта знаходиться на балансі у відповідача.
Відповідно до ст..1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» балансоутримувач будинку - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку; комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні у тому числі холодною та гарячою водою, водовідведенням.
Частинами 1, 3 ст.10 вищенаведеного закону встановлено, що виконавці житлово-комунальних послуг повинні отримувати сертифікати відповідності якості послуг. Певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню. Так, статтею 18 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст..7 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг визначають виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
З метою упорядкування правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями та споживачами у процесі надання та споживання житлово - комунальних послуг, та створення правового поля для визначення виконавця житлово - комунальних послуг наказом Держжитлокомунгоспу від 25.4.2005р №60 затверджено Порядок визначення виконавця житлово - комунальних послуг у житловому фонді, який зареєстровано у Мін'юсті 19.5.2005р за №541/10821.
Виконавці житлово-комунальних послуг визначаються органами місцевого самоврядування, згідно з вищезазначеним Порядком, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.
Відповідно до п.1.3 цього Порядку виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Тоді як, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. (ст..1, 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Тобто об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Міністерство з питань житлово - коммунального господарства України у своєму листі 38/7-843 від 23.10.2008р зазначає, що у випадку укладення договорів на житлово - комунальні послуги слід дотримуватися умов типових договорів, затверджених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, відхилятися від яких не можна. Тоді як типовими договорами передбачені такі сторони, як споживач - фізична особа та виконавець послуг - юридична особа, що виконує та/або надає житлово - комунальні послуги, тобто у випадках, коли надання таких послуг є предметом його діяльності.
Крім того, у розділі 10 договору вказується термін дії договору до 31.12.2008р., тобто на момент винесення даного рішення, строк дії договору, вказаний в договорі вже закінчився.
Більш того, з тринадцяти власників квартир у будинку №21 по вул.Дражинського у м.Ялта до ОСББ «Дражинського-21» входять лише дев'ять, чотири власника вказаного будинку не являються членами ОСББ «Дражинського-21», що також являється підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, позивач не довів правомірність позовних вимог, викладених в позовній заяві, а саме: наявність у відповідача зобов'язань по укладенню з позивачем договору № 642 від 17.4.2008 року про надання послуг з водопостачання та відведення.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Отже позовні вимоги про спонукання укласти договір № 642 від 17.4.2008 року про надання послуг з водопостачання та відведення задоволенню не підлягають.
Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 31.3.2009р для підготовки рішення.
Рішення оформлене та підписане 31.3.2009р
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49,77,82,84,85 ГПК України, суд
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.