ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська продовольча компанія «ВАЙЗ»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-маркетингова фірма «Гудвін»
про
стягнення 50 214, 35 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Журавель І.В. -представник за довіреністю б/н від 26.01.2009 року;
Від відповідача:
Криворучко Ю.В. -представник за довіреністю б/н від 10.02.2009 року
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська продовольча компанія «ВАЙЗ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-маркетингова фірма «Гудвін»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором № 1/ВГ від 01.06.2007 року у розмірі 34 587, 30 грн., пені у сумі 14 157, 21 грн., 3% річних у розмірі 419, 95 грн. та індексу інфляції у сумі 1 049, 89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.01.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 28.01.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення.
Представник відповідача у судове засідання 28.01.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.12.2008 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про оголошення перерви та надання справи для ознайомлення, посилаючись на те, що ним не було отримано позовної заяви з доданими до неї матеріалами.
Судом задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 року розгляд справи було відкладено на 11.02.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 11.02.2009 року подав суду докази, витребувані ухвалою суду та надав представнику відповідача копію позовної заяви, але без доданих до неї документів.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.02.2009 року наголосив на тому, що ні претензії, ні позовної заяви з додатками від позивача не отримував, а тому не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготуватись до судового засідання належним чином. Крім того, відповідач просив суд оголосити перерву для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготувати заперечення на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2009 року відкладено розгляд справи до 24.02.2009 року та зобов'язано сторін надати додаткові докази по справі.
Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2009 року надав суду доповнення до позовної заяви № 0375 від 14.10.2008 року відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 34 587, 30 грн., збільшити розмір пені з 14 157, 21 грн. до 19 198, 79 грн. та стягнути з відповідача витрати на довідку з ЄДРПОУ у розмірі 31, 13 грн., а також витрати у сумі 750, 12 грн. на відрядження.
Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про доповнення позовних вимог.
Крім того, позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві.
Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову відмовив у її задоволенні, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.02.2009 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
До того ж, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2009 року продовжено строк розгляду справи на 2 місяці та відкладено розгляд справи на 10.03.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 10.03.2009 року надав суду оригінали накладних № 38 від 18.02.2008 року на суму 34 150, 00 грн., № 83 від 29.12.2007 року на суму 31 016, 20 грн. та № 53 від 18.02.20098 року на суму 14 858, 60 грн. Оригінал накладної № 74 від 24.12.2007 року на суму 39 276, 00 грн. позивач не надав посилаючись н те, що в нього він відсутній.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2009 року подав суду лист від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська продовольча компанія «ВАЙЗ»Козлової С.І., в якому останній проінформував, що у строк до 28.12.2007 року замінить неякісну продукцію, яка була поставлена 24.12.2007 року та просить відповідача повернути накладні від 24.12.2007 року та не відображати у бухгалтерському обліку дану операцію.
У судовому засіданні 10.03.2009 року оголошено перерву до 18.03.2008 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18.03.2009 року подав клопотання про передачу матеріалів справи до прокуратури для проведення слідчих дій з метою встановлення можливих правопорушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-маркетингова фірма «Гудвін».
Суд, розглянувши клопотання представника позивача відмовляє у його задоволенні, оскільки господарським-процесуальним законодавством не передбачена передача матеріалів господарської справи для проведення слідчих дій.
Так, ч. 4 ст. 90 ГПК України встановлено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств чи організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури. Проте, судом не вбачається в діях представників відповідача дій, які б мали ознаки дій, переслідуваних законом.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.03.209 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати зустрічну позовну заяву.
Суд, дослідивши положення ст. 77 ГПК України, якою встановлені обставини за яких суд відкладає розгляд справи, відмовляє у задоволенні вищезазначеного клопотання представника відповідача, оскільки наміри сторони подати зустрічну позовну заяву не є підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того, сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом до Господарського суду міста Києва.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
01.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська продовольча компанія «ВАЙЗ»(надалі -продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-маркетингова фірма «Гудвін»(надалі -покупець) було укладено договір № 1/ВГ (надалі -Договір), за умовами якого продавець на умовах договору виробляє і передає у власність покупцю каші швидкого приготування ТМ «Кроха», а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її згідно з умовами договору.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу продукцію власного виробництва на загальну суму 540 287, 30 грн. по наступним накладним:
- № 49 від 13.06.2007 року на суму 9 387, 00 грн.;
- № 62 від 16.06.2007 року на суму 29 491, 60 грн. ;
- № 32 від 10.07.2007 року на суму 3 283, 00 грн.;
- № 33 від 10.07.2007 року на суму 30 796, 00 грн.;
- № 68 від 23.07.2007 року на суму 29 301, 00 грн.;
- № 41 від 09.08.2007 року на суму 30 274, 60 грн.;
- № 78 від 21.08.2007 року на суму 5 028, 00 грн.;
- № 100 від 23.08.2007 року на суму 20 029, 60 грн.;
- № 121 від 31.08.2007 року на суму 19 887, 50 грн.;
- № 72 від 19.09.2007 року на суму 20 897, 20 грн.;
- № 102 від 27.09.2007 року на суму 33 837, 60 грн.;
- № 24 від 11.10.2007 року на суму 30 391, 60 грн.;
- № 91 від 28.10.2007 року на суму 35 200, 00 грн.;
- № 24 від 12.11.2007 року на суму 38 472, 00 грн.;
- № 58 від 21.11.2007 року на суму 41 494, 60 грн.;
- № 13 від 05.12.2007 року на суму 43 214, 60 грн.;
- № 74 від 24.12.2007 року на суму 39 276, 60 грн.;
- № 83 від 29.12.2007 року на суму 31 016, 20 грн.;
- № 38 від 18.02.2008 року на суму 34 150, 00 грн.;
- № 53 від 18.02.2008 року на суму 14 858, 60 грн.
Згідно із п. 4.2 Договору оплата продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець сплачує вартість товару через 45 (сорок п'ять) після отримання товару.
Відповідач частково розрахувався за отриману продукцію на загальну суму 506 420, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.
Таким чином, за твердженням позивача, на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 34 587, 30 грн.
У ході розгляду справи позивач подав доповнення до позовної заяви, відповідно до яких просить суд змінити суму основного боргу, яка була заявлена в позовній заяві № 0375 від 14.10.2008 року та стягнути з відповідача 33 867, 30 грн., оскільки продукція була поставлена на загальну суму 540 287, 30 грн., а оплачена на суму 506 420, 00 грн.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.
В ході розгляду справи судом було встановлено, що згідно із копій накладних № 38 від 18.02.2008 року, № 74 від 24.12.2007 року, № 83 від 29.12.2007 року та № 53 від 18.02.2008 року, які додані до позовної заяви вбачається, що вони не підписані та не скріплені печаткою уповноваженого на отримання продукції представника відповідача..
У судовому засіданні представник відповідача клопотав про витребування від позивача оригіналів вищезазначених накладних.
На вимогу ухвали суду позивач надав оригінали накладних № 38 від 18.02.2008 року на суму 34 150, 00 грн., № 83 від 29.12.2007 року на суму 31 016, 20 грн. та № 53 від 18.02.2008 року на суму 14 858, 60 грн., які містять підпис на печатку відповідача. Проте оригінал накладної № 74 від 24.12.2007 року на суму 39 276 60 грн. позивач не надав.
Крім того, відповідач надав суду лист від 25.12.2007 року, відповідно до якого директор позивача Козлова С.І. пропонувала повернути весь неякісний товар, який був поставлений 24.12.2007 року та обіцяла не пізніше 28 грудня поставити іншу продукцію.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази що підтверджують виконання зобов'язання в строк встановлений договором не надав.
З доказів по справі вбачається, що товар який поставлявся згідно накладної № 74 від 24.12.2007 року на суму 39 276, 60 грн. був одразу ж повернутий позивачу у зв'язку із його неякісністю. Доказів, які б підтверджували прийняття відповідачем даного товару, а саме оригінал накладної № 74 від 24.12.2007 року, довіреність на отримання товару, а також доказів того, що позивачем була здійснена заміна неякісного товару на якісний, позивач на вимогу ухвали суду не надав.
Отже, на підставі вищевикладеного суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 33 867, 30 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 19 198, 79 грн. -пені, 1 049, 89 грн. -індексу інфляції, та 419, 95 грн. -3% річних.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за порушення строків сплати виготовленої продавцем, по заявці, продукції на умовах даного договору, продавець має право нараховувати покупцю пеню в розмірі подвійного обліку ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено, що позивач не передав продукцію, то для відповідача строк виконання зобов'язання по оплаті не настав, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та 3% річних.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 31, 13 грн. за отримання довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ та 750, 12 грн. витрат на відрядження для присутності у судових засіданнях.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову -на відповідача; при відмові в позові -позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що в позовних вимогах позивачу відмовлено, то витрати на отримання довідки з ЄДРПОУ, витрати на відрядження, по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 692, 655 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.