ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
22.11.06 Справа № 3/285(6/161)
Судова колегія у складі суддів Доманської М.Л. - головуючої, Пономаренко Є.Ю., Яресько Б.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Торгівельно -промислової транснаціональної корпорації “Кераміст», м. Запоріжжя
до Державне підприємство "Луганськвугілля", м. Луганськ
про витребування майна
за участю представників сторін:
від позивача: Данільчук А.Л. (дов. від 01.01.06 № 1),
від відповідача: Даниленко Ю.В. (дов. від 30.12.05 № 03/3-810), Савченко І.В. (дов. від 18.07.06 № 03/3-388),
від ДП "Луганськвугілля" - Савченко І.В. (дов. від 09.10.06 № 00-71/06),
від ДХК "Луганськвугілля" -Салуквадзе В.М. (дов. від 17.10.06 № 00-73/06),
Суть спору: позивачем заявленого вимогу про витребування майна.
Представниками сторін подане клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задовольняється господарським судом.
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.11.05 (колегією суддів Василенко Т.А., Седляр О.О., Лісовицький Є.А.) по справі № 6/161 у задоволенні позову відмовлено, визнані недійсними додаткові угоди до договору від 01.11.02 № 222к, підписані ТПТК "Кераміст" та ДП шахта "Никанор-Нова" від 28.04.03, від 19.08.03, від 19.08.03, від 02.01.04; судові витрати покладено на позивача.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.06 по справі № 6/161 апеляційну скаргу позивача (ТПТК "Кераміст") задоволено, рішення господарського суду Луганської області від 29.11.05 по справі № 6/161 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено та відповідача зобов'язано повернути позивачеві наступне гірничошахтне обладнання: комбайн КСП - 32 заводський номер 95, рік випуску 2003, конвеєр 1Л80УК-01-01L50м, заводський № 1338, рік випуску 2003; конвеєр СП-250(120п.м.); конвеєр СП-250(170п.м.), заводський номер - 351, рік випуску 2003; електровоз 2АМ-8Д, заводський № 3306, рік випуску 2006; машина ППН-5, заводський № 9864, рік випуску 1999; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита у сумі 25500 грн. 00 коп., витрати у сумі 118 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання даної позовної заяви та витрати по сплаті держмита у сумі 12750 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.06 по справі № 6/161 рішення господарського суду Луганської області від 29.11.05 та постанову апеляційного господарського суду від 24.01.06 по справі № 6/161 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Уточненням в порядку ст. 22 ГПК України від 27.06.06 № 376/юр та 27.07.06 № 395/юр позивач просить зобов'язати відповідача вивести з експлуатації та повернути позивачу як законному власнику наступне майно: комбайн КСП - 32 заводський номер 95, рік випуску 2003, конвеєр 1Л80УК-01-01L50м, заводський № 1138, рік випуску 2003; конвеєр СП-250(120п.м.); конвеєр СП-250(170п.м.), заводський номер - 351, рік випуску 2003; електровоз 2АМ-8Д, заводський № 3306, рік випуску 2006; машина ППН-5, заводський № 9864, рік випуску 1999, конвеєр шкребків СП-202н.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області від 09.10.06 для розгляду даної справи призначена колегія у складі суддів Доманської М.Л. - головуючої, Яресько Б.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.08.06 по справі № 3/285(6/161) за клопотанням позивача у справі в порядку ст.24 ГПК України первісного відповідача у справі - Державне підприємство “Шахта “Ніканор-Нова» замінено належним відповідачем у справі - ДП “Луганськвугілля».
За позовною заявою від 30.06.04 №234/юр (а.с.2-4 том І) позивач просив господарський суд вилучити у Державного підприємства “Шахта “Ніканор-Нова» гірничо -шахтне обладнання:
- комбайн КСП - 32, заводський №95, рік випуску 2003;
- конвеєр 1Л80УК - 01-01L50м, заводський №1138, рік випуску 2003;
- конвеєр СП - 250 (120п.м.);
- конвеєр СП - 250 (170 п.м.), заводський №351, рік випуску 2003;
- електровоз 2АМ - 8Д, заводський №3306, рік випуску 2002;
- машину ППН - 5, заводський №9864, рік випуску 1999, і передати дане обладнання його власнику - Торгівельно-промисловій транснаціональній корпорації “Кераміст» згідно зі ст.1212 ЦК України.
Заявою про уточнення позовних вимог від 27.07.06 № 395/юр (а.с.110-112 том ІІ) позивач за остаточними вимогами просить згідно зі ст.1212 ЦК України зобов'язати відповідача вивести з експлуатації та повернути позивачеві як законному власнику гірничо -шахтне обладнання:
- комбайн КСП - 32, заводський №95, рік випуску 2003;
- конвеєр 1Л80УК - 01-01L50м, заводський №1138, рік випуску 2003;
- конвеєр СП - 250 (120п.м.);
- конвеєр СП - 250 (170 п.м.), заводський №351, рік випуску 2003;
- електровоз 2АМ - 8Д, заводський №3306, рік випуску 2002;
- машину ППН - 5, заводський №9864, рік випуску 1999,
- конвеєр шкребковий СП-202 м.
Первісний відповідач у справі (Державне підприємство “Шахта “Ніканор-Нова») у відзиві від 03.10.05 № 03-538 (а.с. 48-50 том І) проти позову заперечує , посилаючись на наступне:
- між позивачем та Державним підприємством “Шахта “Ніканор-Нова» був укладений договір від 01.11.2002 №222к про інвестування коштів і матеріальних активів в ДП «Шахта «Никанор -Нова»;
- діючим законодавством не передбачено укладення додаткових угод, що змінюють суттєві умови договору, та необхідні для договорів такого типу;
- відповідне майно введене в експлуатацію до укладення додаткової угоди від 19.08.03 ;
- підставами для отримання спірного майна є інвестиційний договір від 01.11.02 №222к, яким не передбачено повернення обладнання;
- до спірних правовідносин не можна застосовувати відношення оренди.
Дослідивши обставини справи, додатково надані матеріали, вислухавши представників сторін та ДХК «Луганськвугілля», суд прийшов до наступного.
Суд прийняв заяву позивача від 27.07.06 № 395/юр як таку, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України, остаточними позовними вимогами слід вважати: згідно зі ст.1212 ЦК України зобов'язати відповідача вивести з експлуатації та повернути позивачеві як законному власнику гірничо -шахтне обладнання:
- комбайн КСП - 32, заводський №95, рік випуску 2003;
- конвеєр 1Л80УК - 01-01L50м, заводський №1138, рік випуску 2003;
- конвеєр СП - 250 (120п.м.);
- конвеєр СП - 250 (170 п.м.), заводський №351, рік випуску 2003;
- електровоз 2АМ - 8Д, заводський №3306, рік випуску 2002;
- машину ППН - 5, заводський №9864, рік випуску 1999,
- конвеєр шкребковий СП-202 м.
Між позивачем у справі, ДП «Шахта «Никанор -Нова»(правонаступником якого є відповідач у справі) та ДХК «Луганськвугілля» укладено договір від 01.11.02 №222к (а.с.23-25 том І), за умовами якого позивач зобов'язався інвестувати ДП «Шахта «Никанор -Нова» коштами та матеріальними активами з метою вводу в експлуатацію 1 лави шахти та забезпечення видобутку вугілля, а ДП «Шахта «Никанор -Нова» зобов'язалось своєчасно погасити внесені інвестиції згідно графіка.
Позивачем у справі, ДП «Шахта «Никанор -Нова»та ДП «Луганськвугілля» підписана додаткова угода від 28.04.03 (а.с.82-84 том І) до зазначеного договору, якою збільшений обсяг інвестицій до 15 млн. та передбачено погашення інвестицій шляхом перерахування грошових коштів позивачу.
Крім того, позивачем у справі та ДП «Шахта «Никанор -Нова»підписана додаткова угода від 19.08.03 (а.с.26 том І) до договору від 01.11.02 №222к стосовно доповнення п.1.7 вказаного договору щодо того, що інвестиції можуть вноситись у вигляді оренди гірничошахтного та іншого обладнання.
Також 19.08.03 між позивачем у справі та ДП «Шахта «Никанор -Нова» була підписана додаткова угода (а.с.27-28) до договору від 01.11.02 №222к, якою сторони передбачили, що інвестор (позивач у справі) у якості інвестицій передає в оренду, а ДП «Шахта «Никанор -Нова» приймає у тимчасове, строкове користування гірничо -шахтне обладнання, перелік якого наведений у додатку до цієї додаткової угоди; прийняття обладнання оформлюється актом прийняття-передачі обладнання. Згідно з зазначеним додатком (а.с.128 том І) та за актами прийняття-передачі обладнання від 31.10.03, 20.08.03, 01.09.03 (а.с.29-35 том І) до ДП «Шахта «Никанор -Нова»позивачем було передано спірне майно (обладнання), за користування яким відповідач повинен був своєчасно вносити позивачеві орендну плату у розмірі 2.1% від балансової вартості обладнання , зазначеної у цих актах та додатку.
Крім цього, 02.01.04 між позивачем та ДП «Шахта «Никанор -Нова» була підписана додаткова угода (а.с.54 том І) до договору від 01.11.02 №222к, за якою зазначено, що строк дії договору оренди за додатковою угодою від 01.07.03 продовжено до 31.12.04.
У зв'язку з тим, що відповідачем умови додаткових угод до договору від 01.11.02 №222к не виконувались, правові підстави находження орендованого майна у відповідача відпали, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач повинен повернути майно позивачу на підставі ст.1212 ЦУ України, яка передбачає обов'язок повернути це майно потерпілому особою, яка набула це майно або зберігла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
ДП «Шахта «Никанор -Нова» проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач у справі відзиву на позов не надав. Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши обставини справи та доводи представників сторін, ДХК «Луганськвугілля» у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Як зазначалось вище, між позивачем у справі, ДП «Шахта «Никанор -Нова»(правонаступником якого є відповідач у справі) та ДХК «Луганськвугілля» укладено договір від 01.11.02 №222к (а.с.23-25 том І), за умовами якого позивач зобов'язався інвестувати ДП «Шахта «Никанор -Нова» коштами та матеріальними активами з метою вводу в експлуатацію 1 лави шахти та забезпечення видобутку вугілля, а ДП «Шахта «Никанор -Нова» зобов'язалось своєчасно погасити внесені інвестиції згідно графіка. Відповідно до п.1.3 сторони цього договору визначили обсяг інвестицій - 10 млн. грн. та передбачили можливість укладення сторонами цього договору додаткової угоди про уточнення обсягів інвестування та коректування інших зобов'язань, що випливають зі збільшення обсягів інвестування (п.2.4.3 договору).
Додатковою угодою від 28.04.03 до договору, підписаною у трьохсторонньому порядку -позивачем, ДП «Шахта «Никанор -Нова» та Державним підприємством “Луганськвугілля», збільшено обсяг інвестицій за договором до 15 млн. грн., метою інвестування передбачено введення у дію другої та третьої лав (т. 1, а.с. 82 - 84).
За період з 01.11.02 по 31.03.04. позивачем внесено інвестицій (без врахування оренди обладнання) шляхом поставки відповідачу товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 12 155 943 грн. 67 коп. та перераховано грошових коштів на суму 44 700 грн. 00 коп., що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Крім того, як зазначалось вище, позивач та ДП «Шахта «Никанор -Нова» 19.08.03 підписали додаткову угоду до договору, доповнивши його пунктом 1.7 наступного змісту: “Інвестиції також можуть вноситись у вигляді оренди гірничо -шахтного та іншого обладнання.» У даній додатковій угоді вказано, що її уклали з однієї сторони -ТПТНК “Кераміст», з другої сторони -ДП “Шахта “Ніканор - Нова» та з третьої сторони -ДП “Луганськвугілля». Разом з тим, підписання цієї додаткової угоди передбачалось тільки позивачем у справі та ДП «Шахта «Никанор -Нова» із зазначенням їх юридичної адреси, ідентифікаційного коду та банківських реквізитів (а.с.26 том І).
Також 19.08.03 позивач та ДП “Шахта “Ніканор - Нова» підписали ще одну додаткову угоду (а.с.27-28 том І), яка була оформлена аналогічно вищевказаній додатковій угоді від 19.08.03, але з доповненням після реквізитів сторін графи -“Погоджено» ДП “Луганськвугілля», при цьому, ця додаткова угода не підписана а ні ДП “Луганськвугілля», а ні стороною договору від 01.11.02 №222к -ДХК «Луганськвугілля».
Як зазначалось вище, за умовами п. 1.1 останньої додаткової угоди від 19.08.03 (а.с.27-28 том І) до договору ТПТНК “Кераміст» у якості інвестицій передає в оренду, а ДП “Шахта “Ніканор - Нова» приймає у тимчасове, термінове користування гірничо -шахтне обладнання. За п.1.3 вказаної додаткової угоди позивач у справі та ДП «Шахта «Никанор -Нова»передбачили строк договору оренди до 31.12.03, таким чином, домовившись щодо строку оренди спірного обладнання. ДП «Шахта «Никанор -Нова»за цією додатковою угодою від 19.08.03 зобов'язалася своєчасно вносити плату за орендоване обладнання, щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця (п.п. 2.2, 3.2). При цьому, сторони додаткової угоди домовились, що розмір щомісячної орендної плати встановлюється -2.1% балансової вартості обладнання та орендна плата може бути реінвестована у ДП «Шахта «Никанор -Нова»у вигляді фінансової допомоги, що повертається (п.п. 3.1, 3.3).
Факт передачі позивачем до ДП «Шахта «Никанор -Нова» спірного гірничо -шахтного обладнання підтверджується вищезазначеними актами прийняття-передачі обладнання від 31.10.03, 20.08.03, 01.09.03 (а.с.29-35 том І), як це передбачено умовами п. 1.2 додаткової угоди від 19.08.03 (а.с.27-28 том І).
Крім цього, 02.01.04 між позивачем та ДП «Шахта «Никанор -Нова» була підписана додаткова угода (а.с.54 том І) до договору від 01.11.02 №222к, за якою зазначено, що строк дії договору оренди за додатковою угодою від 01.07.03 продовжено до 31.12.04, але ні відповідачем, ні позивачем не надано доказів укладання вказаної додаткової угоди від 01.07.03. Крім того, вимоги позивача не ґрунтуються на додатковій угоді від 01.07.03.
Згідно зі ст. 154 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, тобто в редакції, що діяла на момент підписання вищевказаних додаткових угод від 28.04.03, 19.08.03, 19.08.03, та ст.639 Цивільного кодексу України , що діяв на час підписання вищевказаної додаткової угоди від 02.01.04, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не вимагалась.
Якщо згідно із законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
У разі відсутності підпису однієї із сторін договору у відповідних додаткових угодах до цього договору, такі додаткові угоди є неукладеними.
Дані щодо узгодження або підписання вищевказаних додаткових угод від 28.04.03, 19.08.03, 19.08.03, 02.01.04 ДХК "Луганськвугілля" відсутні.
Тобто, додаткові угоди від 28.04.03, 19.08.03, 19.08.03, 02.01.04 (а.с.82, 26, 27, 54 том І відповідно) не можно взагалі вважати укладеними за відсутності підпису в них однієї із сторін договору - ДХК «Луганськвугілля»- та за відсутності належних доказів правонаступництва відповідача у справі відносно прав та обов'язків ДХК «Луганськвугілля» щодо спірних правовідносин.
Так, за Статутом відповідача у справі (ДП "Луганськвугілля") останній є правонаступником прав та обов'язків реорганізованих шляхом злиття або приєднання до його складу відповідних державних відкритих акціонерних товариств ДП ДХК "Луганськвугілля", відповідних його структурних підрозділів ДХК "Луганськвугілля", ДП "Шахта "Никанор-Нова", ДП "Луганська вугільна компанія" згідно розподільчого балансу. Сторонами у справі та ДХК "Луганськвугілля" не надано до суду належних доказів того, що права та обов'язки ДХК "Луганськвугілля" - сторони за договором від 01.11.02 №222к - відносяться до діяльності відповідного структурного підрозділу ДХК "Луганськвугілля" та того, що ДП "Луганськвугілля" є правонаступником цих прав та обов'язків ДХК "Луганськвугілля".
Із врахуванням вищевказаного відповідні додаткові угоди від 28.04.03, 19.08.03, 19.08.03, 02.01.04 до договору від 01.11.02 №222к слід визнати неукладеними.
До того ж, матеріалами справи спростовується наявність додаткової угоди від 01.07.03, щодо продовження строку дії якої підписувалась вищевказана додаткова угода від 02.01.04.
Сторони у справі належним чином не спростували того факту, що між ними відсутні укладені договір оренди, та відповідні додаткові угоди до договору від 01.11.02 №222к.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За таких обставин, спірне гірничошахтне обладнання набуто (збережене) без достатньої правової підстави та має бути повернуте.
На підставі викладеного, судова колегія вважає позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Заперечення ДП «Шахта «Никанор -Нова» відносно того, що підставами для отримання спірного майна є інвестиційний договір від 01.11.02 №222к, яким не передбачено повернення обладнання та того, що до спірних правовідносин не можна застосовувати відношення оренди відхиляються господарським судом за необґрунтованістю з огляду на наступне.
Законом України «Про інвестиційну діяльність»(ст.1) передбачено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно; право користування обладнанням.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Інвестори -це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь - якого учасника інвестиційної діяльності.
Статтєю 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
За договором від 01.11.02 №222к позивач зобов'язався інвестувати ДП «Шахта «Никанор -Нова» коштами та матеріальними активами з метою вводу в експлуатацію 1 лави шахти та забезпечення видобутку вугілля та інвестиції здійснювати згідно з додатками, що є невід'ємною частиною цього договору та підписаними позивачем та ДП «Шахта «Никанор -Нова», а ДП «Шахта «Никанор -Нова» зобов'язалось своєчасно погасити внесені інвестиції згідно графіка. Відповідно до п.1.3 сторони цього договору визначили обсяг інвестицій - 10 млн. грн. та передбачили можливість укладення сторонами цього договору додаткової угоди про уточнення обсягів інвестування та коректування інших зобов'язань, що випливають зі збільшення обсягів інвестування (п.2.4.3 договору).
До суду не надано належних доказів наявності підписаних позивачем та ДП «Шахта «Никанор -Нова»додатків щодо здійснених інвестицій у вигляді спірного гірничошахтного обладнання. З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписувались відповідні додатки щодо іншого майна, що передавалось як інвестиції за договором від 01.11.02 №222к, у яких зазначалась ціна матеріалів чи обладнання, що передається.
Спірне обладнання було передано позивачем до ДП «Шахта «Никанор -Нова»за актами прийняття-передачі обладнання від 31.10.03, 20.08.03, 01.09.03 (а.с.29-35 том І), у яких відсутні відомості щодо ціни обладнання, що передавалось, та зазначена балансова вартість майна, з якої нараховувалась орендна плата, тобто ці акти не є додатками у розумінні п.1.4 договору від 01.11.02 №222к. Як такий додаток не може бути оцінений і додаток до вказаної додаткової угоди від 19.08.03 (а.с.128 том І), оскільки він є додатком до неукладеної додаткової угоди та містить відомості щодо балансової вартості обладнання , а не ціни майна, що передається як інвестиція.
У графіку розрахунку за отримані матеріали та обладнання (а.с.88 том І) відсутні відомості щодо порядку повернення інвестицій у вигляді спірного гірничошахтного обладнання та відсутні докази корегування сторонами договору цього графіку.
За договором від 01.11.02 №222к Інвестор (позивач у справі) має право володіння, користування та розпорядження інвестиціями до моменту їх передачі ДП «Шахта «Никанор - Нова»(п.2.1.3). Тобто при передачі майна у якості інвестицій за вказаним договором, відповідне майно переходило у власність ДП «Шахта «Никанор -Нова». Будь-яких належних доказів передання спірного майна позивачем у власність ДП «Шахта «Никанор -Нова»чи відповідача у справі до суду не надано (у тому числі на час введення відповідного обладнання в експлуатацію), відсутні докази узгодження сторонами ціни спірного обладнання та погодження інших необхідних умов.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно передавалось позивачем у справі та приймалось ДП «Шахта «Никанор -Нова»не на умовах інвестування за договором від 01.11.02 №222к , а на умовах тимчасового, термінового користування гірничо -шахтним обладнанням, а саме на умовах оренди. Цей факт не спростований відповідачем у справі та підтверджений матеріалами справи, у тому числі:
- актом звірення взаєморозрахунків позивача та ДП «Шахта «Никанор -Нова»станом на 01.10.04 (а.с.92 том І), у якому ДП «Шахта «Никанор -Нова»окремо визначила заборгованість перед позивачем за обладнання за договором від 01.11.02 №222к та за оренду обладнання (різні способи розрахунку заборгованості, оскільки заборгованість за оренду обладнання розраховувалась як орендна плата, виходячи з 2.1% балансової вартості спірного обладнання);
- листуванням сторін, за яким ДП «Шахта «Никанор -Нова»у своїх листах від 10.09.04, 29.09.04, 29.06.05,(а.с.129, 128, 127 том ІІ відповідно) пропонує позивачеві вирішити питання щодо врегулювання вартості саме орендованого шахтою обладнання, тобто підтверджений факт знаходження спірного обладнання саме в оренді;
- рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.05 по справі №3/70, за яким задоволено позов Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації “Кераміст» до ДП «Шахта «Никанор -Нова» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування наданим в оренду гірничо-шахтним обладнанням, який був визнаний ДП «Шахта «Никанор -Нова»у повному обсязі;
- рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.05 по справі № 5/75, за яким з ДП «Шахта «Никанор -Нова»на користь позивача у справі стягнута заборгованість по інвестиціях за договором від 01.11.02 №222к (без врахування оренди обладнання).
Будь-яких доказів реінвестування орендної плати у підприємство відповідача до суду не надано.
Оскільки вказана вище додаткова угода від 28.04.03 (а.с.82 том І) визнається судовою колегією неукладеною , то відсутні докази збільшення сторонами договору від 01.11.02 №222к обсягу інвестицій за цим договором, тобто навіть, якщо вважати, що спірне обладнання передане шахті як інвестування, то це виходить за межи договору від 01.11.02 №222к, що підтверджено матеріалами справи.
Договором від 01.11.02 №222к не передбачено здійснення інвестицій у вигляді оренди гірничо-шахтного обладнання.
Факт передачі спірного обладнання в оренду, а не у власність підтверджується фактичними діями сторін. Умисел сторін при прередачі-прийнятті спірного обладнання був направлений саме на встановлення орендних правовідносин.
З врахуванням вищевказаного, не можна розповсюджувати на передане в оренду спірне обладнання режим основного договору від 01.11.02 №222к, за яким інвестиції здійснювались у вигляді товарно-матеріальних цінностей, передавались у власність та мали погашатись відповідним чином на умовах цього договору.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи вищевикладене судова колегія дійшла висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, Прикінцевих та перехідних Положень ЦК України, ст.1212 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Зобов'язати Державне підприємство “Луганськвугілля», м. Луганськ, вул.Лермонтова, 1-В, ідентифікаційний код 32473323, вивести з експлуатації та повернути Торгівельно-промисловій транснаціональній корпорації “Кераміст», м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 1, ідентифікаційний код 13620827 як законному власнику гірничо -шахтне обладнання:
- комбайн КСП - 32, заводський №95, рік випуску 2003;
- конвеєр 1Л80УК - 01-01L50м, заводський №1138, рік випуску 2003;
- конвеєр СП - 250 (120п.м.);
- конвеєр СП - 250 (170 п.м.), заводський №351, рік випуску 2003;
- електровоз 2АМ - 8Д, заводський №3306, рік випуску 2002;
- машину ППН - 5, заводський №9864, рік випуску 1999,
- конвеєр шкребковий СП-202 м.
3.Стягнути з Державне підприємство “Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-В, ідентифікаційний код 32473323, на користь Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації “Кераміст», 69015, м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 1, ідентифікаційний код 13620827, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. 00 коп., витрати у сумі 118 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення -24.11.06.
Суддя М.Л.Доманська
Суддя Є.Ю. Пономаренко
Суддя Б.В.Яресько