Справа № 2-2515/12
Провадження № 22ц/782/3482/13
28 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б,.
Суддів: Борисова Є.А., Яреська А.В.
За участю секретаря: Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 25 червня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, співвідповідач - відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Оскаржуваним рішенням частково задоволено вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_1
Суд першої інстанції:
- поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділення Виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Свердловську Луганської області;
- стягнув з відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 6 грудня 2012 року по 25 червня2013 року в сумі 26204 грн. 85 коп.
- відповідно до ст. 367 ЦПК України допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області та стягнення заробітної плати в межах середнього платежу заробітної плати за один місяць в розмірі 4076 грн. 31 коп.;
- стягнув з відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних в
випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську
Луганської області судовий збір на користь держави у розмірі 229 грн. 40 коп.;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
В апеляційних скаргах Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ставиться питання про скасування рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 25 червня
2013 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав:
- частково задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що
відповідачами пропущено місячний строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної
відповідальності у вигляді звільнення, передбачений cm. 148 КЗпП України, при цьому суд
не взяв до уваги того, що з моменту виявлення проступку 04.10.2012 року до звільнення
ОСОБА_1 05.12.2012 року пройшло 62 дня, з яких 48 днів ОСОБА_1 знаходився у
відпустці та на лікарняному, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом
управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області від 27.11.2012 №01/2420, в
якому відповідачами було зазначено інформацію про перебування ОСОБА_1 у
відпустці з 03.11.2012 по 19.11.2012 включно, а з 20.11.2012 по 24.11.2012 на листі
тимчасової непрацездатності;
- судом було безпідставно стягнуто з відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних в випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області судовий збір.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши доповідача, пояснення
осіб, що брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і
обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає
скарги такими, що підлягають задоволенню частково.
Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,
повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується
власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не
пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від
роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення
проступку.
Як вбачається із матеріалів справи, 4 жовтня 2012 року було складено Акт
службового розслідування фактів, викладених у зверненні ОСОБА_2 до прокуратури
Луганської області щодо невидачі відділенням ВД ФССНВ в м. Свердловську направлень на
МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті чоловіків з професійним захворюванням
або трудовим каліцтвом, за результатами якого було запропоновано вирішити питання щодо
притягнення до відповідальності начальника відділення ОСОБА_1, заступника
начальника відділення ОСОБА_10 та начальника відділу юридичних та загальних
питань ОСОБА_11 (а.с. 30-34).
На підставі висновків зазначеного Акту службового розслідування
наказом директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України № 01-126-к від 5 грудня 2012
року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади 5 грудня 2012 року.
Згідно із наявними у справі матеріалами, наказом Управління Виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у Луганській області № 153-к/В від 27.09.2012 року
ОСОБА_1 було надано відпустку за сімейними обставинами без збереження
заробітної плати на 12 календарних днів з 01.10.2012 року по 12.10.2012 року включно; наказом Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській
області № 154-к/В від 27.09.2012 року ОСОБА_1 було надано частину щорічної
основної відпустки з 15.10.2012 року по 02.11.2012 року включно; наказом Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 166-к/В від 01.11. 2012 року ОСОБА_1 було продовжено частину щорічної основної відпустки в кількості 17 календарних днів з 03.11.2012 року по 19.11.2012 року у зв'язку з перебуванням на лікарняному листі з 15.10.2012 року по 31.10.2012 року.
Отже з моменту складення Акту службового розслідування від 04.10.2012 року до моменту звільнення ОСОБА_1 із займаної посади 48 днів з 62 днів він знаходився у
відпустці і на лікарняному, внаслідок чого суд першої інстанції безпідставно послався
на те, що Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України було пропущено місячний строк на
видання наказу про звільнення позивача.
Крім того, згідно із п. 18 cm. 5 Закону України «Про судовий збір», Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України звільнений від оплати судового збору.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянтів в
цій частині.
Проте колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, пов'язані з
поновленням його на посаді начальника відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в місті Свердловську Луганської області підлягають задоволенню з інших підстав.
Так, п.1 ст. 41 КЗПП України передбачено, що трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника у випадку одноразового грубого порушення трудових
обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу,
представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками,
головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його
заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових
інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної
контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
При звільненні на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП за одноразове грубе
порушення трудових обов'язків визначення ступеня тяжкості проступку в кожному
конкретному випадку належить до компетенції посадових осіб, які мають право на
призначення і звільнення з посади керівних працівників. Вирішуючи питання, чи є
порушення трудових обов'язків грубим, відповідно до пункту 27 постанови Пленуму
Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада
1992 р. № 9, суд враховує характер проступку, обставини, за яких його вчинено, яку ним
завдано (або могло бути завдано) шкоду.
Прямих роз'яснень, які саме порушення слід вважати грубими, Постанова № 9
не містить, залишаючи право оцінювати порушення за судами, що розглядають трудові
спори.
Як уже зазначалося вище, згідно з наказом директора Виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України № 01-126-к від 5 грудня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з
посади начальника відділення ВД ФССНВ в м. Свердловську Луганської області за
одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1. ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до п. 8 Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Свердловську Луганської області начальник відділення: здійснює
керівництво діяльністю відділення, несе персональну відповідальність за виконання
покладених на відділення завдань та прийняті ним рішення, визначає ступінь
відповідальності заступників начальника відділення, керівників структурних підрозділів,
забезпечує виконання актів законодавства, які регламентують діяльність працівників
відділення.
У наказі Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України № 01-126-к від 5 грудня 2012 року про звільнення позивача зазначено наступне:
- до Управління виконавчої дирекції Фонду надійшов лист прокуратури Луганської області
від 26.09.2012 року № 07/1-7270-12 про звернення гр. ОСОБА_2 до прокуратури
Луганської області щодо невидачі відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
м. Свердловську Луганської області направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті чоловіка з професійним захворюванням;
- наказом Управління виконавчої дирекції Фонду від 28.09.2012 року № 651 створено робочу комісію для проведення службового розслідування фактів, викладених у зверненні гр.. ОСОБА_2, та 04.10.2012 року проведено таку перевірку;
- перевірка підтвердила факт ненадання відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
м. Свердловську Луганської області направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті чоловіка гр.. ОСОБА_2 з професійним захворюванням, що є порушенням вимог ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;
- таке грубе порушення вимог ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності» стало можливим внаслідок
порушення трудової дисципліни з боку начальника відділення виконавчої дирекції Фонду
ОСОБА_1
Як вбачається з акту службового розслідування фактів, викладених у зверненні ОСОБА_2 до прокуратури Луганської області щодо невидачі відділенням ВД ФССНВ в
м. Свердловську направлень на МСЕК, для встановлення причинного зв'язку смерті
чоловіків з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом від 4 жовтня 2012 року №
13, за результатами службового розслідування факт ненадання відділенням направлення на
МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або
трудовим каліцтвом, викладений у зверненні ОСОБА_2, підтвердився. Запропоновано
вирішити питання щодо притягнення до відповідальності начальника відділення ОСОБА_1, заступника начальника відділення ОСОБА_10 та начальника відділу юридичних та
загальних питань ОСОБА_11
При цьому колегією суддів встановлено, що у відділень Виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України, в тому числі і в м. Свердловську Луганської області, виникло питання
з приводу того, хто має право звернутися до Відділення із заявою про видачу направлення
на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті особи з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, оскільки Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом
МОЗ № 606 від 15.11.2005 року, визначено, що заявник - це особа, що має право на
отримання соціальних виплат відповідно до статті 33 Закону України «Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності» передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Виплата ж одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання його сім'ї ( на яку претендувала ОСОБА_2) передбачена ч.7 ст. 34 цього ж Закону.
Як вбачається з листа-відповіді Виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14.12.2011 року № 684-08-2, питання про те, яким чином повинно видаватися
направлення на МСЕК членам сім'ї потерпілої чи померлої особи для отримання
одноразової допомоги на сім'ю, якщо вони не підпадають під термін «заявник»,
визначений Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним
захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, залишалося спірним до кінця 2011
року і не тільки для відділень Фонду, а й для Управління Виконавчої дирекції Фонду у
Луганській області, яке і зверталося з цього приводу до Виконавчої дирекції.
Згідно з Актом службового розслідування № 13 від 4.10.2012 року і
матеріалів справи, 04.01 2012 року до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області із заявою про видачу направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті чоловіка із професійним захворюванням звернулася ОСОБА_2
Листом в.о. начальника відділення ОСОБА_10 їй було повідомлено із
посиланням на Інструкцію про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним
захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом про необхідність звернення до суду із
заявою про встановлення факту знаходження на утриманні.
16.01.2012 року ОСОБА_2 повторно звернулась до відділення, і 31.01.2012
року за підписом в.о. начальника відділення ОСОБА_1 їй було запропоновано
звернутися до суду з метою підтвердження статусу заявника або надання судом направлення на МСЕК.
При цьому на посаду відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
місті Свердловську Луганської області позивача ОСОБА_1 було призначено тільки 02
березня 2012 року.
Далі, як зазначено в Акті службового розслідування, 12.06.2012 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Виконавчої дирекції Фонду у Луганській області із заявою
про те, що відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську
Луганської області відмовляє їй у видачі направлення на МСЕК.
На цей час Управлінням проводилось службове розслідування з аналогічних
фактів, за результатами якого було складено Акт № 8 від 09.07.2012 року.
Крім того, в Акті від 04.10.2012 року зазначено, що на адресу Управління
25.10.2011 року (тобто до призначення позивача) надходив лист відділення щодо
необхідності видачі направлення на МСЕК членам сім'ї померлих, на підставі якого
30.10.2011 року Управління зверталося до Виконавчої дирекції, і отримало відповідь, що
відділення повинно видавати такі направлення, і даний лист було доведено до відома
відділення листом управління від 22.12.2011 року № 06/2474.
Листи з роз'ясненнями аналогічного характеру направлялись Управлінням на адресу відділення 05.06.2012 року, 20.07.2012 року.
Акт службового розслідування також містить посилання на пояснення
ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 неодноразово відмовляв їй у наданні направлення на
МСЕК при зверненнях в усній формі.
Згідно з висновками комісії, усі відповіді на звернення ОСОБА_2 підписані ОСОБА_10 та підготовлені спеціалістами відділу юридичних та загальних питань; у
відділенні має місце низький рівень виконавської дисципліни, недотримання вимог
Інструкції з діловодства та не прийняття до виконання рекомендацій Управління Виконавчої
дирекції Фонду у Луганській області і самої Виконавчої дирекції Фонду.
Уже під час знаходження справи в суді відповідач - Виконавча дирекція
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України, у письмових запереченнях на позов ОСОБА_1 послалася на те,
що Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Луганській області в присутності ОСОБА_1 було проведено перевірку за скаргами громадянок ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9 і встановлено факти відмови відділенням у наданні їм
направлень на МСЕК, про що складено Акт № 8 від 09.07.2012 року (а.с.121).
Як роз'яснив Верховний Суд України, не вважається можливим звільнення за
п.1 ст. 41 КЗпП України, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер,зокрема,
не дає підстав для звільнення за цим пунктом послаблення контролю за роботою підлеглих
працівників.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що невидача відділенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області ОСОБА_2 направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті її чоловіка з профзахворюванням мала місце у зв'язку із зазначенням в Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом нечітко визначеного терміну «заявник»; що письмові відмови на заяви ОСОБА_2 складено в період, коли ОСОБА_1 не обіймав посаду начальника відділення, що після його призначення на дану посаду мали місце відмови у наданні направлень не тільки ОСОБА_2, а й декільком іншим заявницям, колегія суддів вважає, що у Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не було підстав для звільнення позивача ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави
або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на
попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_1
підлягає поновленню на роботі на посаді начальника відділення Виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Свердловську Луганської області.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесені рішення про поновлення на
роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату
працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш ніж за один рік.
Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з
вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату
середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №
100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», у випадку
відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу, середня заробітна плата
обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.
Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи згідно з уточненою довідкою складає 8736.34 грн.; середньоденна - 194.14 грн.
(8736.34 грн.: 45 днів).
Середньомісячна кількість робочих днів, виходячи з їх кількості за два останні робочі місяці ОСОБА_1, складає 22.5 дні, отже період вимушеного прогулу з 6 грудня 2012 року по 28 серпня червня 2013 року складається з 191.5 робочих днів.
Розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 37177.81 грн. (194.14 грн.х191.5 р/днів).
Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача - Управління Виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у Луганській області, оскільки саме ним було
видано наказ № 320-к від 06 грудня 2012 року про виплату відділенням Виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Свердловську Луганській області всіх належних
ОСОБА_1 при звільненні сум (а.с.22)..
Судовий збір у сумі 371.78 грн. в силу вимог п. 18 ст. 5 Закону України «Про
судовий збір» підлягає віднесенню за рахунок держави.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307, 309,316 ЦПК України,
колегія суддів - В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Луганській області, відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті
Свердловську Луганської області, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - задовольнити
частково.
Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 25 червня 2013 року - змінити:
- залишити без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди;
- в іншій частині скасувати і ухвалити нове рішення, яким скасувати як незаконні наказ
директора Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 01-126-к від 05.12.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення Виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області за одноразове
грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України; наказ в.о. начальника Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області № 320-к від 06.12.2012 року про звільнення ОСОБА_1;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення Виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в місті Свердловську Луганської області з 06 грудня 2012 року; стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області на
користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06
грудня 2012 року по 28 серпня 2013 року у сумі 37177 (тридцять сім тисяч сто сімдесят сім) гривень 81 копійку;
судовий збір у сумі 371 гривню 78 копійок віднести за рахунок держави.
Рішення набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути
оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: