ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа №
За позовом
до
про
Суддя
Представники:
від позивача - Михайлець О.В.
від відповідача - не з'явилися
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Єнакіївський авторемонтний завод" (далі - відповідач) про повернення самовільно викорастаних матеріальних ціннотей мобрезерву та стягнення 59326,66 грн. (50056,00 грн. - штраф, 9270,66 грн. - пеня) штрафних санкцій за порушення правил і умов зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після проведення перевірки наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходилися на відповідальному зберіганні у відповідача, встановлено факт незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі -Закон) у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На відповідальному зберіганні відповідача знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні позивача, що підтверджується номенклатурою накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №130-006 від 13.05.1988, затвердженою постановою Ради Міністрів УРСР №340 від 02.11.1988 та (має гриф "Таємно") та щорічним звітом -збережувальним зобов"язанням ф-12мр.
Згідно зі статтею 1 Закону державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Як визначено статтею 2 Закону, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Статтею 4 Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.
Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.
Згідно зі ст. 12 Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
З 1 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України. Згідно з пунктом 4 статті 13 цього Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади можуть встановлювати державні завдання, що є обов'язковими для суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до вимог цього Кодексу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до статті 151 ЦК УРСР, що регулював дані правовідносини з моменту їх виникнення та до набрання чинності ГК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от; передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, що кореспондується із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникнути, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, та з акту управління господарською діяльністю.
Відповідно до п. 3 та п. 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Отже, підприємства зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву (в даному випадку мобілізаційне завдання виступає адміністративним актом, на підставі якого виникають правовідносини, які хоч і містять цивільно-правовий характер але являються специфічними правовідносинами в силу специфіки мобілізаційного резерву) на основі мобілізаційного завдання, яке доводиться до підприємства.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.1998, якою затверджено "Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобрезерву", Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969 (має гриф "таємно") мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюється за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.
Відповідач відповідно до затвердженої номенклатури і норм накопичення отримав завдання про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Згідно з Указом Президента України № 1039/95 від 14.11.1995 "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" (має гриф "дск") визначено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначене їм мобілізаційне завдання.
За наведених обставин відповідач зобов'язаний зберігати матеріальні цінності мобілізаційного резерву до моменту зняття з нього в установленому порядку мобілізаційного завдання.
Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 №57/96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчудження (використання, реалізацію)" передбачено, що перевірки підприємств відповідальних зберігачів проводяться уповноваженими представниками Держкомрезерву україни або його територіальними органами та за результатами перевірки складаються акти, з якими обов"язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою. Крім того, за виявленими фактами незабезпечення збереження матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому поярдку.
Перевіркою, проведеною представниками контрольно-ревізійного відділу департаменту Державного комітету України з державного матеріального резерву 16.07.2007 стосовно наявності, кількісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобрезерву на загальну суму 50056,00 грн., про що складено акт перевірки від 16.07.2007.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач не спростував відомостей згаданого акту перевірки. Таким чином, факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених ст.ст. 936, 942, 949 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".
Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст. 949, 954 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути до мобілізаційного резерву вартість матеріальних цінностей, щодо яких не забезпечено збереження на загальну суму 50056,00 грн.
Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього обсягу за кожний день до повного їх повернення. разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України сплата неустойки регулюється законом.
Вартість матеріальних цінностей, щодо яких не забезпечено збереження встановлена, виходячи з цін, що діяли на момент проведення перевірки (16.07.2007), та становить 50056,00 грн., а отже, 100% штраф відповідно становить 50056,00 грн.
Відповідно до п. 16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з вартості відсутнього обсягу матеріальних цінностей за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
Згідно з розрахунком позивача розмір пені становить 9270,66 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, позовні вимоги в частині повернення матеріальних цінностей, які використані з мобілізаційного резерву, та стягнення штрафних санкцій визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 593,27 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Єнакіївський авторемонтний завод" (86400, Донецька обл, м. Єнакієве, вул. Марата,1) повернути до державного резерву наступні матеріальні цінності:
№ п/п
Найменування матеріальних цінностей
Кількість
Один. виміру
1.
Сталь товстолистова
2,5
тонн
2.
Сталь товстолистова 1,9-3,9 мм
0,4
тонн
3.
Сталь листова констр. х/к та декапір.
8,00
тонн
4.
Труби катані
0,9
тонн
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Єнакіївський авторемонтний завод" (86400, Донецька обл, м. Єнакієве, вул. Марата,1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (р/р 31110106600011, отримувач коштів: Шевченківське РВДК у м. Києві, код 260077968, банк отримувача УДК у. м. Києві МФО 820019, КЕКД 23030300) 50 056 (п"ятдесят тисяч п"ятдесят шість) грн. 00 коп. штрафу та 9 270 (дев"ять тисяч двісті сімдесят) грн. 66 коп. пені.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Єнакіївський авторемонтний завод" (86400, Донецька обл, м. Єнакієве, вул. Марата,1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного бюджету України 593(п"ятсот дев"яносто три) грн. 27 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн, 00 коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.Г.Хоменко
дата підписання: