Справа № 22ц-7187 від________ 2007р. Головуючий у І Інстанції: Чебикін В.П,
Категорія 34 Доповідач: Калиновський А.Б.
2008 року січня «10» дня колегія суддів Судовоі палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого: Калиновського А. Б.
Суддів: Михайловської С.Ю, Кіктенко Л.М.
При секретарі: Сидоренко А.С.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - відділ опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. і посилався на те, що відповідачка - мати їх сумісного малолітнього сина ОСОБА_3 не має часу на його виховання, так як зайнята роботою, собою особисто та старшим сином ОСОБА_4. Він (позивач) як батько дитини, забезпечує його їжею, одежою, лікуванням та відпочинком, а також виховує його.
Більшу частину свого вільного від навчання часу ОСОБА_3 проводить з ним або з запрошеними з його ініціативи вихователями та вчителями. За його (позивача) кошти син ОСОБА_3 перебуває в дошкільному закладі. З урахуванням наведеного, позивач просив встановити місце проживання ОСОБА_3 з ним за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2007 року ОСОБА_1. в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне скаргу задовільнити, а рішення суду скасувати, ухваливши нове з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні позову, суд виходив з того, що малолітній син ОСОБА_3 фактично проживає за місцем проживання відповідачки, має гарні умови для життя, відпочинку та навчання і мати більш відповідально відноситься до виконання своїх батьківських обов'язків.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони пов'язані з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи спір, суд ці вимоги закону не врахував.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
В порушення зазначеної норми права, суд не витребував від органу опіки та піклування письмовий висновок щодо розв'язання спору, не дослідив його у судовому засіданні та не дав йому оцінки у сукупності з іншими доказами, чим порушив вимоги ст. 212 ЦПК України.
Згідно ст. 161 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору щодо місця проживання
дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків,
особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші
обставини, що мають істотне значення.
Встановлено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які разом не проживають, є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається з актів обстеження житлово - побутових умов органом опіки та піклування Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська місцем фактичного проживання ОСОБА_3є місце проживання його батька ОСОБА_1. по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, де є всі умови для проживання, існують добрі взаємовідносини в сім'ї та повна взаємоповага (а.с.76,77).
Батько дитини, ОСОБА_1. велику увагу приділяє вихованню та навчанню сина, дбає про його здоров'я, організує дозвілля, повністю матеріально утримує. Оплачує харчування в школі, відвідування сином театральних вистав, цирку, басейну, кружків танцю та англійської мови, що підтверджується також копіями чеків, білетів, довідками (а.с.15, 61-71).
Мати дитини, ОСОБА_2. фактично проживає, як видно із актів обстеження, за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_2, яку вона придбала в іпотечному кредитуванні з оплатою лише 5% від повної суми. Працює відповідачка у банку «Надра» і її графік роботи не дозволяє своєчасно забирати малолітнього сина ОСОБА_3з КЗО ЗОС № 139, а тому це робить постійно батько.
Викладені обставини свідчать про те, що позивачем ОСОБА_1. сумлінно виконуються обов'язки, передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 12.12.2007 року батько дитини більше турбується про сина, приділяє більше уваги його вихованню, навчанню та розвитку, ніж мати, а тому вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3разом з батьком ОСОБА_1.
Враховуючи викладене, інтереси малолітньої дитини, ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, можливостей створення належних умов для виховання, колегія суддів вважає за необхідне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3з його батьком ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2007 року скасувати.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 за адресою; м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.