ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
07.12.06 Справа № 13/512.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дом СК», м. Донецьк
до товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-2», м. Луганськ
про стягнення 7225 грн. 93 коп.
Суддя Яресько Б.В.
Представники сторін:
Від позивача -директор Федорина Т.С. паспорт ВА 678073 виданий Калініським РВ ДМУ МВС України 27.05.1997 р.
Від відповідача -не прибув
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Заявлена вимога про стягнення суми заборгованості з урахуванням інфляційних втрат в сумі 6434 грн. 08 коп., пені в сумі 699 грн. 00 коп., 3 % річних 92 грн. 85 коп.
Позивач позов підтримав.
Відповідач відзив на позов і витребуванні документи не надав, участь свого представника у засіданнях не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення засідань,
Відповідач не повідомив суд про наявність поважних причин, що перешкоджають йому забезпечити участь у судовому засіданні свого представника, в зв'язку з чим відповідно до ст. 75 ГПК України спір розглядається за наявними в справі матеріалами
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що 10 жовтня 2005 року між сторонами по справі був укладений субдистрибьюторський договір на поставку продукції відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача продукцію, а останній прийняти її та розрахуватися протягом 21 календарного дня з моменту підписання товарних накладних.
В п. 5.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати відповідач повинен сплатити позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент порушення зобов'язання від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За видатковою накладною № РН-000691 від 03.11.2005 р. позивач передав відповідачу товар на суму 3185 грн. 47 коп., за видатковою накладною № РН-000648 від 22.10.2005 р. на суму 7655 грн. 40 коп.
06.12.2003 р. за возвратною накладною № 7648 відповідач повернув позивачу товар на суму 4690 грн. 94 коп.
Вартість неоплаченого та неповернутого товару складає 6189 грн. 66 коп.
Наявність зазначеного зобов'язання підтверджується актом звірення взаємних розрахунків станом на 30.01.2006 р. підписаного сторонами.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням індексу інфляції за грудень 2005 р. -лютий 2006 р. в сумі 6434 грн. 08 коп. 3 % річних 92 грн. 85 коп., та пеню в сумі 699 грн. 00 коп. за період з 12.11.2005 р.
Відповідач заперечень проти позову або доказів оплати боргу не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення суму боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 6434 грн. 08 коп. 3 % річних 92 грн. 85 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та ст. 343 Господарського кодексу України згідно якої за прострочку платежу сплачується пеня, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням того, що п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України стосується лише можливості договірного збільшення розміру пені від встановленого законом, а норма, що міститься у ст. 343 Господарського кодексу України не встановлює конкретний розмір пені, а визначає її межу, вимоги позивача щодо стягнення пені задовольняються частково в сумі 652 грн. 27 коп., в решті вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі -100 грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 82 коп., в решті на позивача.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стелс 2» м. Луганськ, Жовтневий район, вул. Мічуріна 17 ідентифікаційний код 32648463 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дом СК» м. Донецьк, вул. Університетська, 80, офіс 403 ідентифікаційний код 32842816 суму боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 6434 грн. 08 коп. 3 % річних 92 грн. 85 коп., пеню в сумі 652 грн. 27 коп., державне мито у сумі -100 грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 грн. 82 коп. наказ видати.
3. В решті вимог відмовити.
У судовому засіданні 07.12.2006 р. за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Дата підписання рішення 12.12.2006 року.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Б.В. Яресько