Справа № 364/1196/13-ц
Провадження № 2/364/380/13
04.09.2013 року, Володарський районний суд Київської області, в складі:
головуючого судді Юзвик М. М.,
при секретарі Поліщук В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володарка справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання права власності на земельну ділянку,
ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом, мотивуючи його тим, що 19 листопада 2005 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами. 05 грудня 2005 року Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації було прийнято рішення про реєстрацію права власності на вище зазначений будинок. Під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна не було вирішено питання щодо переходу права власності на земельні ділянки площею 0,433 га, в тому числі 0,250 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,1825 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Вище вказані земельні ділянки були подаровані ОСОБА_2 попереднім власником, громадянином - ОСОБА_3, але державний акт на дані земельні ділянки ОСОБА_2 не виготовила. ОСОБА_1 15 травня 2009 року на підставі рішення третейського суду від 30 січня 2009 року звернулася до землевпорядної організації, з метою виготовлення державних актів на зазначені земельні ділянки, однак її було відмовлено відповідно до вимог чинного законодавства.
ОСОБА_1 вважає, що має право власності на земельні ділянки, загальною площею 0,433 га, що розташовані по АДРЕСА_1, на якій розташований належний її на праві приватної власності житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами.
В зв'язку з тим, що іншим шляхом, як за рішенням суду оформити право власності на земельні ділянки не можливо, вона змушена звернутися до суду.
ОСОБА_1 просить суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки розміром 0,433 га, в тому числі: 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та 0,1825 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, подавши до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Із пояснень представника позивача та матеріалами справи встановлено, що 19 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами (а.с.6). Позивачка по справі, ОСОБА_1, 08.09.2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище - ОСОБА_4 (а.с. 5).
30 січня 2009 року рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,443 га, в АДРЕСА_1 (а.с.7).
Матеріалами справи встановлено, що реєстрація будинку в органах БТІ в установленому порядку була здійснена на ім'я ОСОБА_5, що стверджено технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське Міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.12-15). Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_5, 08.09.2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище - ОСОБА_4 (а.с. 5).
Під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна не було вирішено питання щодо переходу права власності на земельні ділянки площею 0,433 га, в тому числі 0,250 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, 0,1825 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
Вище вказані земельні ділянки були подаровані відповідачу - ОСОБА_2 попереднім власником, громадянином - ОСОБА_3, але державний акт на дані земельні ділянки ОСОБА_2 не виготовила.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 15 травня 2009 року на підставі рішення третейського суду від 30 січня 2009 року звернулася до землевпорядної організації з метою виготовлення державних актів на зазначені земельні ділянки, однак її було відмовлено у зв'язку з внесенням змін до п.2 розділу ІІ Закону України №1076-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів» (котрий набрав чинності 31.03.2009 року). Згідно внесених змін не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності вказаним законом і не виконані на день набрання чинності, у справах, які відповідно до вказаного закону не підвідомчі третейським судам.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції Київської області від 21.08.2013 року № 5169270 право власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5, тобто позивачу по справі - ОСОБА_1.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Ст. 377 ч. 1 п. 2 ЦК України зазначає, що якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Ч. 1 ст. 120 ЗК України вказує, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Оскільки позивач набула право власності на житловий будинок, то слід вважати, що позивач набула права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок та яка є необхідною для її обслуговування.
Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Вимоги позивача базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 86,120 Земельного кодексу України, ст.ст. 328, 377 ЦК України, ст.ст. 3, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки розміром 0,433 га, в тому числі: 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та 0,1825 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть надати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. М. Юзвик