Кіровоградської області
про повернення позовної заяви
29.12.06 № 02-07/394
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С.В. Таран, розглянувши матеріали
за позовом: Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств, м.Кіровоград
до відповідача: Державної виконавчої служби у Новомиргородському районі, м. Новомиргород Новомиргородського району Кіровоградської області
про визнання права на майно та про звільнення його з-під арешту
Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств, м.Кіровоград пред'явлено позов до Державної виконавчої служби у Новомиргородському районі про звільнення з-під арешту майна, яке належить Кіровоградській обласній спілці споживчих товариств, а саме: 7/10 частин адмінприміщення, розташованого за адресою: м.Новомиргород, вул. Кірова, 52.
Згідно пункту 4 Роз'яснення Вищого господарського суду від 28.03.2002р. №04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (у редакції з 25.04.2005 р.): "Відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.
Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України".
Враховуючи викладене та з огляду на звернення позивача до суду в порядку позовного провадження, а також зважаючи на перелік статей, на які посилається позивач, Кіровоградська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду з вимогою про визнання права на майно та про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до пункту 3 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату державного мита в установленому порядку та розмірі.
Заявником даної вимоги не дотримано.
Згідно вимог статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505, згідно яких із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито в розмірі 1 % від ціни позову.
Відповідно до вимог статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:
1)у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному порядку);
2)у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;
3)у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;
4)у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.
При цьому ціну позову вказує позивач.
Між тим позивачем не зазначено ціну позову.
Із матеріалів, доданих до позовної заяви, а саме: із акту опису й арешту майна серії АА №891541 від 14.08.2006 р. вбачається, що вартість арештованого майна становить 40000 грн.
У випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя попередньо встановлює розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.12.2005 р. №01-8/2451).
Враховуючи викладене, приблизна вартість спірного майна становить 40000 грн. Саме із зазначеної ціни позову має бути сплачено позивачем державне мито за розгляд справи у господарському суді. Отже, розмір належного до сплати державного мита складає 400 грн.
Додане позивачем платіжне доручення №677 від 21.12.2006р. не є належним доказом сплати державного мита в установленому законом розмірі, оскільки позивач сплатив державне мито лише в сумі 85 грн.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню згідно пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення допущеного порушення у відповідності до вимог частини третьої статті 63 Господарського процесуального кодексу України позивач має право повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись п.4 ч.1 статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовну заяву №01-876/7 від 22.12.2006 р. (вх.№5728/515 від 27.12.2006 р.) та додані до неї документи, в тому числі платіжні доручення № 677 від 21.12.2006 р. та №676 від 21.12.2006р., на 15 аркушах повернути без розгляду позивачеві.
Суддя С.В. Таран