Справа № 2604/8623/12
"16" травня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -Вернидубова Я.І.
при секретарі - Базюнь Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -
Позивач звернувся до суду з позовом про виселення без надання іншого житлового приміщення відповідача ОСОБА_2, посилаючись на те, що позивач відповідно до ордеру на житлове приміщення № 199585 від 21.12.1972 року є наймачем квартири АДРЕСА_1. Право на користування квартирою він отримав в порядку, передбаченому ст.42 ЖК України РСР від 30.06.1983 р. № 5464 зі змінами та доповненнями. Відповідно до довідки, виданої ЖРЕО № 418 від 21.09.2011 р., у квартирі постійно проживають: дочки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, онуки: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 З 1998 р. у квартирі зареєстрований відповідач, який до 07.12.2010 р. знаходився у шлюбі з ОСОБА_4, який Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2010 року було розірвано. Позивач вимушений тіснитися в квартирі АДРЕСА_1. Таким діями відповідач порушує його права, тому він звернувся до суду та просили виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення на підставі ст. 116 ЖК України у зв'язку з неможливістю спільного проживання.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, додав, що відповідач створив неможливі умови для спільного проживання, постійно влаштовує скандали, неодноразово викликались працівники внутрішніх справ.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 позивачу він не чинить, а позивачі не пускають його в квартиру. В спірній квартирі він зареєстрований та має право нею користуватися так само як і позивач.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи позивач відповідно до ордеру на житлове приміщення № 199585 від 21.12.1972 року є наймачем квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки, виданої ЖРЕО № 418 від 21.09.2011 р., у квартирі постійно проживають: дочки позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, онуки позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 З 1998 р. у квартирі зареєстрований відповідач (а.с.11).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2010 року шлюб між відповідачем та ОСОБА_4 було розірвано (а.с.8).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2011 року відповідача вселено до квартири АДРЕСА_1 (а.с.33-36).
Відповідно до акту від 14.03.2012 р. відповідач не проживає в спірній квартирі (а.с.21).
Згідно із ст.116 Житлового кодексу України наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, можуть бути виселеними на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб без надання іншого жилого приміщення.
Звертаючись до суду, позивач, зокрема посилався на те, що відповідач створює конфліктні ситуації, ображає позивача та членів його сім»ї, створює неможливі умови для проживання.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, позивачем не надано будь-яких належних, в розумінні ст. 58 ЦПК України, доказів того, що вживались будь-які заходи запобігання і громадського впливу на відповідача і вони виявились безрезультатними.
Відповідно до ч.3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім»ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
За таких обставин, аналізуючи доводи і заперечення сторін, обставини, встановлені в судовому засіданні у сукупності з наданими письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо виселення відповідача ОСОБА_2 зі спірної квартири АДРЕСА_1 на підставі ст. 116 ЖК України не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116 ЖК України, ст.47,48 Конституції України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.