Справа № 432/4967/13-а
Провадження №2-а/432/175/2013
12 серпня 2013 р.
Суддя Стахановського міського суду Луганської області ШАРГАРОВСЬКА В.І.,
розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги ,-
Позивач звернувся до Стахановського міського суду Луганської області, який діє як адміністративний суд, із адміністративним позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щорічної допомоги.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є інвалідом війни 1 групи і до 5 травня, відповідно до положень ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон), йому передбачена щорічна грошова допомога у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Проте за 2013 р. відповідач сплатив позивачу допомогу в розмірі 2 110 грн. За заявою позивача відповідачем було донараховано 305 грн., оскільки статус інваліда 1 групи позивач набув 29.04.2013 р., але і ця сума виплати суперечить нормам ст. 13 Закону. З точки зору позивача відповідач недонарахував, а позивач недоотримав допомогу до 5 травня за 2013 р. в сумі 6 525 грн. ((894 грн. х10) - 2 110грн.- 305грн. = 6 525 грн., де 894 грн. - прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність Законом України «Про державний бюджет України на 2013 р.»; 2 110 грн. та 305 грн. - суми, отримані позивачем). Просить суд визнати дії відповідача з приводу неповної виплати щорічної грошової допомоги позивачу, як інваліду 1 групи за 2013 р. - неправомірними; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 6 525 грн.; зобов'язати відповідача робити розрахунки та виплату коштів щорічної грошової допомоги до 5 травня згідно вимог ст. 13 Закону; звільнити позивача від сплати судового збору.
Представник відповідача з позовом не погодився і надав до суду заперечення на позов, посилаючись на те, що відповідач дійсно має статус інваліда війни 1 групи. Відповідно до положень ст. 17-1 розділу IV Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон), щорічні виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснюються відповідачем. Фінансування відрахувань, пов'язаних з введенням в дію Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України № 149 від 13.03.2013 р. допомога до Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні інвалідам 1 групи… виплачується в розмірі 2 415 грн. Виплата позивачу у 2013 р. була здійснена саме в розмірі 2 415 грн. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону законодавство України складається із зазначеного закону та інших законодавчих актів України, тому під час вирішення питань про надання пільг, компенсацій та допомоги, передбаченої вищезазначеним Законом, враховуються не тільки його положення, але й положення інших актів законодавства України, в тому числі і норми Закону України «Про державний бюджет України». Відповідно до Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, виключно Законом України «Про державний бюджет України» визначаються будь - які відрахування держави на загальнообов'язкові нужди, розмір та цільове використання зазначених відрахувань (ст. 95 Конституції України). Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік визначається сума, яка виділяється на виплату одноразової допомоги до 5 травня, виходячи із фінансових можливостей держави. Кошти розподіляються між розпорядниками бюджетних коштів і надходять до кінцевого розпорядника - відповідача, який проводить виплату громадянам, які мають право на дану допомогу. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 149 від 13.03.2013 р. «Деякі питання виплати у 2013 р. разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», встановлено, що Міністерство фінансів та Державне казначейство забезпечують щорічно, до 10 квітня, надання коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Позивач не прийняв до уваги той факт, що відповідно до ст. 117 Конституції України, Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання. Відповідач є бюджетною організацією, діє у відповідності з принципом цільового використання бюджетних коштів. Бюджетні кошти використовуються на цілі, визначені бюджетним призначенням та прийняття будь - яких зобов'язань за рахунок коштів Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, встановлених Бюджетним кодексом и Законом України «Про державний бюджет України» не є бюджетним зобов'язанням. На підставі викладеного представник відповідача зазначає, що Закон України «Про державний бюджет України» фактично замінив положення закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв в часі раніше і приоритетними у даному випадку, на думку представника відповідача, є Закон України «Про державний бюджет України», Бюджетний кодекс України і як похідне Постанова Кабінету Міністрів України № 149 від 13.03.2013 р. Просить в задоволенні вимог відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши всі наявні у справі докази приходжу до наступних висновків:
стаття 46 Конституції України гарантує громадянам України право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення…
В судовому засіданні встановлено, що позивач є інвалідом війни 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено копією посвідчення серії С № 109648 від 14.05.2013 р. виданого Управлінням праці та соціального захисту населення м. Стаханова (а.с.6) та копією довідки до акту огляду медико - соціальної експертної комісії серії 10ААВ № 425248 від 13.05.2013 р. (а.с.7), які оцінюються як достовірні і кладуться в основу постанови в якості письмових доказів, оскільки оригінали зазначених документів видані уповноваженими державними установами і оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства.
У Рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально - економічних можливостей держави.
Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 р., згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі «Єйрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії» від 12.10.2004 р.
Таким чином, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 р., охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально - економічних можливостей.
В судовому засіданні встановлено, що позивач у 2013 р. отримав щорічну одноразову допомогу в розмірі 2 110 грн., як інвалід війни 2 групи і відповідачем йому проведено донарахування зазначеної щорічної допомоги в сумі 305 грн., оскільки у квітні 2013 р. позивач став інвалідом війни 1 групи, що підтверджено копією листа № 3103 від 11.07.2013 р., спрямованого представником відповідача на адресу ползивача (а.с.3), яка оцінюється як достовірна і кладеться в основу постанови в якості письмового доказу, оскільки факти, викладені в оригіналі листа, підтверджені доводами позивача, викладеними у позові і визнані представником відповідача у запереченні на позов.
Отже, загалом, щорічна грошова допомога до 5 травня, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу нарахована в сумі 2 415 грн., що співвідноситься з вимогами п.1 ст.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» № 149 від 13.03.2013 р.
У Рішенні від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві . Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Одним із елементів верховенства права, як зазначає Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп/2012 від 25.01.2012 р., є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно - правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.
У Рішенні від 27.11.2008 р. № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення ч.3 ст. 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями ч.2 цієї статті, ст. 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно - правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011, передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Отже, Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп/2012 від 25.01.2012 р. зазначає, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності і справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, в аспекті положення ст. 1, ч.1, 3 ст. 95 Конституції України в системному зв'язку з положеннями ст.3, ч.1 ст. 17, ч.3 ст. 22 та ст. 46 Конституції України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі виконавчої влади, який розробляє проект закону про державний бюджет України на певний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання зазначеного бюджету і звітує перед Верховною Радою України про його виконання. Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики. Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях.
Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України.
Виходячи з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язуються з його функціями з приводу регулювання порядку та розміру соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Конституції України.
Отже нормативно - правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства і суди загальної юрисдикції України, відповідно до положень Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 р., під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно - правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про державний бюджет України на відповідний рік.
Як зазначено вище, відповідачем у 2013 р. проведено виплату позивачу щорічної допомоги до 5 травня у строгій відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» № 149 від 13.03.2013 р., прийнятою в межах компетенції Кабінету Міністрів України і на виконання п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про Держаний бюджет України на 2013 р.», отже дії відповідача є законними.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача, заявлені в позові, не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що відповідно до положень п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час звернення до суду на законодавчому рівні, вирішення додатково питання про звільнення позивача від сплати судового збору постановою суду, не ґрунтується на законі.
Керуючись ст. 46 Конституції України; Загальною декларацією прав людини 1948 р.; Рішеннями Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р., № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р., № 3-рп/2012 від 25.01.2012 о.; рішеннями Європейського суду з прав людини по справам «Єйрі проти Ірландії» від 09.10.1979 р та «Кйартан Асмудсон проти Ісландії» від 12.10.2004 р.; п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 р.»; п.1 ст. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» № 149 від 13.03.2013 р.; ст.ст. 2, 7, 18, 69, 158- 163, 183-2, 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано не було. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання протягом 10 днів, з дня отримання її копії, апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Стахановський міський суд Луганської області.
Суддя Шаргаровська В.І.