Провадження: № 22-ц-/790/5963/ 13 Головуючий: 1 інстанції
Справа: № 610/1977/13-ц Носов Г.С.
Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М
03 вересня 2013 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі: ПАТ КБ «Надра») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 22 грудня 2006 року між банківською установою та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 6/2/28/2006/980-К/579, згідно якого останньому на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у сумі 40 000,00 грн. з кінцевим строком його погашення 21 грудня 2016 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 18 % річних.
За умовами зазначеного Кредитного договору позичальник ОСОБА_2 зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також комісійні за управління кредитом щомісячними ануїтетними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.
При цьому, з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором того ж дня, тобто 22.12.2006 року між позивачем ПАТ КБ «Надра» та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений Договір поруки № 6/2/28/2006/980-П/581, згідно якого остання поручилась перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяла на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.
Крім того, в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за тим же Кредитним договором 22.12.2006 року між банківською установою та відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір поруки № 6/2/28/2006/980-П/58, згідно якого останній також поручився перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяв на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.
Банківська установа свої договірні зобов'язання за Кредитним договором № 6/2/28/2006/980-К/579 від 22.12.2006 року виконала в повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_2 кредит у вищезазначеному розмірі, однак останній узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за отриманим кредитом, а також сплати відповідних відсотків та комісії, у зв'язку з чим станом на 15.04.2013 року утворилась значна кредитна заборгованість, загальний розмір якої становить 239 035,09 грн. та складається із заборгованості по тілу кредиту - 37 363,18 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами - 30 005,69 грн., заборгованості зі сплати комісії - 8 940,32 грн., а також пені, нарахованої банком за прострочку виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати щомісячних ануїтетних платежів на погашення кредиту, - 158 725,90 грн. та штрафу в сумі 4 000,00 грн., нарахованого банком за неналежне виконання позичальником своїх договірних зобов'язань.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник ОСОБА_2 у добровільному порядку повертати банківській установі запозичені грошові кошти не бажає, позивач ПАТ КБ «Надра» просив суд у примусовому порядку стягнути солідарно на його користь з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарних боржників, кредитну заборгованість за Кредитним договором № 6/2/28/2006/980-К/579 від 22.12.2006 року в загальному розмірі 239 035,09 грн., а також судові витрати, понесені ним по справі.
У судове засідання суду першої інстанції представник позивача ПАТ КБ «Надра» не з'явився та просив суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання також не з'явились.
При цьому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду свої письмові заперечення проти заявленого позову, в яких не заперечуючи самого факту неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 своїх кредитних зобов'язань та існування кредитного боргу, між тим просили суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та комісії, а також застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір нарахованої банком неустойки - пені, нарахованої банком за прострочку виконання позичальником своїх договірних зобов'язань, загальний розмір якої в декілька разів перевищує саму суму кредитного боргу.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволені в повному обсязі.
Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2П,, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за Кредитним договором № 6/2/28/2006/980-К/579 від 22.12.2006 року в зазначеному вище розмірі.
При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі - стягнуто з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з кожного окремо, на користь ПАТ КБ «Надра» по 796,68 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Не погодившись частково з ухваленим районним судом по справі рішенням та посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права при розгляді справи по суті, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити це судове рішення та застосувавши положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також правила позовної давності, зменшити загальний розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів, як солідарних боржників, з 239 035,09 грн. до 85 419,34 грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковій зміні, виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, в даному випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не в повному обсязі відповідає цим вимогам процесуального закону.
Згідно зі ст.ст. 1, 4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.
За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені ст. 611 ЦК України. За змістом цієї правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.
Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції у цілому правильно керувався зазначеними нормами матеріального права, а також умовами укладених між сторонами спору Кредитного договору та Договорів поруки, а тому встановивши факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань, що останнім фактично визнається й не заперечується, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з позичальника та його поручителів, як солідарних боржників, на користь кредитора - ПАТ КБ «Надра» кредитної заборгованості за Кредитним договором № 6/2/28/2006/980-К/579 від 22.12.2006 року, а також неустойки (пені) за прострочення виконання позичальником своїх договірних зобов'язань, у примусовому порядку.
Однак, при цьому приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителі позичальника ОСОБА_2 за окремими договорами поруки, не несуть спільної солідарної відповідальності перед кредитором, а відповідають перед ним солідарно, кожен окремо, лише з боржником за невиконання ним своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим помилково стягнув на користь позивача існуючу кредитну заборгованість у солідарному порядку спільно з усіх трьох відповідачів.
Крім того, приймаючи рішення у справі та задовольняючи заявлені позивачем вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги й на іншу обставину, а саме на те, що всупереч конституційному принципу про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конституції України), банківською установою до загальної суми кредитного боргу включено штраф у розмірі 4 000,00 грн. за порушення позичальником ОСОБА_2 своїх кредитних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, тобто нараховано неустойку за те ж саме порушення, за яке банківською установою нараховано позичальнику й пеню.
Не звернув суд першої інстанції, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті, й на те, що нарахована банком неустойка у вигляді пені, як штрафна санкція за прострочення позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати щомісячних ануїтетних платежів на погашення кредитної заборгованості, хоча й нарахована за останній рік, тобто в межах спеціальної позовної давності, але за своїм розміром значно перевищує розмір самого кредитного боргу (заборгованості по тілу кредиту, по сплаті процентів за користування кредитними коштами та комісійних за управління кредитом), є явно завищеною, та не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, в зв'язку з чим наявність у даному випадку у кредитора можливості стягувати з позичальника та його поручителів надмірної грошової суми як неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для позичальника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором за відсутності реальних негативних наслідків для банківської установи через прострочення позичальником виконання своїх договірних зобов'язань (з огляду на тривале вичікування банку для звернення до суду з вимогою про примусове стягнення з боржників виниклого кредитного боргу).
За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2013 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком правильним, законним, а тим паче справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення в частині, що стосується розміру кредитного боргу, та застосувавши положення ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір нарахованої банком неустойки зі 158 725,90 грн. до 80 000,00 грн., а в зв'язку з цим, виключивши з розрахунку безпідставно нарахований банківською установою штраф, зменшити загальний розмір кредитної заборгованості за Кредитним договором № 6/2/28/2006/980-К/579 від 22.12.2006 року, яка підлягає примусовому стягненню на користь ПАТ КБ «Надра», з 239 035,09 грн. до 156 309,19 грн. (239 035,09 грн. - 4 000,00 - 78 725,90 = 156 309,19 грн.), та крім того, змінити зазначене рішення районного суду й у частині, що стосується порядку стягнення цієї кредитної заборгованості з боржників на користь кредитора, стягнувши вказану кредитну заборгованість з позичальника ОСОБА_2 солідарно з поручителем ОСОБА_3 та солідарно з поручителем ОСОБА_4, з кожним окремо.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строки позовної давності до вимог банківської установи про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами та комісійних платежів, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України строк загальної позовної давності становить три роки, і в даному випадку перебіг позовної давності для пред'явлення позивачем зазначених вимог повинен розпочатися від дня настання строку для повного виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за Кредитним договором № 6/2/28/2006/980-К/579 (передбаченої цим договором дати сплати останнього необхідного для погашення кредиту платежу), тобто - 21 грудня 2016 року, а не з дня прострочення сплати боржником ОСОБА_2 чергового поточного платежу, передбаченого графіком погашення кредитної заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є несуттєвими і не містять передбачених законом підстав для подальшої зміни чи скасування ухваленого судом першої інстанції по справі рішення.
Що ж стосується питання судових витрат по справі, то це питання судова колегія вирішує відповідно до приписів ч. 5 ст. 88 ЦПК України.
Та|ким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. 549, ч. 3 ст. 551, ст.ст. 553, 554 ЦК України, ст. ст. 88, 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 24 липня 2013 року - змінити.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_3 та солідарно з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» кредитну заборгованість за Кредитним договором № 6/2/28/2006/980-К/579 від 22.12.2006 року в загальній сумі 156 309 (сто п'ятдесят шість тисяч триста дев'ять) грн. 19 коп.
У задоволенні іншої частини заявлених Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», з кожного окремо, по
521 (п'ятсот двадцять одній) грн. 03 коп. судових витрат, понесених ним по справі, а саме - судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: