ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»
про
стягнення 3 157, 40 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Гурова Г.В. -представник за довіреністю № 159 від 15.12.2008 року;
Від відповідача:
не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором поставки № 327/11 від 27.12.2006 року у розмірі 3 157, 40 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.01.2009 року.
У судове засідання 28.01.2009 року сторони не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 27/45 від 30.12.2008 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що неявка представників сторін перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи до 11.02.2009 року.
Позивач у судове засідання 11.02.2009 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань за договором поставки № 327/11 від 27.12.2006 року та не сплачує позивачу вартість переданої продукції.
У судове засідання 11.02.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2009 року розгляд справи відкладено до 25.02.2009 року.
У судовому засіданні 11.02.2009 року представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 11.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
На адресу Господарського суду м. Києва повернулися ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 6 із зазначенням, що товариство за вказаної адреси вибуло.
Згідно п. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
27.12.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта»(надалі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(надалі -покупець) було укладено договір поставки № 327/11 (надалі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п.п. 1.3-1.5, 2.1 Договору асортимент, кількість, ціна та найменування товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Також, сторони підписали та скріпили печатками протокол розбіжностей до договору поставки № 327/11 від 27.12.2006 року.
На виконання зобов'язань за Договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 309, 38 грн. відповідно до видаткових накладних № ТД-0014186 від 30.05.2008 року на суму 1 081, 32 грн., № ТД-0015469 від 11.06.2008 року на суму 351, 24 грн., № ТД-0015470 від 11.06.2008 року на суму 352, 58 грн., № ТД-0015472 від 11.06.2008 року на суму 683, 28 грн., № ТД-0018555 від 10.07.2008 року на суму 840, 96 грн. копії яких залучено до матеріалів справи.
Відповідно до чинного законодавства передача матеріальних цінностей здійснюється на підставі довіреності.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
Ухвалою суд вимагав від позивача надати довіреності на підставі, яких передавалася продукція Товариству з обмеженою відповідальністю «Севастополь».
Позивач довіреності на отримання матеріальних цінностей не надав, посилаючись на те, що він здійснював поставку продукції власними силами та за власний рахунок у місця, вказані відповідачем без оформлення зі сторони відповідача довіреностей.
Однак, позивач в якості доказу передання відповідачеві продукції надав податкові накладні, які підтверджують сплату податку на додану вартість згідно вищезазначених накладних.
Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість»продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем був переданий відповідачу товар на загальну суму 3 309, 38 грн. згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.
Згідно із п. 4.3 Договору відповідач повинен сплатити за отриманий товар протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту прийняття-передачі товару.
Отже, відповідач повинен був розрахуватися за товар отриманий по накладній № ТД-0014186 до 09.07.2008 року, по накладних № ТД-0015469, № ТД-0015470 та № ТД-0015472 до 21.07.2008 року, а по накладній № ТД-0018555 до19.08.2008 року.
Відповідач частково сплатив по видатковій накладній № ТД-0014186 від 30.05.2008 року у розмірі 151,98 грн., що підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи.
Тому, станом на день подання позовної заяви борг відповідача перед позивачем становив 3 157, 40 грн.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.
З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази що підтверджують виконання зобов'язання в строк встановлений договором не надав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за отриманий товар відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за поставлену продукцію в розмірі 3 157, 40 грн., тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь»(03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 6; код ЄДРПОУ 24362305), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дольче Віта» (02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7 Б; код ЄДРПОУ 33631780) суму заборгованості у розмірі 3 157 (три тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.
Дата підписання 10.03.2009 року