03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/6015/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Камбулов Д.Г.
Доповідач - Ящук Т.І.
22 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року по справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року у зв'язку із нововиявленими обставинами, обґрунтовуючи свою заяву наступним.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Зазначеним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 58 091 грн. 80 коп. матеріальної шкоди, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 2000 грн. моральної шкоди.
Підставою для прийняття такого рішення стала постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2009 року, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 28 квітня 2008 року, та притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Однак постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2011 року по справі № 3-2833/2011 було встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 28 квітня 2008 року, зазначену особу було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Вважає зазначену обставину нововиявленою та з врахуванням вимог ст. 361-364 ЦПК України просив суд переглянути рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2010 року у справі № 2-4638/2010 р. за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у зв'язку з нововиявленими обставинами, за наслідками перегляду просив відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду від 23 вересня 2010 року по даній справі скасовано у зв'язку із нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково : стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 16295 грн. 90 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовлено.
Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 2000 грн. та 38 грн. 50 коп. судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначав, що посилання суду про те, що транспортна пригода сталась з вини двох водіїв - ОСОБА_2 та ОСОБА_5, є безпідставні та необґрунтовані, оскільки вина ОСОБА_2 повністю спростовується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2011 року, якою притягнуто до відповідальності ОСОБА_5
Посилався на те, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2009 року, якою ОСОБА_2 було притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП на сьогоднішній день не може бути скасована, оскільки минули строки на її оскарження. У зв'язку із перекрученням відомостей у схемі ДТП інспектором Давиденко О.Є., який у схемі помилково зазначив цифрою 1 автомобіль «Міцубісі», а цифрою 2 - автомобіль «Субару», що насправді було навпаки, 25.09.2009 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва виніс постанову, якою визнав винуватим ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.
В судове засідання сторони та їх представники не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судом визнано за можливе розглянути справу в їх відсутності, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2008 року, приблизно о 7 год. 30 хв. в м. Києві, на перехресті вул. Стеценка - Щербакова, сталося зіткнення транспортних засобів : автомобіля «Субару Форестер», д.н. НОМЕР_9, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля «Міцубісі», д.н. НОМЕР_8, підкеруванням ОСОБА_2. Власником автомобіля «Субару Форестер», д.н. НОМЕР_9, є позивачка ОСОБА_4
Відповідно до висновку спеціаліста № 204 експертного автотоварознавчого дослідження від 06 травня 2008 року, складеного ЗАТ «Експерт -Сервіс», матеріальний збиток, заподіяний власникові автомобіля «Субару Форестер», д.н. НОМЕР_9, в результаті його пошкодження при ДТП складає 83 591 грн. 80 коп.
Ухвалюючи по справі рішення від 23 вересня 2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за завдану позивачці ОСОБА_4 майнову шкоду внаслідок пошкодження автомобіля «Субару Форестер», д.н. НОМЕР_9 а також завдану позивачу ОСОБА_5 моральну шкоду, потрібно покласти у повному обсязі на відповідача ОСОБА_2, який постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року визнаний винним у скоєнні даної ДТП.
Вказаною постановою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, однак у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі було закрито відповідно до п. 7 ст. 247 КпАП України.
Скасовуючи рішення Оболонського районного суду від 23 вересня 2010 року за нововиявленими обставинами та ухвалюючи оскаржуване рішення від 19 березня 2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2011 року другого учасника ДТП - позивача ОСОБА_5 також було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, у зв'язку з порушенням ним п. 8.11, 12.3 ПДР України, в результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження. Відповідно до п. 7 ст. 247 КпАП України, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі щодо ОСОБА_5 було закрито.
Враховуючи, що на момент розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення суду, є такими, що набрали законної сили як постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, так і постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5, судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2008 року на перехресті вулиць Стеценка та Щербакова у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода з вини обох водіїв - ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Виходячи із вимог ст. 1188 ЦК України щодо порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, суд першої інстанції вважав, що матеріальна шкода завдана позивачці ОСОБА_4 внаслідок спільних винних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а тому враховуючи обставини, що мають істотне значення, ступінь вини кожного з водіїв, характер механічних пошкоджень транспортних засобів, суд визначив розмір шкоди, належний до відшкодування на користь ОСОБА_4, у рівних частках, тобто по 1/ 2 частині.
З врахуванням встановленого судом розміру збитків у сумі 83 591 грн. 80 коп., розмір шкоди, належний до відшкодування ОСОБА_2 становить 41 795 грн. 90 коп.
Однак, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована і страхова компанія відшкодувала шкоду у межах ліміту відповідальності страховика, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_4, підлягає зменшенню на суму виплаченого страхового відшкодування і становить 16 295 грн. 90 коп. ( 83 591 грн. 80 коп./ 2 - 25 500 грн. = 16 295 грн. 90 коп.).
Звертаючись з позовом про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_5 посилався на те, що внаслідок ДТП він отримав стрес, тривалий час переживає нервове напруження, до цього часу не може користуватись автомобілем, внаслідок ДТП втратив спокійний ритм життя, тому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 23, 1167 ЦК України та враховував характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, ступінь вини відповідача, характер і тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, тому вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити 2000 грн.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими щодо події ДТП та осіб, винних у вчиненні ДТП та заподіянні шкоди позивачам, доведені.
Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх законними, обґрунтованими і такими, що відповідають обставинам справи та положенням матеріального і процесуального закону.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі відповідача, є аналогічними обґрунтуванню його заяви про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами, вони були предметом перевірки суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що притягненням до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_6 постановою суду від 18 серпня 2011 року доводиться невинуватість відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, оскільки постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2009 року та від 18.08.2011 року є взаємовиключними, а тому ОСОБА_2 взагалі не повинен нести відповідальності за завдану позивачам шкоду.
Однак зазначені доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та правильно не були прийняті до уваги судом першої інстанції при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2009 року встановлено, що ОСОБА_2 26.04.2008 року о 7 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Міцубісі», д.н. НОМЕР_8, в м. Києві, на перехресті вул. Стеценка- Щербакова, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, не пропустив автомобіль Субару, д.н. НОМЕР_9, під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.1 ПДР України.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2011 року щодо притягнення що адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України позивача ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_5 26 квітня 2008 року приблизно о 7 год. 30 хв., керуючи автомобілем Субару Форестер, д.н. НОМЕР_9 , при ввімкненні жовтого сигналу світлофора продовжив свій рух далі та при виникненні небезпеки для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем Міцубісі, д.н. НОМЕР_8, під керуванням водія ОСОБА_2 Своїми діями ОСОБА_5 порушив п.п. 8.11, 12.3 ПДР України.
Враховуючи, що обидві постанови Шевченківського районного суду м. Києва набрали законної сили, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ДТП, яка відбулась 26.04.2008 року на перехресті вулиць Стеценка та Щербакова у м. Києві сталась з вини двох водіїв - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Зі змісту постанови суду від 18.08.2011 року не вбачається, що вона спростовує зміст постанови від 25.09.2009 року, якою встановлено вину ОСОБА_2
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт неправильного оформлення схеми ДТП інспектором ДАІ, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зазначена обставина була досліджена при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права й ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Всі висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2010 року за нововиявленими обставинами та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вказаних висновків суду, апеляційна скарга відповідача не містить, в ході апеляційного розгляду також не встановлено таких обставин.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: