30.08.2013 Справа № 230/6148/13-ц
№ провадження: 2/230/1670/2013
30 серпня 2013 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
при секретарі - Здебській Т.М.
за участю сторін:
відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Єнакієве цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
22 травня 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Плюс" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0177/БП6/95/0058665 на поточні потреби. Згідно кредитного договору відповідач отримала 1 766,10 грн. зі сплатою 45,63 % з погашенням кредиту та процентів у терміни, встановлені кредитним договором графіком щомісячних платежів. Проте відповідач не дотримувалася умов договору, в добровільному порядку не сплатила суму боргу за кредитним договором. На підставі Генерального договору про відступлення прав за кредитними договорами від 06.10.2008 року Відкритим акціонерним товариством «Плюс Банк», правонаступником якого Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Плюс" права кредитодавця за кредитними договорами. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути на його користь з відповідача суму боргу по кредиту з відсотками у розмірі 6 888,17 грн., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн..
У судове засідання представник позивача не з'явився, проте надав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу у його відсутність, на заявлених раніше вимогах наполягав.
Відповідач у судовому засіданні пояснила суду, що дійсно укладала з банком кредитний договір на суму 1 766,10 грн., просила застосувати строк позовної давності, так як останній платіж вона здійснила 16 квітня 2010 року, а також повідомила, що їй не повідомлялося про те, що буде здійснена заміна кредитора.
Суд, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
16 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Плюс" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0177/БП6/95/0058665, згідно умов якого відповідач отримує 1 766,10 грн. на строк з 16 жовтня 2008 року по 16 квітня 2010 року (а.с. 8-9).
Згідно копії видаткового касового ордеру № 3 від 16.10.2008 року, ОСОБА_1 отримала від позикодавця суму кредиту за кредитним договором № 0177/БП6/95/0058665 у розмірі 1 500,00 грн., що підтверджується також її підписом на даному ордері (а.с. 5).
На підставі Генерального договору про відступлення прав за кредитними договорами від 06.10.2008 року Відкритим акціонерним товариством «Плюс Банк», правонаступником якого Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (а.с. 15-16), було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Плюс" права кредитодавця за кредитним договором № 0177/БП6/95/0058665 від 16.10.2008 року (а.с. 11).
Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ч. 1-2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Ст. 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як визначено правилами ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У судовому засіданні встановлено, що кредитний договір № 0177/БП6/95/0058665 був укладений 16.10.2008 року строком на 18 місяців. Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом тільки 17.05.2013 року, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті (а.с. 19).
Згідно пояснень відповідача у судовому засіданні, останній платіж по вказаному кредитному договору вона здійснювала згідно та пам'ятки по сплаті платежів, складеної позивачем, а саме 16 квітня 2010 року, проте із позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише 17.05.2013 року.
Ст. 267 Цивільного кодексу України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів .
У відповідності до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно положень норм ст.72 Цивільного процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» був пропущений строк позовної давності, встановлений вимогами чинного Цивільного процесуального кодексу України, а тому у задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором слід відмовити повністю у зв'язку із пропуском позовної давності.
На підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, у разі відмови позивачеві у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються відповідачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 215, 259, 267, 526, 629, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 6, 10, 11, 57-60, 77, 88, 169, 209, 212-215, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Єнакіївського міського суду
Донецької області Л.В. Мелещенко