Справа № 529/1002/13-ц
27 серпня 2013 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Гвоздика А. Є.
при секретарі Цихоцька Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Диканька цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Вказуючи на те, що відповідач по справі ОСОБА_1 згідно укладеного споживчого кредитного договору № PLCRRX01120277 від 22. 11. 2006 року з позивачем отримав кошти від останнього в сумі 1896 грн. 40 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік та зобов'язаний здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним в порядку та строки згідно графіку повернення даного кредиту по 22. 11. 2007 року, але відповідач по справі даний кредит не погашає, згідно чого з'явилася заборгованість в загальній сумі 29 753 грн. 80 коп. Позивач звернувся з позовом до суду та просить стягти з відповідача заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 29 753 грн. 80 коп., а також понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 297 грн. 54 коп.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У позові міститься заява про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує, просить застосувати позовну давність, у задоволенні позову відмовити.
Виходячи з наведеного, а також із положень ч.2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи встановлено, що 22 листопада 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та фізична особа - ОСОБА_1 уклали договір, відповідно до якого останній отримав споживчий кредит у розмірі 1896 грн. 40 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із строком повернення кредиту до 22 листопада 2007 року на купівлю товарів народного споживання. За умовами договору позичальник в період сплати з 20 по 25 кожного місяця повинен надати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 198 грн. 98коп.
Відповідач порушив зазначені вимоги договору, а саме не виконав в обумовлені строки зобов'язання, передбачене договором, у зв'язку з чим має заборгованість по кредитному договору перед позивачем.
Станом на 24. 07. 2013 року відповідач має заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 29 753 грн. 80 коп., яка складається з сум:
- заборгованості за кредитом - 1384 грн. 67 коп.;
- заборгованості по процентам за користування кредитом -10023 грн. 41 коп.;
- заборгованість по комісії за користування кредитом - 60 грн. 68 коп.;
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 16392 грн. 00 коп.
штрафи відповідно до пункту 2.4. 5.5 Умов та правил надання банківських послуг:
- штраф (фінансова частина) - 500 грн. 00 коп.;
- штраф (процентна складова) - 1393 грн. 04 коп.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач уклав договір про надання споживчого кредиту з позивачем, чим взяв на себе грошове зобов'язання, яке належним чином не виконує, чим прострочив зобов'язання.
Однак, позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права поза межами строку позовної давності, що підтверджується наступним.
Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що кредитний договір укладений сторонами містить умову щодо строку позовної давності, яка становить п'ять років, отже до спірних правовідносин повинен застосовуватись строк позовної давності - п'ять років.
Стаття 260 ЦК України встановлює, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Кредитним договором передбачено, що банк надає позичальнику строковий кредит з кінцевим терміном повернення до 22 листопада 2007 року.
Таким чином, у відповідності із ст. 253, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг п'ятирічного строку позовної давності починається з 22. 11. 2007 року.
Отже, позивач, при наявності діючого споживчого кредитного договору, знав про порушення відповідачем свого цивільного права, при цьому продовжував нараховувати проценти за користування кредитом та штрафні санкції.
Згідно ст.254 ЦК України строк позовної давності щодо звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача спливає 22 листопада 2012 року.
Як вбачається з поданої позовної заяви позивач звернувся до суду 08 липня 2013 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Суд не вбачає, що мало місце переривання строку позовної давності.
Крім того, достовірних та переконливих доказів, що відповідач вчинив дії щодо визнання боргу за кредитним договором, позивачем надано не було.
Відповідно до положень пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, з урахуванням фактичних обставин справи, наданих доказів, суд вважає, що у задоволенні ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, строк повернення якого сплив 22 листопада 2012 року, слід відмовити за пропуском позовної давності.
Керуючись ст.ст.254, 257-261,264,526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 1048, 1049,1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: