21 серпня 2013 року м. Львів № 9104/157513/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Савицької Н.В.
суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання Губач Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бекерай» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року у справі за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Бекерай» про стягнення адміністративного - господарських санкцій,-
24.07.2012 року позивач Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд із позовом до Приватного підприємства «Бекерай» про стягнення адміністративного - господарських санкцій в розмірі -11594,68 грн. та пені в розмірі - 1479 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелент Приватне підприємство «Бекерай» подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції є незаконна, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину що відповідач не порушував Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Апелянт, просить апеляційний суд скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову якою відмовити в позові.
Представник відповідача Панченко А.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених. Просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою відмовити в позові.
Інші особи які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явилися хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст.19 Закону України «Про основи захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 19 Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 4 особи. Даний норматив працевлаштування відповідач не дотримав, що підтверджується актом перевірки від 04.04.2012 р.
Згідно письмової довідки Кременецького районного центру зайнятості від 23.07.2012 р. в 2010 р. Приватне підприємство «Бекерай» не подавало звітів Ф-3ПН про наявність вакансій для інвалідів і відповідно інваліди на дане підприємство з метою працевлаштування не направлялись.
Отже, за 2 робочих місця призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами відповідач до 15.04.2012 р. зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 23189 грн. 36 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив адміністративно-господарські санкції - 11594.68 грн. та пеню в розмірі - 406,20 грн.
Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій до сплати становить - 11594,68 грн. та пеня в розмірі 1479 грн.
ч. 1 ст. 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів ( далі - Положення ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 19, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площа ні підприємстві ( об'єднанні ) в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання де створено необхідні умови для праці інваліда.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення ( пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів ( пункт 5 Положення ).
Отже, створеним робочим місцем є те, яке введене в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача відповідно до 4- відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, а місцеві органи соціального захисту населення, відділення Фонду та органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Згідно зі ст. 19 Закону керівники підприємств ( об'єднань ), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Таким чином, відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим позбавив можливості виконання органами, зазначеними у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольняючи позов.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бекерай» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року у справі за № 2а-2855/12/1970 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: Н.В. Савицька
Судді: І.І. Запотічний
З.М. Матковська