копія
справа № 2-а-5707/08
категорія статобліку-49
Іменем України
11 листопада 2008 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В.М.
при секретарі Середа А.О.
за участю:
представника позивача Журавльова О.С.
представника відповідача Порошкіної А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Криворізької митниці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 червня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької митниці, в якому просить визнати протиправними дії Криворізької митниці по відмові ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19510 від 28.01.2008 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000162 від 28.01.2008 року, видану Криворізькою митницею; зобов'язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення вантажу, належного ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» на підставі поданої останнім вантажної митної декларації №19510 від 28.01.2008 року на вантаж руди марганцевої F2 MN44,34% P0,11% ФР 2-10 мм, вага 1141050 кг., виробник - «GOMPAGNIEMINIEREDEL'OGOOUE, СOMILOG», країна відправлення Габон, Імпортер - Фірма «EMPIRECHEMICALLLC», 1308 DELAWEREAVENUE, WILMINGTONCOUNTYOFNEWCASTLE, DELAWARE19806,США, ціна товару 2927249,67 грн., 028 вид - (вартість розмитнення) 597 158,93 грн., з необхідними документами з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» податкового векселя.
Представник позивача 11.11.2008 р. надав до суду заяву про зміну предмету адміністративного позову, в якій просив визнати протиправними дії Криворізької митниці по відмові ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19510 від 28.01.2008 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000162 від 28.01.2008 року, видану Криворізькою митницею.
В обґрунтування позову представник ВАТ "НЗФ" зазначив, що Криворізькою митницею неправомірно відмовлено у здійсненні митного оформлення, оскільки позивач є платником податку на додану вартість та не здійснював погашення податкових векселів способом, не передбаченим пунктом 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України. Чинним законодавством не встановлений обов'язок платника податку надавати інформацію щодо пов'язаного кола осіб, які є або були платниками податку на додану вартість та не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 зазначеного Порядку. Крім того, згідно п.11.4 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" зміни до законодавства, які регламентують порядок справляння податку на додану вартість, можуть вноситись лише окремими законами з питань оподаткування, тому зміни, внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який не являється спеціальним законом, застосовані митницею незаконно. З огляду на вищевикладене представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що дії Криворізької митниці по відмові в здійсненні митного оформлення товару відповідають чинному законодавству, вимоги митного органу ґрунтуються на вимогах Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №1104. Крім того, представник відповідача пояснив, що статтею 63 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" встановлено заборону в 2008 році надавати відстрочки щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами). Таким чином позивач взагалі не мав права здійснювати сплату ПДВ шляхом видачі податкового векселю. У задоволенні позову просив відмовити повністю.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 28.01.2008 р. ВАТ "НЗФ" було подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію, довідковий номер 19510, з необхідним пакетом документів для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату ПДВ при ввезенні товару було відстрочено шляхом видачі податкового векселю серії АА №1001651 на суму ПДВ 597 158,93 грн.
Криворізькою митницею при здійсненні контролю за правильністю, повнотою нарахування та сплатою позивачем платежів і зборів при переміщенні товару через митний кордон України на підставі вантажної митної декларації, встановлено, що позивачем при сплаті податку на додану вартість, як обов'язкового платежу при ввезенні товару на митну територію України, була застосована вексельна форма розрахунку із державним бюджетом, тобто, позивачем митному органу був наданий податковий вексель.
Криворізька митниця відмовила позивачу у пропуску на митну територію України та 28.01.08 р. оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000162 з причин порушення вимог абзацу 4 ч.2 ст.88 Митного кодексу Українив частині ненадання відомостей, передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 №1104; заборони ст.63 розділу І Закону України від 28.12.07 р. "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).
Згідно п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий вексель являється письмовим безумовним грошовим зобов'язанням сплатити до бюджету відповідну суму коштів, що підтверджується комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України. Податковий вексель видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється при імпорті товарів на митну територію України.
За загальним правилом ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку на додану вартість мають право надавати митним органам у сплату ПДВ податковий вексель на суму податкового зобов'язання за цим податком.
В той же час ст. 63 розділу I Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" заборонено у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами.
Так як податковий вексель видається платником на відстрочення оплати ПДВ, то розрахунок за його допомогою є відстрочкою оплати податкового зобов'язання позивачем як суб'єктом господарювання і, відповідно, підпадає під дію ст.63 розділу I Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Посилання відповідача на те, що Конституцією України не передбачено ієрархію законів України відповідно до їх юридичної сили, тобто, всі закони України мають однакову юридичну силу, суд вважає обґрунтованими.
Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмету правового регулювання. Також немає закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Для визначення, який закон підлягає переважному застосуванню у випадку різного регулювання одного й того ж питання, використовуються в якості правового звичаю такі правила як - спеціальний закон має переважну силу над загальним та пізніше прийнятий акт скасовує попередній.
Зазначені принципи визначення законів, що підлягають застосуванню при виникненні колізій, законодавчо не закріплені, проте їх використання є визначеним у судовій практиці.
Зокрема, Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.97 р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
В даному випадку Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до Конституції України Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та nau://ukr\2195-15/ Закон України "Про податок на додану вартість" визначені як акти рівної сили, лише з однією різницею, яка полягає в тому, що Закон України "Про Державний бюджет" приймається щорічно та має визначений термін.
Щодо визначення, який з цих двох законів є спеціальним, то це питання досліджувалося Верховним Судом України під час розгляду заяви ДПІ в Сімферопольському районі АРК про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 12.12.06 р.
Зокрема, в постанові від 26.06.07 р. Верховний Суд України дійшов висновку про те, що суди всіх інстанцій порушили правила застосування норм матеріального права. Перевагу було надано приписам Закону "Про систему оподаткування" та Закону "Про податок на додану вартість", які щодо спірних правовідносин є загальними, перевагу ж проте при застосуванні закону мають спеціальні норми. Такими за наведених обставин є положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та Закону про внесення змін до нього, які до того ж були прийняті пізніше.
За таких обставин застосування відповідачами законодавчого акту, що є спеціальним та прийнятий пізніше, не порушує вимог законодавства.
Щодо порушення позивачем вимог Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, то за наявності обмежень ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" зазначений Порядок не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, так як Порядок застосовується до випадків сплати ПДВ податковим векселем, що в даному випадку неможливе.
З урахуванням сукупності викладених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.
На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Криворізької митниці відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 17.11.08 р.
Суддя В.М.Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя В.М. Олійник
Постанова не набрала законної сили
17 листопада 2008 року.
Суддя В.М.Олійник