Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/4734/2013 р. Головуючий у 1 інстанції: Кучеренко В.В.
Суддя-доповідач Кочеткова І.В.
04 вересня 2013 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В..,
суддів: Трофимової Д.А.,
Кочеткової І.В.,
при секретарі Семенчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» про стягнення заборгованості з орендної плати і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 липня 2013 року,
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом і просила стягнути з ТОВ Агрофірма «Злагода» заборгованість з орендної плати за договорами оренди трьох земельних ділянок за 2012 рік в загальній сумі 2 527,74 грн., пеню за порушення грошового зобов'язання у сумі 324, 48 грн., а також 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідач являвся орендарем належних їй земельних ділянок, використовував їх протягом 2012 року, проте на порушення умов договорів плату за користування землею не здійснив.
Заперечуючи проти позову, у квітні 2013 року ТОВ Агрофірма «Злагода» звернулася до суду із зустрічним позовом про повернення безпідставно набутого майна. Зазначала, що 24 травня 2006 року сторони уклали три договори оренди належних ОСОБА_2 земельних ділянок, площею по 4,32 га кожна, розташованих на території Світлодолинської сільської ради Мелітопольського району, Запорізької області. За умовами договорів орендна плата щороку становить по 842, 58 грн. без урахування індексів інфляції. Пунктом 12 Договорів сторони передбачили передачу продукції та надання послуг в рахунок орендної плати, що оформляється відповідними актами.
За 2010 і 2011 рік орендна плата видавалася ОСОБА_2 продукцією на суму, що перевищує розмір, встановлений умовами договору.
Посилаючись на те, що строк дії договору скінчився, власник землі не має наміру продовжувати орендні відносини, агрофірма просила на підставі ст.ст.1212, 1215 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані 3007,26 грн. орендної плати за 2010 рік і 4 194 кг пшениці як безпідставно отримані за орендну плату за 2011 рік.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 липня 2013 року ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов ТОВ Агрофірма «Злагода» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» безпідставно отримані 479, 52 грн. та 5 871, 60 грн. вартості безпідставно отриманої пшениці, а також 229, 40 грн. компенсації судових витрат.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові про стягнення заборгованості за орендну плату за 2012 рік і стягнення з орендодавця на користь агрофірми грошових коштів , суд першої інстанції виходив з того, що орендар добросовісно виконував умови договорів оренди, за 2010 і 2011 рік орендна плата видавалася позивачеві продукцією на суму, що перевищує розмір, встановлений умовами договору, а тому зайво сплачена натуроплата підлягає стягненню з орендодавця на підставі ст.ст.1212, 1215 ЦК України.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.
Відповідно до ст.ст 13, 15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 14 Закону № 161-ХІV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. Типовим договором передбачено, що договір має містити розмір орендної плати: грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності; натуральної - перелік, кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки; відробіткової - види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт.
За правилами статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що орендна плата може справлятись у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити у договорі поєднання різних форм орендної плати.
Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Таке положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Встановлено, що 24 травня 2006 року сторони уклали три договори оренди земельних ділянок, площею по 4, 32 га, що розташована на території Світлодолинської сільської ради та належать ОСОБА_2
Згідно п. 9-13 Договорів орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 842, 58 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. Розмір орендної плати переглядається щороку у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами (а.с.7-23).
Склад натуроплати, її кількість і вартість умовами договорів оренди не передбачені.
Відповідно до платіжних відомостей у 2010 р. позивачеві в рахунок орендної плати видано натуроплату 50 кг борошна на загальну суму 115 грн., 10 л олії, на суму 100 грн., 100 кг шроту на суму 200 грн., 1500 кг пшениці на суму 2 100 грн., а також 3 020 грн. (а.с.36,39,42-43). У 2011 році ОСОБА_2 в рахунок орендної плати видано 6 000 кг зерна на загальну суму 8 400 грн. (а.с.46).
В такому ж розмірі натуроплата видавалася і іншим 92 орендодавцям.
Доказів про виплату орендної плати за 2012 рік орендар суду не надав.
Обґрунтовуючи свої доводи про підстави надмірної видачі продукції у 2010-2011р.р., агрофірма зазначала, що така переплата відбулася на прохання орендодавця в рахунок майбутніх платежів.
Допустимих доказів того, що орендодавець звертався з відповідною заявою про видачу у 2010-2011 р.р. орендної плати на майбутнє агрофірма суду не надала. У вищевказаних відомостях про видачу орендної плати зазначено, що це натуроплата за 2010-2011 р.р відповідно.
Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що за формою і змістом укладені сторонами у 2006 році договори оренди не відповідали типовому договору, оскільки вони не містили розмір натуральної орендної плати - перелік, кількість або частку продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки, тощо.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Зважаючи на те, що умовами договорів оренди не визначені перелік, кількість, якісні показники продукції, а в відомостях про виплату орендної плати зазначено, що це видача натуроплати за оренду землі (паю) за спірний період часу, враховуючи положення ч.1 ст.207 ЦК України, факт заповнення орендарем відомостей про видачу натуроплати, підписання орендодавцем цих відомостей і фактичне отримання натуроплати свідчить про те, що сторони у письмовій формі дійшли згоди щодо переліку, кількості і якісних показників продукції, які мають бути видані в рахунок натуроплати за 2010-2011 р.р.
Видача натуроплати на суму, що перевищує розмір визначених у договорах грошової форми не свідчить про безпідставне набуття орендодавцем майна і не тягне за собою застосування наслідків, передбачених ст.ст.1212-1215 ЦК України.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції допустився порушень як норм матеріального, так і процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову орендодавця щодо стягнення заборгованості з орендної плати за 2012 рік у розмірі, передбаченому п.9 Договору - по 842, 58 грн. за кожним договором, а всього 2 527, 74 грн. і 324,48 грн. пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання в межах заявлених позовних вимог та відмову Агрофірмі у позові.
Передбачених законом підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди не має, оскільки умовами договору сторони не передбачили в якості відповідальності орендаря відшкодувати моральну шкоду.
З агрофірми на користь позивача підлягають стягненню на підставі ст.88 ЦПК України понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанції на загальну суму 329, 60 грн.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 липня 2013 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за 2012 рік в загальній сумі 2 527, 74 грн., пені у сумі 324, 48 грн., та 329, 60 грн. компенсації судових витрат, а всього 3 181, 82 грн. (три тисячі сто вісімдесят одну гривню 82 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Злагода» про стягнення з ОСОБА_2 зайво сплачених коштів залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: