Справа № 2а-6048/08
"28" листопада 2008 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Спірідонова М.О.
за участю секретаря Свіргун О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Харківського державного авіаційного підприємства орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним акту ненормативного характеру індивідуальної дії, -
Позивач, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революціїта Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство звернувся до адміністративного суду з позовом до УПФУ у Київському районі м.Харкова в якому просив суд скасувати вимогу відповідача про сплату боргу від 05.03.2008 року № Ю-250 та стягнути з бюджету судові витрати.
В обгрутнування позову позиваз вказав, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач помилково застосував норми матеріального права, що призвело до наявності незаконного рішення, яким порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.
Як зазначив представник позивача, на його думку основним актом чинного законодавства України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У відповідності до вимог ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач є страхувальником, зареєстрованим у територіальному органі Пенсійного фонду, на якого покладено обов'язок по сплаті страхових внесків.
Вимоги щодо обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.
У той же час, частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок (визначено спосіб) сплати страхових внесків, а саме: перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Цей порядок на вимогу закону як зазначсив представник позивача застосовується незалежно від періоду одержання страхувальником коштів на оплату праці (виплату доходу) - або протягом базового звітного періоду, або по його закінченні.
Тобто, виконання страхувальником обов'язку щодо сплати страхових внесків залежить від факту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу).
Відповідно до наведено вище, як вказав представник позивача, у випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), але не провів сплати страхових внесків, страхувальником порушується обов'язок по своєчасній сплаті страхових внесків, за що ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені.
У випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), він (страхувальник) не може мати обов'язку по сплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оскільки є відсутнім факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку (способу) сплати страхових внесків, встановленого частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як зазначив позивач, на погляд відповідача, під час здійснення сплати страхових внесків позивач порушив вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", внаслідок чого відповідач застосував приписи п. 2частини 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в якості підстави для прийняття оскаржуваного акту ненормативного характеру індивідуальної дії, що спричинило застосування недоїмки у розмірі 5674410,53грн.
Проте, на думку позивача під час прийняття оскаржуваного акту ненормативного характеру індивідуальної дії всупереч вимогам закону відповідач не дослідив фактичних обставин, що мають суттєве значення при застосуванні п. 2 частини 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме - відповідач не дослідив фактів отримання позивачем коштів на оплату праці за вказаний період часу. Внаслідок цього відповідач зробив неправомірний висновок про порушення позивачем своєчасності сплати страхових внесків за вказаний період, оскільки єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків є одночасність їх сплати з отриманням позивачем коштів на оплату праці.
Виходячи з вище викладеного позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання з'явився та проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, вказавши, що оскаржена вимога була винесена у відповідності до вимог чинного законодавства України та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено,що позивачем були нароховані страхові внески на протязі з 2007- по лютий 2008 року які не були сплачені позивачем у встановлені законом термін. УПФУ у Київському районі м.Харкова позивачу була надіслана вимога № ю-250 від 05.03.2008 року про сплату боргу в сумі 5674410,53 грн.
Позивачем в установленому порядку подані до відповідача розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають. В наданих розрахунках позивачем були зазначені нараховані страхові внески.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-ІV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2003 р. з № 64/8663, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Ч. 12 ст. 20 вище зазначеного закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому, фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), він (страхувальник) не може мати обов'язку по сплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оскільки відсутній факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку сплати страхових внесків, встановленого ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що оскільки позивач отримував кошти на оплату праці пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім, то він не міг та не мав обов'язку сплатити страхові внески до 20 числа місяця наступного за звітнім, як про це зазначає відповідач.
Що стосується твердження позивача, що відповідач не мав права виносити оскаржену вимогу тому, що Закон № 1058 не передбачає обов'язку сплати страхових внесків незалежно від факту виплати заробітної плати, а навпаки згідно з абзацом восьмим частини 6 статті 20 Закону перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Крім того, порядок визначення розміру страхових внесків, встановлений статтею 19 Закону та пунктом 4 Інструкції, відповідно до якого розмір страхових внесків розраховується виходячи із суми фактичних витрат на оплату праці (грошове забезпечення) працівників.
З вказаним твердженням, суд погодитись не може, оскільки доводи позивача ґрунтуються на вибірковому аналізі положень, ст.20 Закону, в якій зазначені строки та порядок стати нарахованих страхових внесків та не не враховані положення частини 6 статті 19 цього ж Закону, яка визначає порядок їх нарахування.
Відповідно до ч. 6 cm. 19 Закону № 1058 страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також; незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
В ч.1 та 2 ст.19 Закону № 1058 визначено суми, на які нараховуються страхові внески до яких відносяться витрати роботодавця на виплату заробітної плати найманим працівникам.
Отже, аналізуючи положення статті 19 Закону № 1058 суд приходить до висновку, що законодавець пербедачив, що страхові внески нараховуються на суму заробітної плати незалежно від того, чи була вона фактично виплачені чи ні, а отже і обовязок по сплаті цих страхових внеків не залежть від фактичної виплати заробітної платні.
Крім цього суд зазначає, що згідно із Законом страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (абз. 1 ч. 6 ст.20 Закону). Статтею 20 Закону встановлено граничний (кінцевий) термін сплати страхових внесків. Базовим звітним періодом для страхувальників-роботодавців є календарний місяць.
Разом з тим Законом передбачено, що у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, платники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежу у вигляді сум страхових внесків, що нараховуються на ці виплати (дохід) (абз.5 ч. б ст.20). При недостатності коштів у страхувальника для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати авансових платежів, виплата зазначених сум {коштів на оплату праці) та сплата страхових внесків (авансових платежів) здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду (абз. б ч. б ст.20).
Таким чином, абзаци 5 та 6 ч. 6 ст.20 Закону регулюють сплату саме авансових платежів, які справляються страхувальником - роботодавцем у разі виплати заробітної плати (доходу) протягом базового звітного періоду, за який нарахована така заробітна плата.
Виходячи з наведеного, у разі виплати протягом звітного місяця заробітної плати, нарахованої за звітний місяць, одночасно із виплатою цих сум у пропорційних розмірах роботодавцем сплачуються авансові платежі зі страхових внесків. Решта несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний місяць, має бути перерахована роботодавцем на рахунок органу Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступною за звітним, що можна назвати остаточним розрахунком.
Також суд зазначає, що положеннями Закону № 1058 передбачені порушення платника страхових внесків, якими є: несплата або несвоєчасна сплата страхових внесків (п.2 ч.9 с, 106) та несплата, неповна або несвоєчасна сплата авансових платежів із страхових внесків (п.7 ч.9 cm. 106) які є окремими видами порушень та тягнуть застосування до страхувальників різних фінансових санкцій.
Що стосується самого факту винесення вимоги , то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст. 106 Закону № 1058 якою передбасено відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб та перебдачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу від 05.03.08 № Ю-250 до Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства була винесена з додержанням вимог чинного законодавства.
Що стосуєтьс посилання позивача на той факт, що ухвалою господарського суду від 25.02.2008 року було внесено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то суд зазначає, що позов до суду було подано про скасування вимога про сплату боргу, а не про стягнення суми боргу на, що було внесено мораторій господарським судом.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову Харківського державного авіаційного підприємства орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним акту ненормативного характеру індивідуальної дії - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова у повному обсязі виготовлена 28.11.2008 року.
Суддя М.О. Спірідонов