07 жовтня 2008 року м. Львів Справа №22а-436/08
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Нос С.П.
При секретарі судового засідання Козирі В.Р.
За участю осіб, які беруть участь у справі:
Від позивача - Білобран Т.Б. - представник, довіреність від 25.12.2007 р. № 112-5207/8, Гриценко С.І. - представник, довіреність від 06.10.2008 р. № 112-3424;
Від відповідача - Мазан О.І. - представник, довіреність від 17.05.2008 р. № 9176/10-046;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за апеляційною скаргою - Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»
напостанову господарського суду Львівської області від 04.07.2007р. у справі №5/963-13/150А
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»
доДержавної податкової інспекції у місті Львові
провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові №0000421511/0/21381 від 13.12.2006р., №0000421511/1/2481 від 12.02.2007р. та №0000421511/2/7438 від 25.04.2007р.,-
Постановою господарського суду Львівської області від 04.07.2007р. у справі №5/963-13/150А відмолено в задоволені адміністративного позову ВАТ «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції у місті Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові №0000421511/0/21381 від 13.12.2006р., №0000421511/1/2481 від 12.02.2007р. та №0000421511/2/7438 від 25.04.2007р., якими позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання в сумі 5 287 541грн. та штрафні санкції в сумі 264 377,05грн.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач в силу п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. №794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» є підприємством - господарським товариством у статутному фонді якого державі належать акції у розмірі 26,98%, а тому на підставі ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Постанови Кабінету
Головуючий у 1-й інст. суддя Станько Л.Л. Справа № 22а-436/08 ряд. ст. зв. № 41
Господарський суд Львівської області справа № 5/963-13/150 А 22-а-436-08.doc Доповідач у 2-й інст. суддя Любашевський В.П. реєстр 07.10.2008 р.
Міністрів України від 17.05.2006р. № 678 позивач зобов'язаний сплатити до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2006р. в сумі 5287541грн.
Позивач не погоджуючись з постановою суду першої інстанції оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати її та ухвалити нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому позивач зазначає, що вичерпний перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів передбачено у статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», нарахований платіж цим законом не передбачений, а отже у відповідності до частини 6 статті 1 цього ж закону сплаті не підлягає. Крім цього зазначає, що нарахований відповідачем платіж не є податковим зобов'язанням, а відтак у відвідача відсутні правові підстави направляти позивачу оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення. Також позивач зазначає, що у зв'язку із створенням НАК «Енергетична компанія України» у її статутний фонд передано 26,98% акцій статутного фонду ВАТ «Львівобленерго» і з цього моменту, у відповідності до ст.115 Цивільного кодексу України та ст.12 Закону України «Про господарські товариства», відповідний пакет акцій не належить державі, а належить юридичній особі - НАК «Енергетична компанія України», яка не є державним органом, який здійснює повноваження власника - держави, а є суб'єктом господарювання - відкритим акціонерним товариством.
Відповідач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, свої заперечення проти апеляційної скарги мотивує тим, що позивач згідно з п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. № 794 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» є господарським товариством у статутному фонді якого державі належать акції у розмірі 26,98 %; позивач на підставі ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2006р. №678 зобов'язаний сплатити до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2006р. в сумі 5287541грн.; нарахований платіж є податковим зобов'язанням, несплата якого була підставою для направлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та нарахування штрафних санкцій в сумі 264377,05грн.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови з наступних підстав:
У відповідності до статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006р. №678, якою затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, відрахування частини прибутку здійснюється суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї).
Згідно з п. 7 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності. Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини права власності, зокрема відносини з набуття права власності, зміст такого права, визначення кола суб'єктів права власності в Україні, є Цивільний кодекс України. У ст.ст. 2, 318 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності в Україні є Український народ, фізичні та юридичні особи, а також держава Україна. Крім цього, у ч.2 ст. 326 Цивільного кодексу України визначено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади.
Як вбачається з матеріалів справи, узв'язку із створенням НАК «Енергетична компанія України» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 р. № 794 у її статутний фонд було передано акції ВАТ «Львівобленерго» в кількості 52341847 шт. загальною номінальною вартістю 13 085 468 грн. 50 коп., що становить 26,98 % акцій статутного фонду позивача.
Чинними законодавством України, а саме ст.115 Цивільного кодексу України та ст.12 Закону України «Про господарські товариства», передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вищевказана позиція узгоджується з пунктами 18, 19 Статуту НАК «Енергетична компанія України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2004 р. № 794, де зазначено, що майно Компанії складається з оборотних засобів, основних фондів, обігових коштів, акцій, переданих до її статутного фонду, та інших активів, вартість яких відображається у бухгалтерському балансі Компанії; Компанії належить майно, передане засновником Компанії до статутного фонду, доходи від провадження виробничої діяльності; доходи, отримані від реалізації цінних паперів, дивіденди на акції, передані до статутного фонду Компанії.
Отже, з моменту створення НАК «Енергетична компанія України» 26,98 % акцій статутного фонду ВАТ «Львівобленерго» належать юридичній особі - НАК «Енергетична компанія України», яка не є державним органом, а є господарським товариством у формі відкритого акціонерного товариства (пункт 2 Статуту).
У відповідності до ч.4 статті 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» передбачено, що підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Пунктом 2 Указу Президента України «Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність» від 25.05.1994 року №247/94, з наступними змінами та доповненнями, установлено, що облік прав власності на іменні цінні папери здійснюється в системі реєстру власників іменних цінних паперів у паперовій та/або безпаперовій формі і що власник іменних цінних паперів визначається на підставі пред'явлення іменного цінного паперу (сертифіката іменних цінних паперів) при паперовій формі випуску іменних цінних паперів та на підставі запису в системі реєстру власників іменних цінних паперів при безпаперовій формі.
Так як у ВАТ «Львівобленерго» емісія акцій проведена у бездокументарній формі, то єдиним документом та доказом права власності певного суб'єкта на акції позивача є виписка з реєстру власників іменних цінних паперів.
Станом на 01.07.2004 р. (виписка з реєстру власників іменних цінних паперів - лист ТОВ «Інтер-Сервіс-Реєстр» №914/АТ від 08.08.2005р.), до фактичної передачі 26,98 % акцій статутного фонду ВАТ «Львівобленерго» НАК «Енергетична компанія України», коли згаданий пакет акцій належав державі, у виписці з реєстру значився Фонд державного майна України (як державний орган, який здійснює повноваження власника - держави). Після створення НАК «Енергетична компанія України» і передачі у її статутний фонд пакету акцій ВАТ «Львівобленерго», відбулись зміни у реєстрі акціонерів ВАТ «Львівобленерго» (виписка з реєстру власників іменних цінних паперів - лист ТОВ «Інтер-Сервіс-Реєстр» №923/АТ від 11.08.2005р.) і замість Фонду державного майна України, в реєстрі власником відповідних акцій зазначена НАК «Енергетична компанія України».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності у ВАТ «Львівобленерго» обов'язку перерахування частини прибутку до державного бюджету, оскільки держава не є його акціонером.
Колегія суддів також погоджується і з доводами позивача, що в силу п.3 ч.2 ст.159 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 41 Закону України «Про господарські товариства» розподіл прибутків і збитків відноситься до виключної компетенції вищого органу господарського товариства, яким є загальні збори акціонерів. У відповідності до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Стаття 116 Цивільного кодексу України передбачає, що всі учасники (акціонери) господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Оскільки згідно зі статтею 13 Конституції України всі форми власності в Україні є рівноправними, то усім власникам (власникам акцій в господарському товаристві) забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, в тому числі і розподілу прибутку товариства, а також одержання відповідної його частини, - однак тільки після рішення загальних зборів акціонерів господарського товариства та в порядку визначеному його установчими документами, Цивільним кодексом України та Законом України «Про господарські товариства».
Система оподаткування, податки і збори, що є окремою сферою відносин, згідно зі ст. 92 Конституції регулюється податковими законами. Закон України «Про систему оподаткування в Україні», у відповідності до його преамбули, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки, збори та обов'язкові платежі до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
У частині 6 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що податки, збори та обов'язкові платежі, справляння яких не передбачено цим законом, сплаті не підлягають.
Вичерпний перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів передбачено у статті 14 Закону України «Про систему оподаткування». Як встановлено судом, ВАТ «Львівобленерго» не належить до державних некорпоратизованих, казенних або комунальних підприємств, а відтак не несе обов'язку щодо сплати обов'язкового платежу - частини прибутку у вигляді дивідендів, що передбачені п. 3 ст. 14 згаданого закону. Окрім цього, платіж, який нараховано відповідачем, Законом України «Про систему оподаткування» не передбачений, як і не передбачений він жодним іншим законом з питань оподаткування, а відтак суд приходить до висновку, що відповідачем необґрунтовано визнано позивача платником вищезгаданого платежу.
У своєму Рішенні від 22.05.2008 р. у справі№1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) Конституційний Суд України відзначає, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, які мають врегульовуватися виключно законом, зокрема це бюджетна сфера; що основним документом в цій сфері є Закон про Держбюджет держави і через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя; що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів (п. 5.4 Рішення). Крім цього, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше правове регулювання відносин ніж це передбачено законами України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. Отже, встановлення додаткових відрахувань частини прибутку господарськими товариствами чи зміна його порядку розподілу у товаристві законом про Держбюджет є встановленням іншого правового регулювання відносин ніж це передбачено законами України, що, враховуючи п.5.3. Рішення Конституційного Суду України, не відповідає Конституції України.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції від 04.07.2007 р. у справі №5/963-13/150А прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи та з порушенням застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, що в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування даної постанови та ухвалення нового судового рішення за яким позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 КАС України судові витрати по сплаті державного мита у сумі 5грн. 10 коп. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» на постанову господарського суду Львівської області від 04.07.2007р. у справі №5/963-13/150А задовольнити, а постанову суду скасувати.
2. Прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державної податкової інспекції у місті Львові задовольнити:
2.1 Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Львові №0000421511/0/21381 від 13.12.2006р., №0000421511/1/2481 від 12.02.2007р. та №0000421511/2/7438 від 25.04.2007р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» (79052, вул. Сяйво,10, ЄДРПОУ 00131587) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 5грн. 10коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П. Любашевський
О.М. Довгополов
С.П. Нос
Повний текст постанови
виготовлений та підписаний
13.10.2008р.