Справа № 640/12431/13-к Слідчий суддя: Колесник С.А.
Провадження № 11-сс/790/587/13 Доповідач: Каплієнко І.І.
Іменем України
05 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - Каплієнка І.І.,
суддів - Савченка І.Б., Чопенка Я.В.,
при секретарі - Саврухіної Л.М.,
за участю прокурора - Шаповалова А.П.
захисника - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2013 року, у відповідності до якої у відношенні
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, одруженого, раніше неодноразово судимого, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкає за адресою: Харківська область, м. Південне, вул. Ломоносова, буд. 49,
обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 23 вересня 2013 року.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінивши в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, а також факт неодноразового засудження ОСОБА_2 за скоєння умисних корисливих злочинів і враховуючи те, що ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні інкримінованого йому злочину під час умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, ніде офіційно не працює, а тому не має законних джерел прибутку і засобів до існування, не мешкає за місцем реєстрації, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану ухвалу змінити, обравши у відношенні ОСОБА_2 більш м'який запобіжний захід, посилаючись на наступні обставини: жодного конкретного факту, що свідчить про можливість переховування ОСОБА_2 слідством встановлено не було і не було надано до суду; на момент обрання запобіжного заходу основний обсяг слідчих дій за кримінальним провадженням був проведений, що практично виключає негативний вплив ОСОБА_2 на встановлення істини у справі; пославшись на те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, суд порушив принцип презумпції невинуватості; не було взято до уваги позитивну характеристику підозрюваного з місця відбування покарання в ВК №109, а також наявність постійного місця проживання за місцем реєстрації дружини; суд оцінив лише покази потерпілої і свідка, який є чоловіком останньої та проігнорував п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року про те, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, який обирається лише у разі, якщо інші запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що витікають зі ст. 177 КПК України та його належної поведінки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали за апеляційною скаргою та обговоривши її доводи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_2 26 липня 2013 року, приблизно о 01 год. 30 хв., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, знаходячись біля будинку, розташованого за адресою: майдан Конституції, 20 у м. Харкові, відкрито, шляхом ривка заволодів золотим ланцюгом раніше незнайомої йому ОСОБА_3 Після цього, ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду у розмірі 2000 гривень.
Відомості про скоєний стосовно ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, 26 липня 2013 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та СВ Київського РВ розпочато кримінальне розслідування №12013220490004032.
Цього ж дня ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_2 сво.ю провину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення визнав.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як вбачається з наданих за апеляційною скаргою матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. При цьому, підозрюваний був раніше неодноразово засуджений за скоєння умисних корисливих злочинів, останній раз 07 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 травня 2009 року за ч. 2 ст. 186 КК України і остаточно до відбуття було призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
До того ж ОСОБА_2 підозрюється у кримінальному правопорушенні, скоєному під час умовно-дострокового звільнення з місця позбавлення волі.
Обравши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею були враховані в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, його репутацію та майновий стан, наявність судимостей, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Таким чином, слідчим суддею обґрунтовано встановлено існування достатніх підстави вважати, що для забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_2 та запобігання наявним ризикам шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, є неможливим.
Зазначені ж в апеляційній скарзі захисника доводи щодо зміни ухвали слідчого судді за наведеними в ній підставами правильності висновків слідчого судді про неможливість застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не спростовують, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 липня 2013 року про обрання у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 23 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: