ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
28.11.06 Справа № 6/414н-ад.
Судова колегія у складі суддів Василенко Т.А., Батюк Г.М., Калашник Т.Л., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»в особі Краснодонської філії, м. Краснодон Луганської області
до Управління Пенсійного фонду в м. Краснодоні Луганської області
про визнання протиправним та нечинним рішення
в присутності представників сторін:
від позивача -Гамова В.Ф., дов. № 25 від 03.01.2006.;
від відповідача -Струкін С.В., дов. № 12 від 03.01.06.;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та нечинним рішення УПВФ від 10.04.2006. № 320 про застосування фінансових санкцій та нарахування пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Позивач, заявою про зміну позовних вимог № 24-4920 від 10.11.2006., окрім вказаної вище вимоги просить також незаконно стягнуті управлінням ПФУ в м. Краснодоні грошові кошти в сумі 223, 41 грн. зарахувати в рахунок сплати страхових внесків страхувальником Краснодонською філією ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання».
Відповідач, за відзивом № 6251/07 від 22.09.2006. позовні вимоги відхилив, посилаючись на наступне.
Відповідно до ст.ст. 14, 15, 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03. № 1058 IV (далі за текстом Закон -1058) позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі. Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані а відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місяць.
Нараховані за рішенням від 10.04.2006. № 320 фінансові санкції та пеня, були застосовані до позивача за лютий 2006 року, коли останній припустив несвоєчасну сплату сум страхових внесків із строками затримки від 1 до 8 днів, про що, на думку відповідача, свідчать дані картки особового рахунку та розрахунку фінансової санкції.
В той же час, відповідачем до суду надане клопотання за № 7436/0709 від 26.10.06., за яким відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі, посилаючись на те, що в рішення від 10.04.06. № 320 включена сума пені -0, 53 грн., розрахованої із фінансової санкції у сумі 530 грн. 14 коп., яка оскаржується в справі № 2/490 ад.
Але як вбачається із наданих до суду, позивачем, по справі № 2/490 ад за позовом ТОВ “ЛЕО» в особі Краснодонської філії до УПФУ в м. Краснодоні Луганської області про визнання протиправним та нечинним рішення від 13.03.06. № 75, постановою господарського суду Луганської області від 21.11.2006. позов було задоволено та визнано протиправним та нечинним рішення відповідача № 75 від 13.03.06. і будь -яких відомостей про оскарження вказаної постанови відповідачем не надано.
З огляду на викладене у суду не має підстав для зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим у задоволенні вказаного клопотання відповідача слід відмовити.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.
В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що у квітні 2006 року, підприємство отримало від відповідача Рішення № 320 від 10.04.2006. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Позивач вважає, що дане рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню протиправним та нечинним з огляду на наступне:
- у рішенні жодного разу не зазначена назва страхувальника тобто не вказано до кого застосовуються фінансові санкції;
- штраф накладається залежно від строку затримки платежу: при затримці сплати до 30 днів -10% своєчасно не сплачених сум, при затримці сплати до 90 днів -20%, при затримці понад 90 днів - 50%. Всупереч додатку 14, відповідач не виявив в рішенні розмір застосованої штрафної санкції, тому визначити та перевірити розрахунок неможливо;
- у рішенні відповідач зазначив суму штрафу -206,85 грн. та суму пені 16,56 грн. У розрахунках штрафної санкції, доданих до спірного рішення, зазначено, що штраф нарахований у сумі 608,92 грн., пеня у сумі 20, 58 грн.
Крім того, ч.6 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані на відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місяць. У спірному рішенні не зазначений базовий період за який нараховується штраф та пеня, а також не вказана процентна ставка, яка застосовується для їх розрахунку, що позбавляє можливості підприємство визначити за який період та за якою ставкою нараховані штрафні санкції.
Також п. 9.2. ст. 106 Закону № 1058 та п. 9.3.2. Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України “ від 19.12.03. № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.04. № 64/8663 (далі за текстом -Інструкція) передбачено, що штраф накладається у разі, коли страхувальник не сплачує або несвоєчасно сплачує страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами ПФУ.
Пунктом 10.1. Інструкції передбачено, що пені нараховується на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та на суми своєчасно не сплачених фінансових санкцій.
Актом перевірки від 25.04.05. №26 робітниками відповідача визначено, що станом на 01.01.04. несвоєчасно сплачених страхових внесків підприємством встановлено не було. Крім того, протягом 2004 року страхові внески нараховувались та сплачувались підприємством своєчасно, донарахувань страхових внесків позивач або органи ПФУ у цей період не робили. Штрафні фінансові санкції також не нараховувались, у зв'язку з чим відповідач зробив необґрунтоване нарахування штрафних санкцій при відсутності у підприємства заборгованості.
Відповідно до п.9.3.2. Інструкції рішення про застосування штрафу складається на наступний день після закінчення 30 або 90 календарних днів, від яких залежить процентна ставка нарахування штрафу. Перший примірний рішення, протягом трьох робочих днів із дня його винесення, вручається страхувальнику ( п.9.5. Інструкції). Аналогічний порядок передбачений п. 10.5. Інструкції. Відповідач нарахував штраф та пеню, а також склав оскаржуване рішення від 10.04.06. в той час, як у розрахунку не зазначив жодної сплати, яку б здійснило підприємство 09.04.06., у зв'язку з чим порушив строки нарахування штрафу та пені, передбачені п.п. 9.3, 10.5 Інструкції.
З огляду на викладене, позивач, просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краснодоні Луганської області від 10.04.06. № 3320 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав вказаних у відзиві та наведених вище.
Оцінивши доводи сторін та матеріали справи у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Позивач у справі, ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання» в особі Краснодонської філії, зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України у м. Краснодоні Луганської області.
Відповідно до п.14 Закону № 1058 позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.
Частиною 6 ст. 20 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані на відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місяць.
Пунктом 2 ч.9 вказаного Закону визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум -у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включено;
- 20 відсотків зазначених сум -у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включено;
- 50 відсотків зазначених сум -у разі затримки їх сплати у строк понад 90 календарних днів.
При цьому рішення про застосування штрафів виноситься на наступний день після закінчення календарних днів, від яких залежить процентна ставка нарахування штрафу.
Згідно п. 9.3.2. Інструкції, на яку посилається відповідач, рішення про накладення на страхувальника штрафу за затримку платежу складається за формою згідно з додатком №14. При цьому розмір штрафу залежить від строку затримки платежу. Терміни затримки та розмір процентної ставки, що застосовується для розрахунку штрафу.
Як вбачається із матеріалів справи, у спірному рішенні не зазначені та не виявлені базові і календарні періоди. Стосовно розміру штрафу та пені зміст рішення та їх розрахунки мають протиріччя та не оформлені належним чином.
Ствердження відповідача про те, що фінансові санкції та пеня нараховані за рішенням від 10.04.2006. № 320 застосовані до підприємства за лютий 2006 року, коли підприємство мало прострочення сплати сум страхових внесків, судом не приймаються до уваги, оскільки як свідчать матеріали справи та встановлено постановою господарського суду луганської області по справі № 4/192 ад (яка набрала законної сили ухвалою апеляційного господарського суду луганської області від 15.09.06.) позивач за період з 01.01.2004. по 20.04.2005. не мав заборгованості перед відповідачем по сплаті страхових внесків.
Статтею 72 КАС України передбачено, що обставини встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарської справи, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі рішення від 14.12.05. № 588 (яке було визнано нечинним постановою від 13.06.06. по справі № 4/192 ад) та керуючись п. 10.11Інструкції, відповідач здійснив перерозподіл грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок поточних сум страхових внесків і погасив пеню та фінансові санкції, нараховані позивачу за рішення від 14.12.05. № 588.
Оскільки постановою від 13.06.06. № 4/192 ад рішення ПФУ від 14.12.05. № 588 визнано нечинним, то і здійснення відповідачем перерозподілу страхових внесків, сплачених позивачем протягом 25.01.06. по 28.02.06. є необгрунтованим, а тому у позивача відсутня заборгованість за вказаний період.
Окрім цього, постановою господарського суду луганської області від 21.11.06. по справі № 2/490 ад визнано протиправним та нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краснодоні Луганської області від 13.03.06. № 75 про застосування фінансових санкцій та нарахування пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішення справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити у задоволенні позовних вимог. Суд може прийняти іншу постанову не передбачену цією статтею, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно -правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо визнання протиправним та нечинним рішення УПВФ від 10.04.2006. № 320 про застосування фінансових санкцій та нарахування пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
В той же час, вимоги позивача щодо зарахування в рахунок сплати страхових внесків страхувальником Краснодонською філією ТОВ “Луганське енергетичне об'єднання» незаконно стягнутих управлінням Пенсійного фонду України в м. Краснодоні грошових коштів в сумі 223,41 грн. є необгрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки, як було вказано вище ст. 162 КАС України не передбачає розгляд та задоволення таких вимог, окрім цього, порядок повернення безпідставно стягнутих внесків передбачений Законом № 1058 та Інструкцією.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір слід покласти на обидві сторони у рівних частинах та судовий збір у сумі 1 грн. 70 коп. слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визначити нечинним та протиправним рішення УПВФ від 10.04.2006. № 320 про застосування фінансових санкцій та нарахування пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання» в особі Краснодонської філії, м. Краснодон, Луганської області, вул. Лобачевського, буд. 44, код 26204119 судовий збір у сумі 1 грн. 70 коп. на оплату державного мита, видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 01.12.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.А.Василенко
Суддя Г.М.Батюк
Суддя Т.Л.Калашник