17 березня 2009 р.
№ 16/201
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Плюшко І.А.,
суддів
Разводової С.С., Бернацької Ж.О.
розглянувши касаційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва та Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України
на
рішення господарського суду м. Києва від 25.06.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.08р.
у справі
№ 16/201
за позовом
Олександрівської клінічної лікарні м. Києва
до
Київської міської ради
треті особи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-Буд", Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
про
визнання недійсним п. 1 рішення Київської міської ради № 638-5/798 від 10.07.2003
За участю представників сторін
від скаржників Піддубна О.В. дов. від 23.06.08р. № 1/1/406; Самсонов В.М. дов. від 12.03.09р. № 1А/195; Самсонов В.М. дов. від 12.02.09р. № 104/1-87,
від позивача Піддубна О.В. дов. від 23.06.08р. № 1/1/406; Самсонов В.М. дов. від 12.03.09р. № 1А/195,
від відповідача Фрідман О.О. дов. від 16.03.09р. № 225-КР-284,
від третіх осіб Самсонов В.М. дов. від 12.02.09р. № 104/1-87, Кузьменкова Ю.М. дов. від 03.12.08р. № 06-34/48648, Нижний С.В. дов. від 27.01.09р., Книжний дов.
Олександрівська клінічна лікарня м. Києва 06.05.08р. звернулася до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради, треті особи - TOB «Житло-буд" (третя особа-1), Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця (третя особа -2 ), Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа -3) про визнання недійсним пункту 1 рішення Київської міської ради № 638-5/798 від 10.07.2003.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.06.2008 року у справі № 16/201 (суддя Ярмак О.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року у справі № 16/201 (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б. ) рішення місцевого господарського суду від 25.06.2008 року залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Олександрівська клінічна лікарня м. Києва, Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду м. Києва від 25.06.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року у справі № 16/201 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
03 березня 2009 р. Олександрівська клінічна лікарні м. Києва та Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України звернулися до суду з заявою про відвід головуючого судді Разводової С.С. посилаючись на те, що до розгляду касаційної скарги безпідставно вирішено питання про зміну складу колегії суддів.
У зв'язку з необхідністю вирішення питання щодо заявленого відводу, розгляд справи будо відкладено на 17.03.09р. о 12 год. 55 хв.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.03.09р. заяву Олександрівської клінічної лікарні м. Києва та Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України про відвід головуючого судді Разводової С.С. у справі № 16/201 залишено без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Олександрівська клінічна лікарня м. Києва створена відповідно до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 №1076/3909 «Про Олександрівську клінічну лікарню м. Києва" шляхом перетворення її з Центральної міської клінічної лікарні та є правонаступником останньої. Статут Олександрівської клінічної лікарні затверджено рішенням Київради від 27.12.2007 № 1522/4355, зареєстровано 12.01.2008.
Відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-5/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" з наступними змінами та доповненнями були прийняті наступні рішення:
- Припинити Центральній клінічній лікарні право користування частиною земельної ділянки площею 0,45 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 22.03.65 N 1960 "Про відвод земельної ділянки Київській міській лікарні ім. Жовтневої революції в Печерському районі" (лист-згода від 05.06.2002 N 45/60), та зарахувати зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови.
- Затвердити проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-БУД" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва.
- Передати товариству з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-БУД", за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,45 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Позивач звернувся з вимогами про визнання недійсним пункту 1 рішення Київської міської ради № 638-5/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи
набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, згідно пункту 2 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.
Статтею 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі, казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї) належить Київській міській раді.
Суди встановили, що TOB «Житло-буд" листом № 309 від 21.05.2003 року звернулося до Київської міської ради з клопотанням про надання йому у користування земельної ділянки для спорудження житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а згідно доданого плану земельної ділянки.
Київська міська рада, розглянувши вказане клопотання, дала доручення на розробку проекту відведення земельної ділянки на вул. Шовковичній, 39/1-а.
Згідно вимог частини 6 статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки був погоджений: Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (висновок від 09.06.2003 № 19-338; Головним державним санітарним лікарем м. Києва (лист від ІЗ.06.2003 № 4407); Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві (висновок № 1010 від 26.06.2003 № 08-8-20/5087, Акт обстеження зелених насаджень від 19.06.2003, лист від 20.06.2003 № 10-10-12/4919); Головним управлінням охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт від 17.06.2003 № 3136; Головним управлінням земельних ресурсів (висновок від 02.07.2003 № 03-21/1092-В).
Крім того, господарські суди встановили, що позивач, звертаючись з позовною заявою, вказав, що проект відводу земельної ділянки не був погоджений з Головним управлінням охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт.
Натомість, відповідно до листа Головного управління хорони культурної спадщини № 9978 від 27.12.2007, що є в матеріалах справи, Головним управлінням охорони культурної спадщини в січні 2007 року також був наданий дозвіл на проведення будівельних робіт по будівництву адміністративно-господарського комплексу (перша черга будівництва) на вул. Шовковичній, 39/1, дозвіл наданий на підставі погодженої проектної документації.
Суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки земельна ділянка по вул. Шовковичній 39/1-а знаходилась у користуванні Центральної міської клінічної лікарні та Інституту фізіології О.О.Богомольця HAH України, при підготовці проекту відведення вимагалась згода землекористувача на вилучення земельної ділянки. Така згода на вилучення земельних ділянок була надана Інститутом фізіології О.О.Богомольця HAH України та Центральною міською клінічною лікарнею (лист-згода від 01.07.2003 № 104/1-478 та лист-згода від 05.06.2002р. № 45/60).
Рішенням Київради від 10.07.2003 було припинено право користування земельною ділянкою по вул. Шовковичній, 39/1-вилучену земельну ділянку зараховано до земель запасу житлової та громадської забудови.
Згідно абз. 4 п. 1 рішення Київради від 10.07.2003 TOB «Житло-буд»передано земельну ділянку площею 0,45 га в довгострокову оренду на 15 років.
Частиною 3 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Добровільна відмова від права користування земельною ділянкою відбувається на користь власника землі, повинна включати заяву землекористувача на ім'я власника земельної ділянки про добровільну відмову і права користування земельною ділянкою та прийняття рішення власником земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою.
Таким чином, Київською міською радою припинено користування земельною ділянкою, враховуючи лист-згоду позивача від 05.06.2002 № 45/60.
Крім цього, суд попередньої інстанції зауважив, що стаття 142 Земельного кодексу України вимагає добровільну відмову від користування земельною ділянкою від землекористувача. Землекористувачем земельної ділянки площею 0,45 була Центральна міська клінічна лікарня. Суду не надано обмежень повноважень Головного лікаря згідно статуту Центральної міської клінічної лікарні або чинного на той час законодавства щодо питань землекористування.
Проте, судова колегія не може погодиться із висновками судів попередніх інстанцій, оскільки останні суперечать нормам діючого законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Судами встановлено, що Олександрівська клінічна лікарня міста Києва створена згідно рішення Київради від 25.10.07 № 1076/3909 «Про Олександрівську клінічну лікарню міста Києва», шляхом перетворення її з Центральної клінічної лікарні.
Рішенням Київської міської ради від 10.07.03 № 638-5/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок», пунктом 1 якого: Припинено Центральній клінічній лікарні право користування частиною земельної ділянки площею 0,45 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 22.03.65 N 1960 "Про відвод земельної ділянки Київській міській лікарні ім. Жовтневої революції в Печерському районі" (лист-згода від 05.06.2002 N 45/60), та зараховано зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови.
Затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-БУД" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва.
Передано товариству з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛО-БУД", за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,45 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку на вул. Шовковичній, 39/1-а у Печерському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Судова колегія зазначає, що згідно статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до статей 118 та 123 вказаного Кодексу проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Однак, господарські суди приймаючі оскаржувані рішення, не дали оцінки тому, що проект відведення земельної ділянки ТОВ «Житло-буд»за адресою м. Київ, вул. Шовковична 39/1 не містив обов'язкових погоджень передбачених вимогами ЗК України.
Зокрема, в листі Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт від 17.06.06 № 3136 вказано, що Головне управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт повернеться до розгляду зазначеного питання після виконання замовником відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.02 № 318 історико-містобудівного обґрунтування та погодження його згідно з ст. 7 Закону України «Про охорону культурної спадщини»на Консультативній раді при Головному управлінні охорони культурної спадщини.
Тобто, як підставно зазначає заявник касаційної скарги, жодних відомостей, про будь-яке погодження проекту відведення спірної земельної ділянки на Консультативній раді при Головному управлінні охорони культурної спадщини, не існує.
Таким чином, Головне управління охорони культурної спадщини не погоджувало проект відведення спірної земельної ділянки, що є порушенням статті 118 та 123 ЗК України.
Висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 09.06.03 № 19-338 ТОВ «Житло-буд»зобов'язано отримати позитивні висновки: Спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт, Інституту «Київгенплан»АТ «Київпроект»та ДКО «Київзеленбуд».
Жодного висновку вищевказаних організацій в матеріалах проекту відведення спірної земельної ділянки не існує.
Крім того, судова колегія зазначає, що центральна міська клінічна лікарня, як попередній землекористувач не надавала згоду, на вилучення з її користування спірної земельної ділянки.
Лист Центральної міської клінічної лікарні від 45/60 від 05.06.02, розцінений відповідачем як лист-згода не відповідає вимогам ЗК України, оскільки відповідно до статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Власником спірної земельної ділянки, як встановлено судами, є територіальна громада міста Києва. Від її імені розпорядження землями здійснює відповідач.
Жодної заяви, щодо добровільної відмови від спірної земельної ділянки до Київської міської ради, позивач не направляв.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що лист-згода № 45/60 від 05.06.02 видана на земельну ділянку на розі вул. Шовковичної та вул. Богомольця, що не має жодного відношення до спірної земельної ділянки. Крім того, в листі-згоді відсутня будь-яка інформація про площу земельної ділянки, згода на вилучення якої надається. Тобто, цей лист є офіційною перепискою між Центральною міською клінічною лікарнею та ТОВ «Житло-буд».
Крім того, колегія суддів зауважує, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували те, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 466 від 12.08.92, № 1761 від 27.12.01 та наказу Міністерства культури і мистецтв України № 393 від 15.06.99 комплекс садиби Інституту фізіології ім. Богомольця внесено до державного реєстру, як пам'ятка історії монументального мистецтва та археології національного значення.
Тобто, спірна земельна ділянка знаходиться на території охоронної зони пам'ятки історії національного значення - комплексу садиби Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, де також знаходиться «могила академіка О.О. Богомольця», на якій забороняється здійснювати будь-яке будівництво.
Відповідно до вимог ст.ст. 53, 150 ЗК України, землі на яких розташовані історичні садиби, віднесено до земель історико-культурного призначення та вони визнані особливо цінними землями.
Згідно частини 2 статті 150 ЗК України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Суди не врахували те, що в порушення зазначеним правовим нормам, оскаржуване рішення Київської міської ради було прийнято без будь-яких погоджень з Верховною Радою України. Тобто, відповідач перевищив свої повноваження щодо вилучення та передачі частини земельної ділянки під будівництво житлового будинку в зоні, яка визначена пам'яткою історії, хоча порядок такого вилучення чітко регулюється чинним законодавством.
Пунктом 20 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини»передбачено, що погодження проектів містобудівних, архітектурних перетворень, земляних робіт у зонах охорони пам'яток національного значення, в історичних ареалах населених місць - відноситься до повноважень Державної служби охорони культурної спадщини.
Проте, питання відведення спірної земельної ділянки з Державною службою охорони культурної спадщини не узгоджувалось, як зазначає заявник касаційної скарги.
Таким чином, оскаржуваним рішенням Київської міської ради порушено вимоги ст.ст. 118, 123, 124 ЗК України, оскільки проект відведення не містить обов'язкових погоджень, зокрема, погодження в Головному управлінні охорони культурної спадщини, а також, не виконано вимоги, висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судами попередніх інстанцій дана невірна правова оцінка та зроблене не вірне застосування норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин між позивачем і відповідачем, а тому висновок про необґрунтованість позовних вимог є безпідставним.
За таких обставин справи, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а суд касаційної інстанції, користуючись правом, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю: пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.03р. № 638-5/798 зі змінами і доповненнями внесеними рішенням Київради від 21.10.04р. № 498/2008 скасувати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Олександрівської клінічної лікарні м. Києва та Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 25.06.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.08р. по справі
№ 16/201 скасувати.
3. Позовні вимоги задовольнити повністю. Пункт 1 рішення Київської міської ради від 10.07.03р. № 638-5/798 зі змінами і доповненнями внесеними рішенням Київради від 21.10.04р. № 498/2008 скасувати.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
Ж.О. Бернацька