Справа № 1018/2401/2012
Провадження №2-269/13
рішення
іменем україни
28 серпня 2013 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Степанової О.С.,
при секретарях - Поліщук О.В., Шалапуді Н.П.,Кириленко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про визнання за ОСОБА_1 право власності на індивідуальний житловий будинок з господарськими спорудами, та визнання незаконним Рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради «Про оформлення свідоцтва про право власності» №11/10 від 14 вересня 2010 року,
та об'єднаною з нею справу
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 право власності ? частину індивідуального житлового будинку та ? частину господарських будівель до нього,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на індивідуальний житловий триповерховий будинок житловою площею 128,5 кв.м., загальною площею 1101,5 кв.м., з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; та визнати незаконним Рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради «Про оформлення свідоцтва про право власності» №11/10 від 14 вересня 2010 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує на те, що 19.01.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала земельну ділянку в строкове платне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства строком на 25 років з дня підписання договору оренди до 19.01.2030 року. Вказаний довір було зареєстровано 10.03.2005 року Центром державного земельного кадастру Обухівського району Київської області за №2. Починаючи з 2003 року позивач ОСОБА_1 бажаючи розпочати будівництво житлового будинку та комплексу господарських споруд по АДРЕСА_1, у відповідності до вимог діючого на той час законодавства України було отримано всі необхідні для цього документи, а саме: план забудови садиби (погоджений у встановленому порядку), рішення Козинської селищної ради №5-19 від 12.12.2003 року про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку, дозвіл на виконання будівельних робіт №179 від 30.12.2004 року та будівельний паспорт №432 від 24.12.2004 року. Також для проведення будівельних робіт позивачем 23.07.2003 року був укладений договір підряду з колективним підприємством «Будівельно-монтажне управління №35» на проведення робіт по будівництву будинку, за яким здійснювалася оплата та відбувалася здача - приймання виконаних робіт. Крім того, ОСОБА_1 з метою забезпечення будівництва було укладено договір про користування електричною енергією та договір про надання послуг з газопостачання, за якими виключно ОСОБА_1 здійснювалася та здійснюється оплата за надані послуги.
Після закінчення будівництва в червні 2011 року, ОСОБА_1 звернулась до КП КОР «Обухівське БТІ» із замовленням на виготовлення технічного паспорту збудованих по вул. Старокиївській в смт. Козин житлового будинку та комплексу господарських споруд. Отримавши відповідний технічний паспорт ОСОБА_1 мала намір здійснити оформлення права власності на вказані будівлі, але в грудні 2011 року їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що право власності вже було зареєстровано на іншу особу - ОСОБА_2
Як було повідомлено ОСОБА_1, право власності ОСОБА_2 на збудоване нерухоме майно було оформлено на підставі Рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради №11/10 від 14.09.2010 року «Про оформлення свідоцтва про право власності», яке було прийнято на підставі Постанови КМУ №1035 від 09.09.2009 року «Про затвердження тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами та будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» а також наступних документів: звернення про будівництво об'єкту, як самобудови без відповідного дозволу, адміністративного протоколу складеного відносно ОСОБА_2 за ст. 97 КпАП України та сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам від 23.07.2010 року.
ОСОБА_1 посилаючись на ст.ст. 316, 321, 325, 328, 331, 386, 392, 393 ЦК України, ст.301Закону України «Про планування та забудову територій», ст.ст. 27, 31, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, вважає, що відповідачі вчинивши дії за результатами яких було оформлене право власності на побудований ОСОБА_1 будинок за ОСОБА_2, порушили право власності ОСОБА_1 у зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутися до суду для захисту свого права у визначений в позовній заяві спосіб.
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 право власності ? частину індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 1101,5 кв.м., житловою площею 128,5 кв.м.. та ? частину господарських будівель до нього: гостьового будинку, гаражу, сараю-прибудови, навісу, огорожі, колонки питної,вимощення, басейну, тенісного корту, ями вигрібної, каналізаційних колодязем.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 вказала на те, що в 2002 році вона вирішила придбати для своєї доньки ОСОБА_2 земельну ділянку на березі річки Дніпро і побудувати для неї житловий будинок з всіма зручностями. У зв'язку з чим в смт.Козин була підібрана відповідна земельна ділянка площею 1,283 га, яка належала ОСОБА_5 та з яким ОСОБА_3 домовилася про її придбання. Придбання вказаної земельної ділянки було погоджено з батьком ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та самою ОСОБА_2. В результаті чого 10.04.2003 року ОСОБА_2 була придбана у власність вказана земельна ділянка, і вже 14.04.2003 року їй був оформлений державний акт на право приватної власності на землю.
Оскільки ОСОБА_2 навчалася та не могла постійно слідкувати за будівництвом, а ОСОБА_3 бажала якнайшвидше розпочати будівництво, тому 12.05.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком дії на 5 років. Для виконання будівельних робіт ОСОБА_3 було запрошено знайомого будівельника ОСОБА_9, який погодився провести загально будівельні роботи, та від імені КП «Будівельно-монтажне управління №35» уклав з ОСОБА_3 та її донькою чиї інтереси вона також представляла, договір підряду від 14.05.2012 року. До моменту підписання договору підряду ОСОБА_3 було зроблено 100% передплату за роботи, що підлягали виконанню в розмірі 800000,00 грн. Також за домовленістю з ОСОБА_9 останній взявся виконувати лише роботи, а всі будівельні матеріали придбавалися окремо ОСОБА_3 і передавалися будівельникам для виконання робіт.
14.05.2003 року були розпочаті підготовчі роботи, а в наступному і будівельні роботи. 01.07.2003 року позивачем ОСОБА_10 було влаштовано свято, для якого було спеціально виготовлено залізобетонну плиту з написом « 01.07.2003 р.» запрошено священика, який освітив будівництво, гостей, і в той же день вказану плиту було закладено в фундамент головного будинку, а вже після того всі гості були запрошені до столу.
В подальшому, коли в 2004 році вже були повністю зведені несучі конструкції будинків, позивачем ОСОБА_3 за погодженням з ОСОБА_2 для здійснення організації та управління внутрішніми та фасадними роботами був запрошений ОСОБА_11, який погодившись 01.02.2004 року отримав від ОСОБА_3 4000000,00 грн. на купівлю матеріалів, які в повному обсязі використав для будівництва. Внутрішні і зовнішні роботи у будинку здійснювали наймані особи. Загально будівельні роботи були закінчені в 2006 році, а всі інші роботи виконувалися до 2010 року, після чого ОСОБА_3 було придбано газони, квіти та інші рослини, а також оплачено роботи з влаштування газонів. Загалом на будівництво ОСОБА_3 було витрачено 12000000,00 грн. Будь-яка дозвільна документація для будівельних робіт ОСОБА_3 не отримувалася, а будівництво було здійснено самовільно. ОСОБА_6 письмово підтвердила ОСОБА_3, що вона готова відшкодувати здійснені ОСОБА_3 витрати в сумі 12000000,00 грн. або переоформити на ОСОБА_3 право власності на ? частину будинку з чим ОСОБА_3 погодилася. Оскільки ОСОБА_6 і позивач ОСОБА_3 є членами однієї сім'ї, які спільними зусиллями та за спільні грошові кошти побудували спірний житловий будинок, виходячи з положень ст.. 526,321,368 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про власність» а також п.6 договору оренди, на думку ОСОБА_3 цей будинок є їх спільною сумісною власністю, а, відтак за ОСОБА_3 підлягає визнанню право власності на ? частину цього будинку і господарських споруд.
Ухвалою суду від 22.11.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 були об'єднані з позовними вимогами ОСОБА_3 (Том№1 а.с.227-228).
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 169 ЦПК України. Судом було визнано можливим справу розглядати у їх відсутність за участю повноважних їх представників.
Представники ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_12 в судовому засіданні, позов ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити з підстав наведених в ньому з урахуванням наданих суду доказів; позов ОСОБА_3 не визнали просили відмовити в його задоволенні, у зв'язку з недоведеністю обставин викладених в ньому.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_13, в судовому засіданні позов ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити з підстав наведених в ньому; позов ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в його задоволенні.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_14, в судовому засіданні позов ОСОБА_3 визнав та не заперечував проти його задоволення; позов ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
Виконавчий комітет Козинської селищної ради свого представника в судове засідання не направив, про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, справу просив розглядати у відсутності представника виконавчого комітету. В письмових запереченнях Виконавчий комітет Козинської селищної ради зазначив, що рішення виконавчого комітету №11/10 від 14.10.2010 року «Про оформлення свідоцтва про право власності» приймалось правомірно згідно з вимогами чинного на той момент законодавства України та на підставі сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам реєстраційний номер КС002257 від 23.07.2010 року; а позовні вимоги ОСОБА_1 є надуманими та безпідставними, у зв?язку з чим в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
КП КОР «Обухівське бюро технічної інвентаризації», в судове засідання свого представника не направило, про дату час та місце слухання справи було повідомлено належним чином.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними сестрами, а ОСОБА_3 є їх матір'ю. Дані обставини не заперечувалися сторонами під час розгляду справи у суді.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.04.2003 року та копії державного акту на право власності на землю від 14.04.2003 року, земельна ділянка площею 1,283 га, що розташована на території Козинської селищної ради по АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_2. (Том№1 а.с.208-209,210)
Прийнявши рішення про будівництво за свої кошти будинку на вказаній вище земельній ділянці ОСОБА_1 попередньо було отримано відповідну згоду власника земельної ділянки, на якій планувалося будівництво - а саме ОСОБА_2, після чого, в архітектурній фірмі «Стілобат» ОСОБА_1 було замовлено проект житлового будинку, з яким остання звернулася до відділу архітектури Обухівської районної державної адміністрації Київської області, де було складено план забудови садиби (яка розташована за адресою: АДРЕСА_1), затверджений начальником відділу містобудування і архітектури та погоджений Начальником відділу земельних ресурсів, Головним лікарем райсанепідемстанції та Начальником служби державного пожежного нагляду, та акт про відведення внатуру, проектуємих споруд на земельній ділянці. (Том№1 а.с.11-12, 21-29,30)
Рішенням Козинської селищної ради від 12.12.2003 року №5-19 «Про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку» ОСОБА_1 було дозволено будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1,283 га. (Том №1 а.с.13)
В подальшому ОСОБА_1 було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №179 від 30.12.2004 року, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської районної державної адміністрації на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального будинку та комплексу господарських споруд в АДРЕСА_1, а також будівельний паспорт на забудову приватної земельної ділянки, виготовлений Головним архітектором Обухівського району Київської області за замовленням ОСОБА_1 №432 від 24.12.2004 року. (Том №1 а.с.14,15-16)
19.01.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 1,283 га, що розташована на території Козинської селищної ради по АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15, зареєстрованого в реєстрі за №96 та зареєстрованого 10.03.2005 року Центром державного земельного кадастру Обухівського району Київської області за №2. (Далі - Договір оренди) (Том№1 а.с.9-10)
У зв'язку з втратою оригіналу свого примірника зазначеного вище договору оренди, 23.03.20012 року ОСОБА_1 було отримано його дублікат, який був зареєстрований в реєстрі №213 та 15.10.2012 року був зареєстрований в управлінні Держкомзему в Обухівському районі. Зазначений договір на момент розгляду справи у суді є чинним.(Том №2 а.с.118)
Твердження представника ОСОБА_2 - ОСОБА_14 про те, що договір оренди укладений 10.04.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 враховуючи ст. 18 Закону України «Про оренду землі» набрав чинності лише після 15.10.2012 року (дати реєстрації в управління Держкомзему в Обухівському районі дублікату договору оренди, суд не приймає до уваги, оскільки належних та допустимих доказів вказаної обставини суду надано не було, пояснення ж самого представника ОСОБА_14 з цього приводу, в розумінні ч.1 ст. 57 ЦПК України не є доказом.
Крім того, укладення договору оренди між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10.04.2005 року, ніяким чином не спростовує правомірність дій ОСОБА_1 починаючи з 2003 року щодо підготовки всіх необхідних документів для будівництва. Законність прийняття рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 12.12.2003 року №5-19 «Про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку», було предметом дослідження та розгляду Київським апеляційним адміністративним судом, який своєю постановою від 26.03.2013 року у справі №2а-312/12, відмовив ОСОБА_3 в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування вказаного рішення, де також було зазначено, що Козинська селищна рада, приймаючи рішення №5-19 від 12.12.2003 року «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку» діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. (Том№2 а.с.123-124)
Згідно п.1.1 Договору оренди ОСОБА_1 отримала вищевказану земельну ділянку, а саме земельну ділянку площею 1,283 га, що розташована на території Козинської селищної ради по АДРЕСА_1, в строкове платне користування для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до п.2.2.1, п.4.1 Договору оренди земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в день підписання договору оренди - 19.01.2005 року. Строк оренди земельної ділянки сторони визначили - 25 років тобто до 19.01.2030 року.
На момент розгляду справи у суді вказаний договір оренди від 10.04.2005 року у встановленому законом порядку зареєстрований та є чинним.
Також судом було встановлено, що для проведення будівельних робіт ОСОБА_1, як приватним підприємцем з Колективним підприємством «Будівельно-монтажне управління №35» було укладено договір підряду від 23.07.2003 року на проведення робіт по будівництву будинку, за яким здійснювалася оплата та відбувалася здача-приймання виконаних робіт (Том №1 а.с.47)
Окрім зазначених вище дій, для забезпечення будівництва ОСОБА_1 було укладено ряд наступних договорів: договір про користування електричною енергією №2408 з ЗАТ «А.Е.С.Київобленерго» від 25.12.2009 року; 26.09.2006 року було оформлене споживання газу на підставі заяви №17711 від 26.09.2006 року (про постійне забезпечення природним газом для побутових потреб на умовах «Публічного договору ВАТ «Київгаз» про надання послуг з газопостачання мешканцям приватного сектору забудови м. Києва») та укладений з ПАТ «Київгаз» договір про надання населенню послуг з газопостачання №Т-11166/07-44 від 04.08.2011 року. (Том№1 а.с.32-46)
Крім того, на підтвердження проведення будівельних робіт саме ОСОБА_1, представниками останньої у суді було надано копію контракту №1/7 від 01.07.2005 року, копію технічних умов ТОВ «Агробудівник», копію договору №27/04/05 від 27.04.2005 року, копію договору №16-05/05 від 06.05.2005 року, разом з тим суд не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України копії вказаних документів є неналежними доказами (Том№2 а.с.125-136)
Закінчивши, в червні 2011 року, будівництво ОСОБА_1 звернулася до КП КОР «Обухівське бюро технічної інвентаризації» із замовленням на виготовлення технічного паспорту збудованих по вул. Старокиївській в смт.Козин Обухівського району Київської області житлового будинку та комплексу господарських споруд, після отримання якого мала намір здійснити оформлення права власності на вказані будівлі.
Разом з тим, право власності на ОСОБА_1 зареєструвати не вдалося, оскільки на той момент на спірний будинок з господарськими спорудами вже було зареєстровано право власності за ОСОБА_2, яка отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно: на індивідуальний житловий триповерховий будинок житловою площею 128,5 кв.м., загальною площею 1101,5 кв.м., з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане Виконавчим комітетом Козинської селищної ради 21.09.2010 року, на підставі Рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради №11/10 від 14.09.2010 року «Про оформлення свідоцтва про право власності», яке було прийнято на підставі Постанови КМУ №1035 від 09.09.2009 року «Про затвердження тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами та будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» а також наступних документів: звернення про будівництво об'єкту, як само будови без відповідного дозволу, адміністративного протоколу складеного відносно ОСОБА_2 за ст. 97 КпАП України та сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам від 23.07.2010 року.
Згідно положень ст.ст. 316, 321 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст.ст. 328,331 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Вивчив докази, що містяться в матеріалах справи суд погоджується з твердженням ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 протиправно скористалася приписами постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 року «Про затвердження тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами та будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт», а рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради №11/10 від 14.09.2010 року «Про оформлення свідоцтва про право власності» було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Так, згідно із ч.1,3,4,7 ст. 301 Закону України «Про планування та забудову територій» (в редакції закону від 29.06.2010 року) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті. Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт, письмову заяву, до якої додаються: проектна документація на будівництво об'єкту, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний ген проектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, генпроектувальною організацією, замовником, страховою компанією (якщо об'єкт застрахований).
Прийняття в експлуатацію збудованих до 31.12.2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами та будівлями, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
В даному випадку, будівництво спірного будинку здійснювалось на підставі отриманого ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 чи ОСОБА_3, дозволу на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим одержання сертифікату відповідності повинно було здійснюватись за заявою ОСОБА_1, як замовника будівництва, а не ОСОБА_2; та в порядку який передбачений ч.3 ст. 301Закону України «Про планування та забудову територій» (в редакції закону від 29.06.2010 року), тобто з додаванням до заяви ОСОБА_1 проектної документації та акту готовності об'єкта до експлуатації.
Згідно ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 року «Про затвердження тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами та будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт», тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію стосується виключно будівель та споруд споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, а будівництво спірного будинку здійснювалось відповідно до дозволу №179 від 30.12.2004 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської районної державної адміністрації на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та комплексу господарських споруд в АДРЕСА_1.
Тому в даному випадку реєстрація права власності повинна була бути здійснена за позивачем згідно з ст.ст. 27, 31, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року.
Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікована законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним.
Наведені конституційні принципи також передбачені чинним цивільним кодексом України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Суб'єктами права є, зокрема, фізичні особи (325 ЦК України).
Крім того, згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 328, ст.. 331 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до положень ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ст.386 ЦК України). Якщо, право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові та порушує права власника. (ст.ст.16, 393 ЦК України)
З урахуванням того, що право власності за ОСОБА_1 на індивідуальний житловий триповерховий будинок житловою площею 128,5 кв.м., загальною площею 1101,5 кв.м., з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, не визнається ОСОБА_2, позивач не має можливості отримати правоустановчий документ.
Крім того, оскільки рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради «Про оформлення свідоцтва про право власності» №11/10 від 14.09.2010 року на ОСОБА_2 прийняте на підставі недостовірних документів, не відповідає зазначеним вище вимогам законів України, порушує право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, виходячи з приписів ст.ст. 16, 393 ЦК України, вказане рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради має бути визнано незаконним, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, як і в частині - визнання права власності задоволені.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3, то суд заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 згідно позовної заяви останньої, дослідивши надані сторонами суду докази, не знайшов правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Так, ОСОБА_3 заявлено позов до ОСОБА_2 в якому позивач просить суд визнати за ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 право власності ? частину індивідуального житлового будинку, що є предметом спору та ? частину господарських будівель до нього.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.
Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи ОСОБА_3 викладені в позовній заяві на підтвердження своїх позовних вимог, пояснення її представника в судовому засіданні, є непослідовними, суперечливими та такими, що не підтверджуються наданими ОСОБА_3 доказами у справі а також спростовуються доказами наданими ОСОБА_1
Належних та допустимих доказів набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна відповідно до ч.4 ст. 368 ЦК України, суду надано не було як і належних та допустимих доказів участі ОСОБА_3 у будівництві нерухомого майна, що є предметом спору.
Копія договору оренди укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 12.05.2003 року, копія договору підряду укладеного між ОСОБА_3 та КП «Будівельно-монтажне управління №35» 14.05.2003 року, копії розписок ОСОБА_2 та ОСОБА_11, суд не приймає до уваги, оскільки копії вказаних документів не підтверджують факт будівництва, нерухомого майна що є предметом спору, а ні ОСОБА_2. а ні ОСОБА_3. Так, копія договору оренди від 12.05.2003 року, копія договору підряду від 14.05.2003 року, та копія розписки ОСОБА_11 містить інформацію про наміри в майбутньому здійснити дії направлені на будівництво нерухомого майна, або використати надані кошти на будівництво нерухомого майна. Копія розписки ОСОБА_2 від 06.03.2006 року в розумінні ч.2 ст. 59 ЦПК України, є недопустим доказом. Рішення ж Виконавчого комітету Козинської селищної ради №11/10 від 14.09.2010 року «Про оформлення свідоцтва про право власності» було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України з обставин викладених вище.
Доводи ОСОБА_3 також спростовуються показами свідка ОСОБА_16, які були надані останнім під час розгляду справи №2а-312/12 у Київському апеляційному адміністративному суді та відображені в постанові суду від 26.03.2013 року, які не викликали сумніву у колегії суддів суду апеляційної інстанції та були прийняті судом до уваги разом з показами свідка ОСОБА_17 (Том№2 а.с.124)
Крім того, проаналізувавши обставини викладені ОСОБА_3 в своєму позові та позицію ОСОБА_2 щодо позовних вимог ОСОБА_3, а також зміст розписок та листів від ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, суд приходить до висновку про те, що спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як не було так і не має. А подача даного позову ОСОБА_3 фактично направлено не на захист її прав в цивільному процесі, а на створення додаткових обставин в підтвердження правомірності оформлення ОСОБА_2 права власності на побудований будинок, що є предметом спору. (Том №1 а.с.215-216)
Одночасно, доводи ОСОБА_1 викладені в позовній заяві є послідовними та такими, що підтверджуються поданими доказами у справі, та з яких можна зробити висновок про те, що будинок що є предметом спору був збудований саме ОСОБА_1 та за наявності для такого будівництва всіх правових підстав.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову ОСОБА_1 та відмовою в задоволенні позову ОСОБА_3, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 та Козинської селищної ради на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені ОСОБА_1 судові витрати, з кожного по 1500,00 грн.
Керуючись ст.. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 316, 321, 325, 328, 331, 368, 386, 392, 393 ЦК України, ст.301 Закону України «Про планування та забудову територій», ст.ст. 27, 31, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1035 від 09.09.2009 року «Про затвердження тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами та будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-64, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на індивідуальний житловий триповерховий будинок житловою площею 128,5 кв.м., загальною площею 1101,5 кв.м., з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати незаконним Рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради «Про оформлення свідоцтва про право власності» №11/10 від 14 вересня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1500 (одної тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з Виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1500 (одної тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2 право власності ? частину індивідуального житлового будинку та ? частину господарських будівель до нього, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Обухівський районний суд Київської області.
Суддя