Справа № 2а-7689/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
Іменем України
09 грудня 2008 року м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
позивача - Юр'євої І.М.
першого відповідача - Ващенка Р.М.
другого відповідача - не з'явився
третього відповідача - не з'явився
четвертого відповідача - не з'явився
прокурора - Сузого О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Державного підприємства „Завод ім..В.О.Малишева” до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, Відділення Державного казначейства у Зміївському районі, Геніївської сільської ради та Головного управління Державного казначейства у Харківській області за участю прокурора Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,-
28 липня 2008 року до суду надійшла адміністративна справа за позовом Державного підприємства „Завод ім.. В.О. Малишева” до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, відділення Державного казначейства у Зміївському районі Харківської області, Геніївської сільської ради за участю прокурора Харківської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2008 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області задоволено частково, постанову господарського суду Харківської області від 19.12.2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач в судовому засіданні після уточнення позовних вимог, прохає суд визнати неправомірними та такими, що порушують права Позивача:
- дії першого відповідача по несписанню пені у розмірі 40301,35 грн. за 1999, 2000 роки;
- дії першого відповідача по нарахуванню пені у розмірі 58252,31 грн. за 1999-2004 роки станом на 01.01.2004р.;
- дії першого відповідача по стягненню коштів у розмірі 51460,73 грн. за рахунок коштів, що надійшли від продажу активів позивача;
- дії першого відповідача по проведенню погашення пені у розмірі 6792,01 грн. за рахунок існуючої у позивача переплати по податку на землю.
Крім того, позивач прохає суд зобов'язати третього відповідача - Геніївську сільську раду повернути отримані нею кошти у розмірі 51460,73 грн.
Ухвалою суду від 20.11.2008 року за клопотанням позивача, яке було задоволено судом, в якості співвідповідача до участі у справі залучено Головне управління Державного казначейства України в Харківській області.
Перший відповідач - ДПІ у Зміївському районі Харківської області у відзиві на позовну заяву та її представник у судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що на момент розгляду справи у позивача відсутня пеня у вказаному в позові розмірі.
Другий відповідач - ВДК у Зміївському районі Харківської області проти позову не заперечував. Листом від 21.07.2005 року повідомив суд про те, що на підставі довідки Зміївського відділення Балаклійської МДПІ № 8 від 20.04.2004 року він перерахував кошти (отримані від реалізації активів позивача) в розмірі 91316,36 грн. на рахунок з обліку надходжень земельного податку з юридичних осіб Геніївської сільської ради. Надав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі його представника.
Третій відповідач - Геніївська сільська рада, в судове засідання свого представника не направив, у відзиві на позов прохає суд не стягувати з бюджету сільської ради кошти, оскільки бюджетний 2004 рік вже закінчився, і грошові кошти витрачені. Надав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу без участі її представника.
Четвертий відповідач - ГУДКУ в Харківській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст. 35 КАС Україничетвертийвідповідачє належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Четвертий відповідач відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.
Таким чином, суд вважає, що четвертий відповідачє належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, йоговідсутність в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник прокурора підтримав правову позицію першого відповідача та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Надані документи свідчать, що Державне підприємство „Завод ім. В.О.Малишева" зареєстроване платником податку на землю. Довідки позивача та першого відповідача підтверджують, що станом на 21.02.2001 року позивач мав податковий борг по податку на землю за користування земельної ділянки Геніївської селищної Ради в сумі 10159,87 грн. Даний борг утворився за період, що передував 31.12.1999 р. у зв'язку з тим, що станом на 01.01.1999 року підприємство мало недоїмку в розмірі 13363,72 грн. та самостійно визначило податкові зобов'язання за 1999 рік. Частково заборгованість погашалася на протязі 1999 року. Залишки нарахованих податкових зобов'язань не були погашені станом на 21.02.2001 року, що підтверджено особовою карткою платника, наданою першим відповідачем.
За період з 01.01.2000 року по 31.12.2000 рік у позивача рахувався податковий борг по податку на землю в сумі 20772,91 грн., який не був погашений станом на 21.02.2001 р., що підтверджено даними особової картки платника.
Як вбачається з особової картки платника податку, та довідки першого відповідача, в податковому обліку на суму податкового боргу, який виник станом на 31.12.1999 р. та на 31.12.2000 р. була нарахована пеня в розмірі 40301,35 грн. (17653,35 грн. - за 1999р., та 22648 грн. - за 2000р.). Станом на 01.04.2001р. додатково була нарахована пеня в сумі 11074,21грн.
З набранням чинності Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем першому відповідачу були направлені заяви (вх. 20.04.2001 р.) про підтвердження списання заборгованості по податку на землю в сумі 10159,87 грн. і пені на загальну суму 17653,35 грн. та про розстрочення податкового боргу в сумі 20772,91 грн. на 60 календарних місяців. Повторний запит щодо списання та розстрочення боргу позивачем був направлений керівнику ДПА Харківської області та першому відповідачу 22.11.01 р. У відповіді від 27.12.2001 р. підприємство було повідомлено про те, що наявний податковий борг по Геніївській селищній Раді не підлягає списанню, оскільки станом на 01.01.01 р. по Скрипаївській селищній Раді значиться переплата по земельному податку в сумі 51495,78 грн. При цьому зроблене посилання на приписи п. 3.4 та 4 „Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001р. № 81 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2001р. за № 2815472.
В поясненнях в судовому засіданні представник першого відповідача наполягає на тому, що з моменту реєстрації позивача платником податку на землю і до теперішнього часу облік розрахунку податку на землю та його сплата здійснюється в розрізі кожної селищної Ради окремо, а тому переплата податку за одну земельну ділянку не гасить недоїмку по іншій ділянці. Крім того, перший відповідач, з посиланням на ст. 69 Бюджетного Кодексу України, наполягає на тому, що кошти в оплату податку на землю перераховувалися на відповідні рахунки сіл, селищ та міст районного значення.
Суд вважає необхідним відмітити, що на момент виникнення спірних правовідносин облік Державного підприємства „Завод ім..В.О.Малишева” першим відповідачем здійснювався згідно приписам Інструкції „Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12 травня 1994 р. N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3 вересня 2001 р. N 342) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 1994 р. за N 114/323, яка встановлює, що оперативний облік платежів до бюджету ведеться державними податковими інспекторами відділу обліку та звітності відповідно до порядку, встановленого для справляння платежів до бюджету.
Судом прийнято до уваги, що жодна норма вказаної Інструкції не зобов'язує орган ДПС вести окремий облік нарахування та сплати податку на землю в разікористування платником декількома земельними ділянками на території, яка підвідомча цьому органу, а облік ведеться окремо по кожному виду податку та збору. Той факт, що підприємство сплачувало податок на рахунки різних селищних Рад та подавало розрахунки податку по кожній ділянці не може бути підставою для окремого обліку. Тобто, облік нарахування та сплати податку на землю по земельним ділянкам, що розташовані в межах одного району повинні здійснюватися в одній обліковій картці, оскільки інший порядок наведеною Інструкцією не передбачений.
Суд вважає за необхідне зазначити, що порядок нарахування та ставки податку на землю встановлені Законом України „Про плату за землю". Положеннями ст. 20 Закону встановлено, що платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської Ради, на території яких знаходяться земельні ділянки. Розподіл платежів по спеціальним бюджетним рахункам та їх використання встановлені ст. 21 та ст.22 Закону України „Про плату за землю”.
Однак, як з'ясовано судом, дія вказаних норм права (ст.21 та 22 Закону) була зупинена. Так, дія положень ст.21 Закону зупинена з 2000 р. по 2005 рік(виключена згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), ст. 22 Закону- 2000р. по 2008р. (виключена згідно із Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI).
Згідно особових карток платника, які велися першим відповідачем і містять дані про нарахування та сплату податку на землю з 1999 р. по 2004 р., переплата по Скрипаївській сільській Раді становила 56266,88 грн., а недоїмка по Геніївській сільській Раді складала 10156,87 грн. У зв'язку з веденням першим відповідачем окремого обліку по земельному податку на суму заборгованості, яка мала місце до 2000 р., позивачу була нарахована пеня. Але, як доведено вище, при веденні податкового обліку, як було передбачено п. 13 Інструкції (в редакції, що діяла 18.10.2001р.), по податку на землю повинна була рахуватися переплата в сумі 46107,01 грн.
Слід відзначити, що до 01.04.2001 р. порядок та підстави нарахування пені були встановлені Декретом КМУ „Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів", в якому передбачалося, що після закінчення встановлених строків сплати відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не встановлено стягнення недоїмки за окремими платежами без нарахування пені.
Оскільки, нарахування пені було здійснено першим відповідачем у зв'язку з самостійно визначеним порядком ведення податкового обліку по цьому податку, який суперечив Інструкції, то твердження позивача про її незаконність є обґрунтованими.
Крім того, з набранням чинності ст. 18 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" списанню з платників податків підлягала пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у п. п. 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання чинності цією статтею.
Норми ст. 18 є імперативними нормами, тобто, не ставлять право на списання податкового боргу у залежність від наявності заяви на списання, переплати по іншим податкам або зборам (обов'язковим платежам).
Таким чином, на думку суду, відмова у списанні пені, яка в податковому обліку рахувалася станом на 31.12.2000 р. є незаконною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Як вказує позивач у позові та доповненнях до нього, ним у встановленому порядку направлялися розрахунки податку на землю за 2001-2004 р.р.
Відповідно приписам Закону України „Про визнання бронетанкової галузі однією з приоритетних у промисловості України та заходів по наданню їй державної підтримки" підприємство подавало першому відповідачу уточнені розрахунки земельного податку на 2001 р. та 2002 р., якими зменшило податок на землю за 2001 р. на 25423,0 грн. та на 2002 р. на 20338,4 грн.
У зв'язку з невиконанням приписів вказаної норми першим відповідачем і в подальшому проводилося нарахування пені на податковий борг, який утворився станом на 31.12.1999 р. та 31.12.2000 р. і не був сплачений станом на 21.02.2001 р. Сума пені по вказаному боргу за 2001 р. склала 11074,21 грн. Оскільки, податкові зобов'язання за 2001р. позивачем були відкориговані у зв'язку з наданням йому пільг по податку на землю і заборгованості по платежам за ці періоди не існувало, то нарахування пені є неправомірним.
Також, позивач прохає визнати неправомірними дії першого відповідача по нарахуванню пені у розмірі 58252,31 грн. за 1999-2004 роки та дії по проведенню погашення пені у розмірі 6792,01 грн. за рахунок існуючої у позивача переплати по податку на землю. Між тим, позивач не зміг обґрунтовано пояснити суду - яким чином йому нараховувалася пеня в сумі 6792,01 грн. - на яку суму боргу, по яких ставках та в яких періодах. Крім того, першим відповідачем до матеріалів справи було надано оригінальний екземпляр листа позивача№179/17 від 23.04.2004р, в якому позивач просить зарахувати передплату з податку на землю п Генівїївській сільській раді в рахунок погашення пені. Отже, позовні вимоги в частині 6792,01 грн. є необґрунтованими.
Для погашення податкової заборгованості органами ДПС були здійснені заходи по реалізації податкової застави. Після реалізації майна підприємства, яке знаходилося в податковій заставі, сума 91316,36 грн. була направлена для погашення заборгованості по податку на землю, що відображено в податковому обліку відповідача. В т.ч. була погашена заборгованість по земельному податку в сумі 39855,63 грн. та пеня в розмірі 51460,73 грн., про що свідчать довідки першого відповідача про розподіл коштів, отриманих від реалізації. Вказані кошти 20.04.2004р. були перераховані на рахунок з обліку надходжень земельного податку з юридичних осіб Геніївської сільської ради.
Згідно приписам Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постанови КМУ № 538 від 15.04.02 р., у разі коли сума коштів, отримана за результатами продажу активів платника податків, перевищує суму його податкового боргу, різниця спрямовується на рахунки такого платника податків або його правонаступників і використовується в установленому ними порядку. Зважаючи на те, що використання коштів, отриманих від реалізації майна (активів) позивача в погашення нарахованої пені в сумі 51460,23 грн. зроблене безпідставно і всупереч вищенаведеним обставинам, то дана сума підлягає поверненню на рахунок платника. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства „Завод ім..В.О.Малишева” до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, Відділення Державного казначейства у Зміївському районі, Геніївської сільської ради та Головного управління Державного казначейства у Харківській області за участю прокурора Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області по несписанню пені по земельному податку у розмірі 40307,35 грн. за 1999, 2000 роки.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області в частині нарахування пені по земельному податку в розмірі 51460,73 грн., за 1999-2001 роки.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області по стягненню коштів у розмірі 51460,73 грн. за рахунок коштів, що надійшли від продажу активів Державного підприємства „Завод ім.В.О. Малишева”.
Зобов'язати Геніївську сільську раду повернути Державному підприємству „Завод ім. В.О. Малишева” отримані нею кошти у розмірі 51460,73 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 12.12.2008 року.
Суддя Т.С. Перцова