Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
21 серпня 2013 року справа №812/4680/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року по справі № 812/4680/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення від 18 лютого 2013 року № 563, -
Позивач 13.05.2013 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішення від 18 лютого 2013 року № 563. В обґрунтування позову зазначено, що вказане рішення складено на підставі акта від 18 лютого 2013 року № 553, відповідно до якого позивач у 2011 році здійснював підприємницьку діяльність. Проте, позивач не погоджується з вказаним, оскільки ним було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та у зв'язку з цим подано заяву від 25 січня 2011 року про припинення підприємницької діяльності та заяву від 26 січня 2011 року про анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку. Державним реєстратором Сєвєродонецької міської ради внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, на думку позивача, у нього не виникало будь-якого обов'язку подавати звіти до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Вказане рішення пенсійного органу позивачем було оскаржене до Головного управління ПФУ в Луганській області та Пенсійного фонду України. Позивач вважає рішення від 18 лютого 2013 року № 563 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке. Крім того, позивач зазначає, що здійснював підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та, обравши спрощену систему оподаткування, був платником єдиного податку відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку на 2010 рік. Як платник єдиного податку позивач сплачував збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Також позивач зазначає, що рішення від 18 лютого 2013 року № 563 винесене управлінням Пенсійного фонду в м.Сєвєродонецьку Луганської області, яке є приватною юридичною особою та не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Згідно апеляційної скарги позивач просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, надіслав до суду заяву, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, справу розглянути без участі представника управління.
Колегія суддів розглядає дану справу відповідно вимогам ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 02 червня 2010 року за ¹ 23830000000007936 (а.с. 20).
Позивач є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку, виданого ДПІ в м.Сєвеєродонецьку 01 червня 2010 року Серії НОМЕР_1 (а.с. 21).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області з 02 червня 2010 року за реєстраційним номером 13545, що підтверджується карткою страхувальника, та є платником єдиного внеску (а.с. 72).
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області є органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.
У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна дієздатність визначається визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 584974 Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області з 10.06.1994 року та має статус юридичної особи (а.с. 22).
Таким чином, твердження апелянта на відсутність правоздатності та дієздатності відповідача в розумінні норм Цивільного Кодексу України на увагу не заслуговують.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області не є органом державної влади та у нього не має повноважень на винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалось вище, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано в якості юридичної особи. Згідно довідки управління статистики у м.Сєвєродонецьку Луганської області серії управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою є органом державної влади (а.с. 22-23).
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900, управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.
З наведеного випливає, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі по тексту -Інструкція № 21-5), встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.
Звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду (пункт 2.1 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309).
Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. У разі неподання однієї із необхідних таблиць звіт не приймається. Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим (пункт 2.11 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309).
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 звітний рік, при терміні формування та подання звіту до органів Пенсійного фонду України один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом (базовим звітним періодом є календарний рік), не подав, що є порушенням підпункту 4 частини 2 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», про що головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області складено акт від 18 лютого 2013 року № 553 (а.с. 7; 38-39).
На підставі пункту 4 частини 11 статті 25 Закону № 2464 рішенням управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 18 лютого 2013 року № 563 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано штрафну санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170,00 грн. (а.с. 8; 40).
Абзацом 2 пункту 7.7 Інструкції № 21-5 встановлено, що перший примірник рішення протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається платнику у порядку, встановленому для надсилання вимог, або вручається під підпис керівнику або головному бухгалтеру платника, банку чи фізичній особі - платнику єдиного внеску.
Рішення управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області від 18 лютого 2013 року № 563 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VI та акт від 18 лютого 2013 року № 553 надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 41). Отримання позивачем зазначених документів 22 лютого 2013 року ним не оспорюється.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Пенсійного фонду України. Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20 березня 2013 року № 2027/09-10 та Пенсійного фонду України від 19 квітня 2013 року № 23587/09-10 скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, оскаржуване рішення УПФУ м.Сєвєродонецьку Луганської області від 18 лютого 2013 року № 563 залишено без змін (а.с. 9; 14).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першохї інстанції, що знайшов підтвердження факт не подання позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області за 2011 рік.
Доводи апелянта стосовно звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки він сплачував єдиний внесок у складі єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску.
Крім того, розділом VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону (пункт 2).
Відповідно до пункту 3 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Законом № 2464 прямо встановлено, що фізичні особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, є платниками єдиного внеску, отже позивач є платником єдиного внеску та повинен нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до цього Закону.
Що стосується доводів апелоянта стосовно того, що він у 2011 року не здійснював підприємницької діяльності, оскільки ним було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області 26 січня 2011 року подано заяву про закриття підприємницької діяльності та анулюванні свідоцтва про сплату єдиного податку а також подано заяву про припинення підприємницької діяльністю державному реєстратору (а.с. 15, 16).
Колегія суддів зазначає, що прийняття позивача рішення про припинення підприємницької діяльності не позбавляє його обов'язку подавати звітність до органів Пенсійного фонду України, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а платників єдиного внеску, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з офіційного сайту «Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» (www.irc.gov.ua), яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання Державної реєстраційної служби» № 816 від 13 липня 2011 року віднесено до сфери управління Державної реєстраційної служби України, є технічним адміністратором єдиних та державних реєстрів, розпорядником яких є Державна реєстраційна служба України та Державна служба України з питань регуляторної політики та підприємництва: Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Реєстру документів дозвільного характеру; Єдиного ліцензійного реєстру та забезпечує функціонування єдиних та державних реєстрів, відповідає за збереження даних та їх захист від несанкціонованого доступу та руйнування, проводить технічне навчання державних реєстраторів та адміністраторів, видає спеціалізований друкований засіб масової інформації з питань державної реєстрації, здійснює інформаційно-довідкове обслуговування єдиних та державних реєстрів та виконує інші функції, передбачені актами законодавства, дані про провадження підприємницької діяльності ОСОБА_2 містять інформацію про те, що позивач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (а.с. 68-69).
Статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлений порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.
Згідно з частиною 17 статті 47 цього Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Тобто, з огляду на положення статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» датою припинення підприємницької діяльності позивача буде дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача, а не дата надіслання заяви про припинення підприємницької діяльності, як вважає апелянт.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області доведено правомірність прийняття рішення від 18 лютого 2013 року № 563 про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_2.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року по справі № 812/4680/13-а залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року по справі № 812/4680/13-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя І.В. Юрко
Судді Г.М.Міронова
А.А. Блохін