Дата документу Справа № 320/4684/13-к
Єдиний унікальний №320/4684/13-к Головуючий в 1 інст. Міщенко Т.М.
Провадження №11-кп/778/286/13 Доповідач в 2 інст. Абрамов В.І.
Категорія ст. 185 ч.2 КК України
04 вересня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого Нікітюка В.Д.,
суддів Абрамова В.І., Незоли І.М.,
при секретарі Михайлюк Р.В.,
за участю прокурора Малишева А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2013 року, яким обвинуваченого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, працюючого в ПП «Квітень», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, , раніше судимого:
03.12.2012 р. Якимівським районним судом Запорізької області за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 03.12.2012 року призначено остаточно покарання 4 роки 6 місяць позбавлення волі.
Тримається під вартою з 05.07.2013 року.
В вироку вирішено питання речових доказів по справі.
Згідно з вироком суду, 19.03.2013 р. ОСОБА_2, будучі в стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 16-30 год., знаходячись у кафе «Лаванда», розташованому на пероні ст. Федорівка ДП «Придніпровська залізниця», яка знаходиться за адресою: Запорізька область, Мелітопольським район, с. Новобогданівка, вул. 40 років Перемоги, 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав барсетку чорного кольору вартістю 20 грн., яка належить ОСОБА_3, у якій знаходились: мобільний телефон «Nокіа», іmеі НОМЕР_2, в корпусі чорного кольору з коричневими вставками вартістю 200 грн.; сім-карта мобільного оператора «МТМ» № НОМЕР_1, вартістю 25 грн., футляр з окулярами для зору, вартістю 150 грн.; ліхтарик у корпусі чорного кольору, вартістю 80 грн.; гроші в сумі 100 грн.; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3; посвідчення члена «Запорізького козацтва» на ім'я ОСОБА_3; чотири акта прийому - здачі вантажу, які не представляють матеріальної цінності для потерпілого; акумуляторна батарейка до мобільного телефону «Nокіа», яка не представляє матеріальної цінності для потерпілого; набір різнокольорових ручок, які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, після чого з викраденим майном зник з місця події, спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 575 грн.
Крім того, 20.03.2013 р. ОСОБА_2, будучі в стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 08 годині, знаходячись у приміщенні приміських кас ст. Мелітополь ДП «Придніпровська залізниця», яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою ОСОБА_4, яка будучи введена в оману, передала подзвонити ОСОБА_2 свій мобільний телефон «Samsung Е 1200», після чого ОСОБА_2 умисно повторно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_4, заволодів її мобільним телефоном «Samsung Е 1200», вартістю 350 грн. та зник з місця події, спричинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 350 грн.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_2 не визнає себе винним, вказує, що інкримінованих йому злочинів він не вчиняв. Просить скасувати вирок суду.
У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляції; прокурора, який вважав, що вирок необхідно залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, колегія судів не вбачає підстав до задоволення апеляції, з наступного.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у скоєнні злочинів зазначених у вироку, засновані на доказах досліджених у судовому засіданні, і є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні не визнав себе винним, та дав пояснення, що він прийшов на ж/д вокзал, щоб зустрітися з товаришем. Він зустрівся з ОСОБА_3 і той сказав, що є можливість влаштуватися на роботу охоронцем. Вони поїхали в с. Федорівка, ОСОБА_3 познайомив його з якимось чоловіком, який візьме його на роботу. Після цього вони пішли у кафе «Лаванда» і там випивали. Приблизно о 19 годині ОСОБА_3 сказав, що йому потрібно вийти в туалет, а барсетку він залишив на столі. Він попередив ОСОБА_3, що о 20 годині буде електричка і що йому необхідно буде їхати. Він чекав його, але ОСОБА_3 так і не повернувся, тоді він забрав барсетку і поїхав додому. З Мелітополя він подзвонив ОСОБА_3 і повідомив, що його барсетка у нього, після чого до нього підійшли працівники міліції і затримали. 20.03.2013 р. коли він вийшов з міліції, він разом з ОСОБА_4, яка була пойнятою, пішли до кафе «Фортуна». Він попросив її дати йому телефон подзвонити. Вона дала телефон, після чого заснула в залі очікування. Він розмовляв приблизно 1,5 години, потім взяв в магазині воду і повернувся, віддавши їй телефон.
Разом з тим, його провина підтверджується доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що обвинуваченого вона не знала. Вона торгувала рибою вночі на пероні. її запросили бути пойнятою близько полуночі по епізоду потерпілого ОСОБА_3 Там ОСОБА_2 при ній достав барсетку, в якій був паспорт, телефон і якісь бумаги, які ОСОБА_2 віддав потерпілому. ОСОБА_2 їй сказав, що не хотів красти телефон у ОСОБА_3 Раніше вона його періодично бачила, коли торгувала рибою. ОСОБА_2 зібрався їхати і попросив у неї телефон подзвонити, поставив свою карточку в телефон і вона його більше не бачила. Вона дала йому телефон приблизно о 09 годині 20.03.2013 р. і заснула в залі очікування, проснувшись побачила, що його немає. Вона спала приблизно хвилин 15-20.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він зустрівся з обвинувачем на ж/д вокзалі, ОСОБА_2 питав чи немає роботи. Він сказав, що можливо вирішить дане питання, однак зараз у нього немає часу, оскільки йому потрібно було їхати в с. Федорівка і вони поїхали разом. Вони випивали в кафе і він відлучився, залишивши на ОСОБА_2 барсетку, телефон. Потім обвинувачений йому подзвонив і сказав, що його речі у нього в м. Мелітополі. Йому подзвонив ОСОБА_6 і сказав, що ОСОБА_2 забрали до міліції. Він не знав хто такий ОСОБА_6 Його допитували в міліції, він був п'яним, тому він і змінив свої показання. Він не пам'ятає, що казав в міліції. Обвинувачений не забирав у нього речі, а взяв їх із собою. Претензій до нього він не має. Все було так, як він казав працівникам міліції. Йому подзвонив ОСОБА_2, він спитав, де його речі, він сказав, що не брав і виключив телефон. Він передзвонив, а трубку взяв інший чоловік, він сказав йому, щоб той звернувся до міліції, а сам поїхав в м. Мелітополь. Повністю підтверджує свої покази, дані на досудовому слідстві. Потім обвинувачений йому дзвонив і казав, що барсетка у нього і що він її взяв, щоб ніхто не вкрав. Це було вже після того, як вони вийшли з міліції.
Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що потерпілу ОСОБА_5 він бачить на вокзалі. ОСОБА_2 сидів на вокзалі в залі очікування і не міг подзвонити, оскільки не міг включити телефон. Він попросив у нього телефон. Після цього йому подзвонив якийсь чоловік і сказав, щоб він пішов до міліції і сказав, щоб ОСОБА_2 затримали, оскільки він вкрав барсетку. Він пішов до міліції і сказав, що ОСОБА_2 вкрав барсетку. Потім йому сказали в міліції, що ОСОБА_2 ще у одної людини вкрав телефон. Він сам бачив як ОСОБА_2 брав у ОСОБА_5 телефон.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 20.03.2013 р. приблизно о 09 годині йому подзвонила мати і сказала, що у неї вкрали телефон. Розказала, що ОСОБА_2 попросив у неї телефон подзвонити і не віддав, але коли брав у неї телефон, то залишив свій. Вони дзвонили на телефон, а він був вимкнутий, а десь в п'ятницю телефон вимкнули. Він подзвонив, спитав ОСОБА_2, той відповів, однак факт крадіжки не визнавав. Домовились зустрітись, він сказав, що знає хто вкрав телефон.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що бачив ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2, вони сиділи разом на лавочці. Потім він побачив тільки ОСОБА_5, вона шукала ОСОБА_2 тому, що він забрав її телефон.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він знає ОСОБА_2 з грудня 2012 р. Він бачив його з якоюсь жінкою, той розмовляв по телефону, це було приблизно об 11-12 годині. Потім обвинувачений віддав жінці телефон і пішов. Він стояв в стороні і це бачив. Телефон був світлого кольору. Це було приблизно 20 березня 2012 р. на ж/д вокзалі. ОСОБА_2 просив його, щоб він підтвердив, що він віддав телефон жінці. Він це добре пам'ятає, оскільки в той день він отримував пенсію і відмічав це.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєні ним злочини. При цьому суд врахував ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, та дані про особу винного, який раніше судимий, характеризується негативно, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, в період іспитового терміну.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо обґрунтував свої висновки про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе з ізоляцією його від суспільства, з призначенням покарання за сукупністю злочинів.
Порушень кримінального процесуального законодавства, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2013 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, якого засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України - без змін.
Головуючий:
Судді: