Провадження апел.суду №11-кп/790/251/13 Головуючий 1 інстанції: Сітбаталова Н.І.
Крим. провадження № 635/2658/13-К
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України
14 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді Шабельнікова С.К.,
суддів Струка І.Ф., Шевченка Ю.П.,
за участю секретаря Забєліна М.О.,
прокурора Синициної К.В.,
захисника ОСОБА_1,
обвинуваченої ОСОБА_2,
законного представника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2013 року стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченої за ч. 2 ст. 185 КК України,-
Цим вироком,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Липці Харківського району Харківської області, українку, громадянку України, з середньою освітою, незаміжню, не працюючу, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої: 24.10.2012 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, звільнена від його відбування з випробуванням строком на 1 рік,
визнано виною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.
Відповідно до ст. 71 КК України, до покарання частково приєднано покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2012 року у виді позбавлення волі строком 1 місяць і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 1 місяць.
Згідно вироку, неповнолітня ОСОБА_2 06.02.2013 року приблизно о 10-00 годині, повторно, діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, із користі, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, таємно викрала майно, що належить ОСОБА_4, на загальну суму 951, 00 гривень.
В апеляційних скаргах, не оспорюючи фактичні обставини злочину та кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України:
- захисник просить вирок суду першої інстанції змінити у зв'язку з його суворістю та призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням норм ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в дохід держави. Своє апеляційне прохання він мотивує тим, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, а також судом першої інстанції не враховані всі обставини, які пом'якшують вину обвинуваченої;
- потерпілий просить вирок районного суду скасувати у зв'язку з його незаконністю та необґрунтованістю, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 закрити у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він примирився з обвинуваченою, яку на час вчинення злочину вважав найманим працівником.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченої, її захисника та законного представника обвинуваченої, які просили задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1, а також пояснення прокурора, яка вважала вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Висновок суду щодо фактичних обставин злочину, що викладені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченої за ст. 185 ч. 2 КК України у апеляційних скаргах не оспорюють- ся, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються.
Апеляційні доводи захисника ОСОБА_1 про незаконність і необґрунтованість вироку внаслідок суворості та невідповідності тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженої ОСОБА_2, а також, пов'язане з ними, апеляційне прохання щодо його зміни, шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні неповнолітній обвинуваченій покарання у виді штрафу, на думку колегії суддів, - є безпідставним, оскільки вони позбавлені правових та фактичних підстав.
Вищезазначені апеляційні доводи у повному обсязі спростовуються висновками суду, які належним чином мотивовані, що підтверджуються змістом висновків суду, зазначених у мотивувальній частини оскаржуваного вироку.
Як вбачається з пояснень неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_2, які надавалися нею при апеляційному розгляді, вона не працює, через що не має самостійного доходу, а матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних про наявність у неї власних коштів або майна. Вказані обставини, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 99 КК України, взагалі унеможливлюють призначення неповнолітній ОСОБА_2 штрафу.
Також колегія судді не вбачає підстав щодо наявності обставин що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та застосування норм ст. 69 КК України при призначенні покарання, виходячи з наступного. Суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_2, обґрунтовано взяв до уваги те, що вона вчинила новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, під час випробування, призначеного їй попереднім вироком за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи захисника про неналежне врахування обставин щодо надання ОСОБА_2 суду правдивих свідчень та сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення у неповнолітньому віці, наявність у обвинуваченої психічного захворювання, - є необгрунтованими, оскільки фактично вони враховані судом першої інстанції, про що свідчать відповідні висновки у мотивувальній частині вироку, що стосуються об'єктивно встановлених обставин події, кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 185 КК України, встановлення даних про особу неповнолітньої, визнання обставин, що пом'якшують покарання, що належним чином враховано судом при призначені покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, та за сукупністю вироків( а.с. 32).
Твердження у апеляційній скарзі захисника про те, що призначене судом першої інстанції основне покарання за ч. 2 ст. 185 КК України та остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченої внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені покарання, суд у повній мірі врахував вимоги кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67 ч. 4, 71 КК України, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також позитивні дані про особу обвинуваченої та обставин, що пом'якшують покарання. За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника про невиправдану суворість призначеного покарання є безпідставними.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку про те що, апеляційні доводи потерпілого про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, допущених судом першої інстанції внаслідок відхилення клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з його відмовою від обвинувачення та примиренням з обвинуваченою, - мають суб'єктивний характер і не ґрунтуються на законі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 КК України ( крадіжка, крім крадіжки, вчиненої організованою групою) - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем або членом сім'ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
Як вбачається з даних, що є наявними у кримінальному провадженні, а також пояснень обвинуваченої щодо відсутності родинних зв'язків та будь-якої трудової угоди з потерпілим, які вона та її захисник надавали в суді апеляційної інстанції, - у суду відсутні процесуальні підстави враховувати, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 належить вважати провадженням у формі приватного обвинувачення. За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч.1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_1- залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2013 року стосовно ОСОБА_2 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді
________________ ______________ _______________
Шабельніков С.К. Струк І.Ф. Шевченко Ю.П.