h
справа № 2-а-2572/08
категорія 50
13 жовтня 2008 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Хаюка С.М. ,
при секретарі - Савчук Є.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації
про зобов'язанння поставити на чергу для отримання компенсації,-
встановив:
Позивач звернулась до суду і просить зобов'язати відповідача поставити її на чергу,
встановлену місцевими органами виконавчої влади, для отримання компенсації за втрачене
домоволодіння АДРЕСА_1, в сумі 40889,00 грн., мотивуючи тим, що має право на вказану компенсацію, але відповідач відмовив у постановці на чергу, оскільки спадкодавець не мав статусу переселенця та відповідно до пункту 28 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 6 частини першої статті 35 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено.
Позивач у судове засідання не з'явився. Просив справу розглядати без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився тоді, як про час і місце
розгляду справи повідомлений вчасно і у передбаченому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач мала у власності домоволодіння АДРЕСА_1, яке відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.93 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про подальше проживання на цій території чи відселення.
Відповідно до ч. 6 ст. 35 вказаного вище Закону компенсацію, передбачену ст. 4 Закону, у повному розмірі за цінами, встановленими на момент звернення щодо неї, мають право отримати громадяни, які не проживали на територіях радіоактивного забруднення, але одержали у спадщину майно (жилі, дачні, садові будинки, гаражі, господарські будівлі та споруди), яке не може бути перевезено із зазначених територій.
Вказане домоволодіння позивач здав на баланс Заліської сільської ради, що
підтверджується довідкою від 28.12.2007 року.
Позивач отримала у спадщину будинок в с.Залісся, Народицького району, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину від 31.10.2007 року, а сама проживає в м.Харків, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_1, виданого Київським МВРВ УМВС України в Харківській області.
Підставою відмови відповідача в постановці на чергу є лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.2006 року № 363/0/15-06/20, відповідно до якого тільки ті спадкоємці мають право на отримання компенсації за втрачене майно, спадкодавці яких за життя набули статусу переселенців (отримали направлення на переселення) та пункт 28 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 6 частини першої статті 35 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Відповідно до ст. 35 Закону не містить будь-яких обмежень або посилань на наявність у спадкодавця направлення на переселення або отримання у спадщину майна лише переселенця, як підставу для виплати компенсації спадкоємцю. Відсутні зазначені посилання і в Положенні про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивне забруднених територій, затвердженого постановою КМ України № 755 від 15.07.97. Пунктом 5 вказаного Положення єдиною підставою для отримання спадкоємцем компенсації визначено знаходження нерухомого майна на території зони радіоактивного забруднення. В переліку документів, які подаються спадкоємцем органу виконавчої влади, відсутнє направлення на переселення на ім'я спадкодавця (п.6 Положення).
Статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" надано право визначати порядок застосування Закону лише Кабінету Міністрів України, а Міністерству праці та соціальної політики України таке право не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.06 № 363/0/15-06/20, порушує вимоги ст.50 Конституції України і не відповідає вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Положення про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою КМ України № 755 від 15.07.1997, й не може бути застосований судом.
Крім того, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 6 частини першої статті 35 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключений. При цьому вищенаведений нормативний акт набрав чинності 01.01.2008 року. На момент набрання чинності вищенаведеним нормативним актом позивачка вже звернулась до Заліської сільської ради с заявою про прийняття будинку на баланс сільської ради і остання прийняла домоволодіння, належне позивачці на свій баланс.
Відповідно до Положення про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивне забруднених територій, затвердженого постановою КМ України № 755 від 15.07.97. абзацу дев'ятого пункту 1 моментом припинення права власності є дата подання громадянином заяви про передачу ним майна органу місцевого самоврядування.
Статтею ст.58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позивачка розпочала використовувати своє право на отримання грошової компенсації до набрання чинності Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і тому суд так само не бере до уваги такі посилання відповідача.
Отже, відмова Управління праці і соціального захисту населення Народицької РДА у
постановці на чергу є безпідставною і вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 94, 158 - 163, 167, 254 КАС
України, Житомирський окружний адміністративний суд
постановив:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації поставити ОСОБА_1 на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 в сумі 40889, 00 грн.
Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: С.М. Хаюк