28 серпня 2013 року Справа № 876/6798/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Дяковича В. П., Сапіги В. П.;
за участю секретаря судового засідання - Сідельник Г. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Чопської митниці та ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Чопської митниці, Державної митної служби України про стягнення коштів, -
30 січня 2013 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_2 до Чопської митниці, Державної митної служби України про стягнення з Чопської митниці середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року, допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки, моральної шкоди в розмірі 45 000 грн.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що виконання постанови суду про поновлення на роботі від 31 січня 2012 року відбулось 20 лютого 2012 року. При звільнені позивачу виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку, однак невиплачено допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення. Через незаконне звільнення з роботи позивачу завдано моральної шкоди.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Чопської митниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 01 лютого по 19 лютого 2012 року з врахуванням допомоги, отриманої ОСОБА_2 у Виноградівському районному центрі зайнятості за період з 01 лютого 2012 року по 19 лютого 2012 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано тим, що в порушення вимог ст. 236 КЗпП України позивачу не виплачено середній заробіток за час затримки його поновлення. Виплата допомоги для вирішення соціально-побутових потреб є правом, а не обов'язком керівника митного органу. Матеріальна допомога виплачується тільки при наданні відпустки раз на рік, а у разі виплати компенсації за невикористану відпустку допомога на оздоровлення не компенсується і не виплачується. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підтверджені належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, як позивачем - ОСОБА_2, так і одним із відповідачів - Чопською митницею, подано апеляційні скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_2 у апеляційній скарзі висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Чопською митницею у апеляційній скарзі висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначено, що позивач не міг звернутись з клопотанням про надання допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік, оскільки про звільнення його було повідомлено після фактичного звільнення, а поновлено на роботі вже в наступному році. Доказом заподіяння позивачу моральної шкоди є трудова книжка та пояснення позивача.
Апеляційну скаргу Чопської митниці обґрунтовано тим, що затримка у виконанні судового рішення обумовлена відсутністю копії постанови суду. Внаслідок недобросовісності позивача Чопською митницею виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 липня 2011 року по 31 січня 2012 року без врахування отриманої допомоги по безробіттю. Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Представник Чопської митниці, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги Чопської митниці підтримав та просить таку задовольнити, а вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечив та просить таку залишити без задоволення.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Чопської митниці, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні частини позовних вимог відмовити, частину позовних вимог залишити без розгляду, а в провадження в справі щодо частини позовних вимог закрити.
Позивачем у позовній заяві зазначено наступні вимоги:
1. Стягнути з Чопської митниці середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року.
2. Стягнути з Чопської митниці допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки.
3. Стягнути з Чопської митниці моральну шкоду в розмірі 45 000 грн.
4. Зобов'язати Державну митну службу України подати у встановлений законом строк звіт про виконання судового рішення.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Чопської митниці середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року повністю задоволено позов ОСОБА_2 до Державної митної служби України та Чопської митниці про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: визнано протиправним та скасовано пункти наказу Державної митної служби України від 25.06.2011 № 1317-к в частині припинення з 01.07.2011 перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_2; визнано протиправним та скасовано наказ Чопської митниці від 01.07.2011 року № 830-к про розрахунок у зв'язку з звільненням ОСОБА_2; зобов'язано поновити ОСОБА_2 на державній службі в митних органах України шляхом поновлення на займаній посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 (Виноградів) Чопської митниці з 01.07.2011 року; зобов'язано Чопську митницю виплатити ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: з 01.07.2011 року по 31.01.2012 року; допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на державній службі в митних органах України та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
На виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року Державною митною службою України 17 лютого 2012 року видано наказ № 337-К «По особовому складу митних органів», яким скасовано наказ Державної митної служби України № 1317-к «По особовому складу Чопської митниці» в частині припинення з 01 липня 2011 року перебування на держаній службі в митних органах України ОСОБА_2, старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 (Виноградів) Чопської митниці; поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 (Виноградів) Чопської митниці з 01 липня 2011 року.
На підставі вищезгаданого наказу Державної митної служби України 20 лютого 2012 року Чопською митницею видано наказ № 391-к «По особовому складу» про поновлення на позивача на займаній до звільнення посаді.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з Чопської митниці середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року зумовлена невчасним виконання суб'єктом владних повноважень-відповідачем постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року.
Право на компенсацію заробітку втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі передбачено ст. 236 Кодексу законів про працю України - у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Процедуру реалізації зазначеного права у рамках адміністративного судочинства встановлено статтею ч. 9 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною судовою постановою. У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За наслідками розгляду такої заяви, як зазначено у частині 10 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), судом виноситься постанова, що може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.
Судом першої інстанції не враховано, що позивачем вимога щодо стягнення з Чопської митниці середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року (вимога, що стосується невиконання постанови суду) заявлена у формі позовної заяви, як новий публічно-правовий спір, тобто не у спосіб, що передбачений законом, що виключає можливість задоволення такої.
Також, на думку позивача, при звільненні зі служби йому безпідставно не виплачено допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки.
Тобто, поряд з вимогою про стягнення з Чопської митниці середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року, яка є вимогою, що стосується невиконання постанови суду, позивачем заявлено вимоги про стягнення допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки.
Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Відповідно до ст. 12 Митного кодексу України (чинного до 01 червня 2012 року) митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Митного кодексу України (чинного до 01 червня 2012 року) митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
Статтею 407 Митного кодексу України (чинного до 01 червня 2012 року) передбачено, що посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.
Відповідно до ст. 408 Митного кодексу України (чинного до 01 червня 2012 року) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Аналіз вищенаведеного у взаємозв'язку із матеріалами справи дає підстави для висновку, що позивач проходив публічну службу у митному органі митної служби України, а вимоги про стягнення допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки безпосередньо пов'язані з проходженням позивачем публічної служби до моменту його звільнення за угодою сторін.
Такі вимоги про стягнення допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки є новим публічно-правовим спором, а тому повинні бути розглянуті на загальних підставах.
Разом з тим, судом першої інстанції при розгляді позовних вимог про стягнення допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки не враховано положень ст. ст. 99-100 КАС України.
Як передбачено ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
20 лютого 2012 року Чопською митницею видано наказ № 392-к «Про звільнення ОСОБА_2» відповідно до якого позивача звільнено із займаної посади 20 лютого 2012 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та проведено розрахунок відповідно до ст. ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України.
З даним наказом позивач ознайомлений 20 лютого 2012 року, що стверджується його підписом (а. с. 87).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач повинен був дізнатись про невиплату йому допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань у 2011 та 2012 роках під час проходження публічної служби та не пізніше дня ознайомлення з наказом про звільнення та проведення розрахунків відповідно до ст. ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України - тобто 20 лютого 2012 року.
Враховуючи, що адміністративний позов подано до суду 31 січня 2013 року, суд апеляційної інстанції констатує пропущення позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України, з вимогами про стягнення допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки.
Безпідставними є покликання апелянта на ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки приписи вказаної норми застосовуються до правовідносин, коли право особи на отримання такої виплати не оспорюється і спірну виплату було нараховано, однак не було виплачено.
Також суд апеляційної інстанції відхиляє покликання апелянта на ст. 238 КЗпП України, відповідно до якої при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком, оскільки положення ст. 238 Кодексу законів про працю України застосовуються лише за умови додержання строків звернення до суду.
Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом апеляційної інстанції не встановлено.
Частиною 2 ст. 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки слід залишити без розгляду.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 45 000 грн то позивачем зазначено, що таку заподіяно незаконним звільненням з роботи.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Оскільки позивачем вимогу про відшкодування моральної шкоди заявлено у зв'язку з незаконним звільненням з роботи, що було предметом іншого публічно-правового спору (постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року), а не у зв'язку із заподіянням шкоди нездійсненням виплат з оплати праці, то провадження у справі щодо цієї позовної вимоги, на думку суду апеляційної інстанції, слід закрити.
Частиною 1 ст. 267 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення у справі прийнято на користь суб'єкта владних повноважень - Чопської митниці, а тому підстави для застосування передбаченого згаданою правовою нормою виду судового контролю - відсутні.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3, 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, -
Апеляційні скарги Чопської митниці та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року в справі № 807/252/13-а - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Чопської митниці, Державної митної служби України про стягнення коштів - залишити без розгляду в частині вимог про стягнення з Чопської митниці допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2011-2012 роки.
Провадження в справі № 807/252/13-а за позовом ОСОБА_2 до Чопської митниці, Державної митної служби України про стягнення коштів в частині позовної вимоги про стягнення з Чопської митниці моральної шкоди в розмірі 45 000 грн - закрити.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. П. Дякович
В. П. Сапіга
Постанову складено в повному обсязі 02 вересня 2013 року