Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
28 серпня 2013 року справа №805/6831/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,
секретарі судового засідання Мартакові О.А.,
за участі представника позивача Петрової Я.М.,
представника відповідача Кузьмичової Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року по справі № 805/6831/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кислотоупор ЛТД» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.12.2012 року,-
Позивач 16.05.2013 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 року №0000991504 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31815,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за період з 01.09.2009 року по 31.10.2012 року, результати якої відображені у акті № 4086/15-4/30792203 від 06.12.2012 року. На підставі акту перевірки 19.12.2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000991504, яким позивачеві зменшений розмір від'ємного значення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2010 року на суму 31815 грн. Дане повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованим, оскільки формування ним податкового кредиту та податкових зобов'язань повністю відповідає відомостям, зазначеним у податкових накладних. У нього наявні усі первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують виникнення податкових зобов'язань та права на податковий кредит саме у тому розмірі, який включений до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту. Що стосується висновків відповідача про неправомірність включення до складу від'ємного значення ПДВ сум податкового кредиту, право на який виникло більш, ніж 1095 днів тому, позивач зазначає, що Податковий кодекс не встановлює таких обмежень. Визначені п. 102.5 ст. 102 ПК України обмеження стосуються сум ПДВ, заявлених до відшкодування, у той час як позивачем відповідних заяв до податкового органу не подавалося.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0000991504 у частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 31242,25 грн..
Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кислотоупор ЛТД» зареєстроване в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 30792203, знаходиться на обліку як платник податків у відповідача (а.с. 100).
Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за період з 01.09.2009 року по 31.10.2012 року, результати якої відображені у акті № 4086/15-4/30792203 від 06.12.2012 року (а.с. 30-33).
Згідно з висновками цього акту позивачем порушені: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 192, п.10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (надалі - ПК України), внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року на суму 4481 грн.; п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищений податковий кредит за період з 01.12.2009 року по 31.07.2012 року на суму 2085 грн.; п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого до складу залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації позивача за жовтень 2012 року неправомірно включена сума 25249 грн..
На підставі акту перевірки 19.12.2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000991504, яким позивачеві зменшений розмір від'ємного значення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за жовтень 2012 року на суму 31815 грн. (а.с. 9). Позивач оскаржує дане повідомлення-рішення частково - в сумі 31242,25 грн..
Як вбачається зі змісту акту перевірки, порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п.10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, встановлені внаслідок не включення позивачем до складу податкових зобов'язань сум ПДВ за операціями з ТОВ «Снек-Груп» (сума ПДВ за податковою накладною, виданою у квітні 2010 року, за даними позивача склала 259,84 грн., у той час як за даними його контрагента складає 1760,11 грн.) та ТОВ «Атем» (сума ПДВ за податковою накладною, виданою у січні 2011 року, за даними позивача склала 110658,75 грн., у той час як за даними його контрагента складає 113 639 грн.).
Більш докладно зміст порушення у Акті перевірки не наведений.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що підставою для наведеного висновку стали відомості з автоматизованих інформаційних систем ДПС України.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Снек-груп» був укладений договір оренди офісних та складських приміщень № 34/1 від 01.08.2009 року, за яким останнє приймало в оренду нежитлове приміщення загальною площею 1 413,4 кв.м. (а.с. 137-144). На підставі цього договору позивачем ТОВ «Снек-груп» були надані послуги на суму 1599,04 грн. у т.ч. ПДВ 259,84 грн., що підтверджується актом № ОУ-000026 від 01.04.2010 року (а.с. 145). Позивачем 01.04.2010 року видана податкова накладна № 47 на суму ПДВ 259,84 грн. (а.с. 34), яка включена до складу податкових зобов'язань з ПДВ. Вказане підтверджується додатком 5 до декларації позивача з ПДВ за квітень 2010 року (п. 10 розділу 1, а.с. 42), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (п.1 розділу 1, а.с. 187).
Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «Атем», за матеріалами справи встановлено, що між цими підприємствами був укладений договір постачання № 12/10-1 від 23.12.2010 року, за умовами якого позивач поставив глину вогнетривку (а.с.147-149). Факт постачання товару підтверджується відповідними залізничними квитанціями про приймання вантажу (а.с.154-169). При цьому позивачем були видані податкові накладні № 1 від 10.01.2011 року на суму ПДВ 3166,67 грн., № 2 від 11.01.2011 року на суму ПДВ 29126,67 грн., № 3 від 16.01.2011 року на суму ПДВ 16146,67 грн., № 5 від 18.01.2011 року на суму ПДВ 12719 грн., № 6 від 19.01.2011 року на суму ПДВ 16079 грн., № 7 від 22.01.2011 року на суму ПДВ 19606,84 грн., № 8 від 26.01.2011 року на суму ПДВ 13813,91 грн. (а.с. 43-49). Включення зазначених сум ПДВ до складу податкових зобов'язань підтверджується додатком 5 до декларації позивача з ПДВ за січень 2011 року (а.с. 54), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (п. 1-8 розділу 1, а.с. 193).
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Згідно з п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках зокрема такі обов'язкові реквізити, як ціна постачання без урахування податку (п. «є»); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (п. «ж»); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п. «з»).
Видані позивачем податкові накладні у частині зазначення сум ПДВ відповідають наданим ним первинним документам бухгалтерського обліку. Отже, склад податкових зобов'язань позивача визначений виходячи з бази оподаткування, яка належним чином документально підтверджена.
У той самий час твердження відповідача про заниження податкових зобов'язань ґрунтуються виключно на відомостях автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що перевірки ТОВ «Снек-груп» та ТОВ «Атем» з питання підтвердження відомостей, одержаних від позивача, податковими органами не проводилися.
Крім того, з акту перевірки вбачається, що порушення п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п.201.6 ст. 201 ПК України за твердженням відповідача полягає у завищенні податкового кредиту на суму 2085 грн. без виникнення податкових зобов'язань у продавців - ОСОБА_6 (сума ПДВ за податковою накладною, отриманою у грудні 2009 року, за даними позивача склала 1512,50 грн., у той час як за даними його контрагента - 0 грн.) та ТОВ «Фабрика Вольф» (сума ПДВ за податковою накладною, отриманою у липні 2012 року, за даними позивача склала 1226,92 грн., у той час як за даними його контрагента - 654,17 грн.).
Більш докладно зміст порушення в акті перевірки не наведений.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що підставою для наведеного висновку стали відомості з автоматизованих інформаційних систем ДПС України,що є в матеріалах справи на а.с. 207, 209.
Позивач оскаржує спірне податкове повідомлення-рішення за виключенням сум зменшення від'ємного значення ПДВ у розмірі 572,75 грн., яка відповідає завищенню податкового кредиту за операціями з ТОВ «Фабрика Вольф», пояснюючи це подальшим поданням уточнюючого розрахунку. Тому предметом доказування у цій частині спору є правомірність/неправомірність формування позивачем податкового кредиту у січні 2010 року за господарською операцією з ФОП ОСОБА_6.
З матеріалів справи вбачається, що за накладною № 7/2 від 29.12.2009 року позивачем було одержано від ФОП ОСОБА_6 вугілля марки АО у кількості 12,5 тон. на суму 7562,50 грн., у тому числі ПДВ 1512,50 грн. (а.с. 176). Вказаним продавцем була видана податкова накладна № 9 від 29.12.2009 року на суму ПДВ 1512,50 грн. (а.с.60). Дана податкова накладна відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також додатку 5 до декларації позивача з ПДВ за січень 2010 року (п.19 розділу 2, а.с. 67).
На час формування спірного податкового кредиту позивачем Податковий Кодекс України ще не набрав чинності (чинний з 01.01.2011 року), а тому посилання відповідача в акті перевірки на порушення його норм, суперечить положенням ст. 58 Конституції України.
У відповідності до п. 7.4.1, 7.5.1, 7.2.6 ст. 7 чинного на час виникнення спірних відносин Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення у платника податків права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Одержана позивачем від ФОП ОСОБА_6 податкова накладна містить суму ПДВ, яка відповідає вартості товару, зазначеній у наданій позивачем накладній. Отже, склад податкового кредиту позивача визначений виходячи з бази оподаткування, яка належним чином документально підтверджена.
У той час посилання апелянта про завищення податкового кредиту ґрунтуються виключно на відомостях автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що що перевірки ФОП ОСОБА_6 з питання підтвердження відомостей, одержаних від позивача, податковим органом не проводилася.
Крім того, з акту перевірки вбачається, що відповідачем було встановлене включення до складу залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації позивача за жовтень 2012 року суми 25249 грн., яка виникла у вересні 2009 року (додаток 2 до декларації, а.с. 85). Дана фактична обставина сторонами не оспорюється.
З посиланням на п.п. 102.1, 102.5 ст. 102, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.7 ст. 200 ПК України апелянт вважає, що від'ємне значення податку, яке виникло за межами 1095 днів, не підлягає зарахуванню платником у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів (рядок 24 декларації).
Крім того апелянт вважає, що у разі оплати податкового кредиту платником податку, за приписами п. 200.1, 200.3 ст.200 ПК України відповідна сума підлягає включенню до бюджетного відшкодування. У разі ж, якщо за межами 1095 днів з моменту виникнення права на податковий кредит, він не був оплачений покупцем, встановлений ЦК України строк позовної давнини сплинув, і відповідні товари (послуги) не будуть оплачені, а тому вважаються безоплатно отриманими. З цього відповідач робить висновок про відсутність у такому разі факту придбання відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, що виключає право на податковий кредит.
Колегія суддів не погоджується з такими посиланнями апелянта з наступних підстав.
Відповідно до п. 102.5. ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Ця норма регулює строки давнини у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому у останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.
Для застосування наведеної норми встановленню підлягає дата виникнення права на відшкодування податку.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3. ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4. ст. 200 ПКУ:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
З наведених норм вбачається, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш фактичної сплати сум податку отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Під час перевірки відповідачем не був встановлений факт сплати позивачем на користь постачальників вартості товарів/послуг (у тому числі ПДВ), за операціями з придбання яких у позивача у вересні 2009 року виникло право на податковий кредит у сумі 25249 грн.. Отже, податковим органом не була встановлена дата виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування. Без її визначення застосування положень п. 102.5. ст. 102 ПК України є неможливим через відсутність обов'язкового елемента - отримання права на бюджетне відшкодування.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за своєю економічною суттю є відшкодуванням податку, але в рахунок майбутніх платежів з ПДВ. Таке тлумачення апелянтом бюджетного відшкодування не ґрунтується на положеннях ПК України.
Виходячи з наведеного колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем неправильно застосовані приписи п. 102.5 ст.102 ПК України, внаслідок чого його висновки про завищення суми від'ємного значення (рядок 24 декларації з ПДВ за жовтень 2012 року) на суму 25249 грн. є протиправними.
Що стосується посилання апелянта на безоплатне отримання позивачем товарів/послуг, внаслідок чого підстави для виникнення права на податковий кредит у відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України відсутні, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Застосування цієї норми ПК України до відносин з формування спірного податкового кредиту позивачем, які мали місце у вересні 2009 року суперечить ст.58 Конституції України, оскільки ПК України набув чинності тільки 01.01.2011 року.
Крім того, твердження аплянта щодо закінчення визначеного ст. 257 ЦК України строку позовної давнини щодо неоплачених з вересня 2009 року сум його постачальникам, є необґрунтованим. Відповідачем під час перевірки не були досліджені конкретні господарські операції, за якими позивачем був сформований податковий кредит у вересні 2009 року. Зокрема ним не були встановлені дати виникнення відповідних зобов'язань, строки їх виконання, відсутність обставин, що можуть впливати на облік позовної давнини.
Таким чином судом першої інстанції вірно зроблено висновок про протиправність та необґрунтованість викладених в акті перевірки висновків, що обумовлює задоволення позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення у частині зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 31242,25 грн..
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0000991504.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 08 липня 2013 року року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року по справі № 805/6831/13-а залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року по справі № 805/6831/13-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
У повному обсязі ухвалу складено 02 вересня 2013 року.
Головуючий: І.В. Юрко
Судді: Г.М. Міронова
А.А.Блохін