І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
28 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Мазурик О.Ф.,Кирилюк Г.М.
при секретарі: Мурга М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа : Головне управління юстиції у м. Києві про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, договору дарування частини земельної ділянки, державних актів на право приватної власності на землю недійсними,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.06.2013 року зазначений позов залишений без задоволення.
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1, який є представником позивачки за довіреністю, подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Посилається на необґрунтованість рішення суду, безпідставне застосування строку позовної давності, суперечливість висновків, безпідставне неврахування судом, що при переході права власності на будівлі і споруди разом із цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.
ОСОБА_4 вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
ОСОБА_6 та представник відповідачів - ОСОБА_7 вважають апеляційну скаргу безпідставною, просили її відхилити.
ОСОБА_3, ОСОБА_5 та представник третьої особи ГУЮ у м. Києві ,будучи належним чином оповіщеними про час і місце розгляду справи про що свідчать зворотні поштові повідомлення, долучені до справи, у судове засідання не з'явилися. Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цих межах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що за заповітом позивачка успадкувала лише частину нерухомості власником якої стала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Оскільки на земельну ділянку належну заповідачу ним заповіт не складався, вона перейшла у власність спадкоємців за законом і підстави для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та договору дарування частини земельної ділянки відсутні.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду і вважає їх правильними .
Як убачається з матеріалів справи і установлено судом ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8
Після його смерті відкрилася спадщина,яка складалася з належних померлому житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0.0567 га за цією ж адресою.
Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України ,в редакції , що діяла на час відкриття спадщини, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя,а саме 20.05.1991 року, ОСОБА_8 склав заповіт .
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповітом ОСОБА_8 зробив розпорядження щодо належного йому на праві приватної власності житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 ,який він заповів ОСОБА_3,ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в рівних частках.
30.10.2002 року державним нотаріусом 5-ої Київської державної нотаріальної контори Денисевич С.А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідно до якого до ОСОБА_3,ОСОБА_4 і ОСОБА_2 перейшло право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в рівних долях.
Земельна ділянка належна спадкодавцю залишилася не заповіданою.
Частина майна,що залишилися не заповіданою,розподіляється між спадкоємцями за законом,закликаним до спадкоємства в порядку черговості ( ст.537 ЦК в редакції 1963 року).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.2002 року спадкоємцями земельної ділянки по АДРЕСА_1 в рівних долях стали : ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5 та ОСОБА_6
На підставі цього свідоцтва усі вони отримали Державні акти на право приватної власності на землю.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,що відповідачі набули право власності на земельну ділянку в установленому законом порядку, на підставі чинного на той час законодавства й належним чином обґрунтував цей висновок у своєму рішенні. Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду та їх суперечливості є безпідставними.
Виходячи з того, що про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та державних актів на землю, позивачка була обізнана з часу їх отримання відповідачами, суд першої інстанції підставно вважав, що нею пропущений строк позовної давності та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Апеляційна скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду першої інстанції.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа № 760/3282/13
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10461/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Лозинська М.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.