ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
30.11.06 Справа № 3/523(6/276).
Суддя Доманська М.Л. , розглянувши матеріали справи за позовом
Колективного підприємства № 52 “Термоізоляція», м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез», м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 235 399 грн. 40 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Кириченко Є.В. (дов. від 06.12.04 № Ю-1125),
від відповідача - Міщенко М.В. (дов. від 01.01.06 № 18/2),
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.06 (суддя Василенко Т.А.) по справі № 16/276 у задоволенні позову КП № 52 "Термоізоляція" до ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез» про стягнення 235 399 грн. 40 коп. відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.06.06 по справі 16/276 апеляційну скаргу позивача (КП № 52 "Термоізоляція") задоволено, рішення господарського суду Луганської області від 14.04.06 у справі " 16/276 скасовано частково; позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 30038 грн. 40 коп. -боргу та 315 грн. 43 коп. - судових витрат за позовом та 150 грн. 19 коп. - за апеляційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.06. по справі № 16/276 касаційну скаргу ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез» задоволено частково, рішення господарського суду Луганської області від 14.04.06 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.06.06 по справі 16/276 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.10.06 по справі 3/523(16/276) дану справу призначено до нового розгляду.
Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.11.06 до 30.11.06.
Заявою від 15.11.06 № 10-845 позивач у справі в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача борг у сумі 30038 грн. 40 коп., що виник за умовами договору підряду від 08.02.00 № 6-КР-Д-5-121 згідно з актом виконаних робіт за червень 2000 № 461/23 як наслідок пред'явлення листа-вимоги від 05.10.06 та платіжної вимоги-доручення від 18.10.06 № 1 на суму 30038 грн. 40 коп.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та пояснення по справі, за якими проти позову заперечує, посилаючись на наступне:
- між сторонами у справі був укладений договір підряду № 6-КР-Д-5-121 від 08.02.00;
- сторонами у договорі встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться після підписання актів форми КБ-2в шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника; замовник (відповідач у справі) проводить оплату виконаних робіт по наданим платіжним вимогам -дорученням підрядника (позивача у справі), строк оплати за виконані роботи -момент пред'явлення вимог -доручень; позивач у справі після підписання сторонами актів КБ-2в виставляв відповідачу платіжні вимоги -доручення на суми, вказані у актах і відповідач їх отримував;
- позов був поданий до суду 19.08.03 (вихідна дата позовної заяви);
- позивачем на адресу відповідача була надіслана платіжна вимога-доручення від 18.10.06 № 1 на загальну суму 30 038 грн. 40 коп., вказана вимога-доручення була отримана відповідачем 03.11.06;
- відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться;
- відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів; на момент звернення до суду, право чи охоронюваний законом інтерес підприємства має бути вже порушений; у зв'язку з тим, що предметом позову та судового розгляду були зобов'язання по оплаті заборгованості за виконані роботи, на момент подачі позову до господарського суду має існувати зобов'язання боржника оплатити заборгованість, тобто має існувати зобов'язання по оплаті, і у випадку невиконання даного зобов'язання зі сторони боржника буде існувати порушення права позивача і відповідно право на звернення до суду за захистом порушеного права;
- платіжна вимога-доручення про сплату виконаних у червні 2000 робіт за актом виконаних робіт форми КБ-2в № 461/23 на суму 30 038 грн. 40 коп. на момент пред'явлення позову позивачем до сплати відповідачу не пред'являлась;
- на момент пред'явлення позову у відповідача не існувало зобов'язання перед позивачем по оплаті за виконані роботи у червні 2000 за умовами договору підряду № 6-КР-5-121 від 08.02.00, та відповідач жодним чином не порушив цивільні права чи охоронювані законом інтереси позивача у зв'язку з відсутністю у відповідача зобов'язання по оплаті за виконані роботи у червні 2000.
Позивач надав до суду пояснення, за яким вказує, що:
- згідно з договором замовник здійснює оплату виконаних робіт за пред»явленими платіжними вимогами-дорученнями підрядника;
- 31.10.06 на адресу відповідача направлена платежна вимога-доручення від 18.10.06 №1 на сумму 300З8 грн.40коп.;
- відповідно до Інструкції № 7 "Про безготівкові розрахунки у господарському обігу України", у разі згоди оплатити вимогу-доручення, платник заповнює нижню частину цього документу та надає його до банку, який його обслуговує; платіжна вимога-доручення приймається банками на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з моменту виписки; день заповнення платіжної вимоги-доручення не враховується;
- зобов'язання відповідача з оплати за виконані у червні 2000 роботи за актом виконаних робіт №461/23 на суму 300З8 грн. 40 коп. виникли на наступний день по закінченні 20 - денного строку, а саме, 08.11.06;
- 19.10.06 справу 3/523 (16/276) було призначено до нового розгляду;
- розгляд справи по суті розпочався 21.11.06, на час встановлення фактичних обставин справи, зобов'язання з оплати за виконані роботи за відповідачем вже існувало.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 300З8 грн.40коп..
Відповідач проти позову заперечує.
Оцінивши обставини справи та доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Між сторонами у справі був укладений договір від 08.02.00 № 6-кр-Д-5-121 (а.с.7), за умовами якого «Замовник»(відповідач у справі) доручає, а «Підрядник»(позивач у справі) приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з капітального ремонту теплоізоляції та теплозахисту трубопроводів і технологічного обладнання. Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються після підписання актів форми КБ-2в шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, п.4.2. договору передбачено, що позивач здійснює оплату виконаних робіт по пред'явленим платіжним вимогам -дорученням позивача. Таким чином сторони визначили спосіб та порядок розрахунків за виконані за цим договором роботи.
Відповідно до ст. 151 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час пред'явлення позову до суду -21.08.03- а.с.40 том І), в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у ст.526 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, на момент звернення до суду -станом на 21.08.03, право чи охоронюваний законом інтерес підприємства позивача мало бути вже порушеним.
Предметом судового розгляду є зобов'язання відповідача з оплати заборгованості за виконані у червні 2000 роботи, та на момент подачі позову до господарського суду мало існувати зобов'язання відповідача з оплати заборгованості у сумі 30038 грн. 40 коп., і у випадку невиконання даного зобов'язання відповідачем буде існувати порушення права позивача і відповідно право на звернення до суду за захистом порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях під час нового розгляду справи у господарському суді Луганської області, платіжна вимога-доручення про сплату виконаних у червні 2000 робіт за актом виконаних робіт форми КБ-2в № 461/23 на суму 30 038 грн. 40 коп. на момент пред'явлення позову позивачем до сплати відповідачеві не пред'являлась.
Таким чином, на момент пред'явлення позову за відповідачем не існувало зобов'язання перед позивачем з оплати за виконані роботи у червні 2000 за умовами договору підряду від 08.02.00 № 6-КР-5-121, та відповідач на той час жодним чином не порушив цивільні права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Так, як було вказано вище, договором передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється по пред'явленим платіжним вимогам дорученням, тобто оплата відповідачем повинна здійснюватися по факту отримання платіжних вимог доручень. Відповідна платіжна вимога -доручення від 18.10.06 № 1 на суму 30038 грн. 40 коп. направлена відповідачеві позивачем 31.10.06 та отримана відповідачем 03.11.06, про що зазначають сторони у своїх поясненнях по справі. Відповідний лист від 05.10.06 № Ю-717 з вимогою про оплату виконаних у червні 2000 робіт за актом виконаних робіт форми КБ-2в № 461/23 на суму 30 038 грн. 40 коп. надісланий позивачем на адресу відповідача 05.10.06, тобто також після пред'явлення позову до суду.
За таких обставин, на момент звернення з позовом до суду, права позивача порушені не були, в зв'язку з чим, його вимоги щодо примусового стягнення боргу у сумі 30 038 грн. 40 коп. є необґрунтованими.
Згідно з ч. 3 п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання : 01.12.06.
Суддя М.Л.Доманська