Провадження апел.суду №11-кп/790/235/13 Головуючий 1 інстанції: Журавель В.А.
Крим. провадження № 646/1916/13-К
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України
07 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді Шабельнікова С.К.,
суддів Струка І.Ф., Шевченка Ю.П.,
за участю секретаря Забєліна М.О.,
прокурора Подобайло В.І.,
представника потерпілого ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 травня 2013 року стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України,-
Цим вироком,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого у приватному підприємстві «Лобойко», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, без позбавлення права користування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням, якщо протягом 2 (років) року іспитового строку він не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 протягом іспитового строку покладені наступні обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти у вказані органи про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися на реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь: потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 5281 гривень 80 коп. та моральної шкоду - 10 000 (десять тисяч) гривень; Держави в особі відділення державного казначейства витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 10 990 грн. 37 коп. ; Держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області процесуальні витрати за проведення експертного дослідження № 101/13 від 20.02.213 року в розмірі 784 грн.
Згідно вироку, 08 жовтня 2012 року о 16 год. 15 хвилин ОСОБА_2, керуючи належним йому технічно справним автомобілем BA3-21703, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Гамарника зі сторони вул. Кузнечної в напрямку вул. Червоношкільної набережної в м. Харкові зі швидкістю 73-76 км/год. Під час руху в районі розташування будинку № 12 по вул. Гамарника в м. Харкові водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
- п. 12.3 - «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинення транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;
- п. 12.4 - «в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється не більше 60 км/год», і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїжджу частину зліва направо в напрямку руху автомобілю ВАЗ-21704.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 2071-А/12 від 20 листопада 2012 року були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому правої плечової кістки у верхній і середній треті із зміщенням та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого оскольчатого перелому диафізів обох кісток правої голені в нижній третині зі зміщенням.
Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом, перевищив дозволену швидкість в населеному пункті, при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_4, що перетинав проїжджу частину, не прийняв своєчасних заходів до зменшення швидкості аж по зупинки автомобілю, створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху та допустив наїзд на пішохода, внаслідок чого потерпілому спричиненні тяжкі тілесні ушкодження. Згідно висновку автотехнічної експертизи № 101/13 від 20.02.2013 року порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що наступили.
В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій за ч. 2 ст. 286 КК України, обвинувачений просить вирок районного суду змінити у зв'язку з його суворістю та необґрунтованістю, зменшити призначене йому покарання та суму відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4 до 5000 гривень. Своє апеляційне прохання він мотивує тим, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, а також судом першої інстанції не враховані всі обставини по справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2, а також пояснення представника потерпілого та прокурора, що заперечували задоволенню апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновок суду щодо фактичних обставин злочину, що викладені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ст. 286 ч. 2 КК України у апеляційній скарзі не оспорюють- ся, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються.
Сутність апеляційних доводів ОСОБА_2, які він уточнював надаючи пояснення при апеляційному розгляді, про зайву суворість призначеного основного покарання і надмірне стягнення моральної шкоди на користь потерпілого, та пов'язане з ними апеляційне прохання щодо зміни вироку в частині призначеного основного покарання і зменшення суми відшкодування моральної шкоди, на думки колегії суддів, є безпідставними, оскільки повністю спростовуються висновками суду, що містяться у оскаржуваному вироку.
При цьому належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи обвинуваченого про надання суду правдивих свідчень, відсутності умислу на вчинення кримінального правопорушення, часткове відшкодування заподіяної шкоди, а також те що потерпілий, в порушення п.п. 4.7 та 4.14 «а» Правил дорожнього руху України, перетинав проїжджу частину не по пішохідному переходу, або іншому встановленому для цього місці, та не впевнився у відсутності безпеки для себе, - враховані судом першої інстанції, про що свідчать відповідні висновки у мотивувальній частині вироку, що стосуються об'єктивно встановлених обставин події, кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України та при призначені покарання з випробуванням.
Твердження у апеляційній скарзі ОСОБА_2, що призначене судом першої інстанції основне покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені покарання, суд у повній мірі врахував вимоги кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 75 КК України, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також позитивні дані про особу обвинуваченого. За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про невиправдану суворість призначеного основного покарання є безпідставними.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку про те що, апеляційні доводи обвинуваченого про надмірну суму стягнення моральної шкоди на користь потерпілого - є суб'єктивними та необґрунтованими. Суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілого в частині стягнення коштів для відшкодування моральної шкоди, правильно врахував те, що потерпілий внаслідок ДТП отримав низку тілесних ушкоджень, різного ступеню тяжкості, у зв'язку з чим протягом тривалого часу проходив курс лікування в медичному закладі, переніс важку операцію, що об'єктивно викликало моральні та фізичні страждання. При цьому, суд, також врахував пояснення обвинуваченого, які він надавав в судовому засіданні, про те, що він не заперечує проти відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому, у розмірі, визначеному судом. Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, обґрунтовано визначивши його в розмірі 10000 грн.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 травня 2013 року стосовно ОСОБА_2 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді
________________ ______________ _______________
Шабельніков С.К. Струк І.Ф. Шевченко Ю.П.