Справа № 2/431/170/13
Провадження № 22ц/782/2895/13
27 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б,.
Суддів: Борисова Є.А., Яреська А.В.
За участю секретаря: Булгакової М.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 14 травня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Ялтинської міської ради, Служба у справах дітей Старобільської державної адміністрації, про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління у справах дітей Джанкойської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Ялтинської міської ради, Служба у справах дітей Старобільської райдержадміністрації, про визначення місця проживання дитини,
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, у
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Суд першої інстанції:
стягнув з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.
Нерюнгри Якутской АССР, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,
у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісяця, але не менше розміру, встановленого
діючим законодавством на дитину відповідного віку, починаючи з 18 січня 2013 року до
повноліття дитини;
визначив місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
народження, за адресою: АДРЕСА_3
області на утриманні та вихованні ОСОБА_2;
стягнув з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 229
грн. 40 коп.;
рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за 1 місяць допустив до негайного
виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення Старобільського районного суду Луганської області від 14 травня 2013 року як такого, що не відповідає вимогам матеріального і цивільного процесуального права, і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 і задоволення позовних вимог, заявлених нею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб,
які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і
обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає
скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,
повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд встановив, і ці обставини сторонами не оспорюються, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних
осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі
доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, звернувшись до суду у січні 2013 року ОСОБА_2 просив, зокрема, стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі по 1000 грн. щомісячно.
Позовних вимог ОСОБА_2 не змінював.
Суд, погодившись із доводами позивача щодо того, що ОСОБА_1 не має
сталого доходу, стягнув з неї аліменти на утримання дитини не у твердій грошовій сумі
у розмірі 1000 грн., а в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісяця, самовільно
змінивши заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги в цій частині.
При цьому в оскаржуваному рішенні суд спочатку вирішив питання щодо
стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, а вже потім перейшов
до оцінки доводів і доказів сторін щодо встановлення місця проживання дитини.
Ухвалюючи рішення в частині визначення місця проживання дитини з батьком, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_2 виконує свої батьківські обов'язки,
займається вихованням дитини, забезпечує нормальними умовами для проживання та
виховання; ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, має постійних самостійний
дохід, має у власності будинок у м. Старобільську луганської області, елінг, розташований
за адресою : АДРЕСА_2 на диспансерному обліку у лікарів
нарколога та психіатра не перебуває.
Стосовно ОСОБА_1 суд взяв до уваги те, що 30.07.2012 року вона
залишила свою малолітню дитину і з цього часу не виконує свої батьківські обов'язки, не
цікавиться станом її здоров'я, не здійснює догляд за нею, вона не працює, самостійного доходу не має, є громадянкою Російської Федерації, на території України не має у власності нерухомого майна, тимчасово мешкала за адресою: АДРЕСА_1
За вимогами ст. 214 ЦПК України при вирішенні спору суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Однак вказані вимоги судом першої інстанції у повному обсязі дотримані не були.
Частина 1 ст. 161 СК України встановлює, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини необхідно
враховувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту
прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що
мають істотне значення.
У свою чергу, ч. 2 ст. 161 СК України чітко визначено, що орган опіки та
піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має
самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю
аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
На рівні національного законодавства встановлено перелік обставин, за наявності
яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір'ю. Такими є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір'ю спиртними напоями або
наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові
дитини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у
зареєстрованому шлюбі не перебували.
Між сторонами в період спільного проживання склалися напружені відносини,
внаслідок чого ОСОБА_7 змушена була звертатися із заявами до прокурора м. Ялта,
Алупкінського відділу Ялтинського міського управління МВС України в АРК, Генерального
консула РФ в м. Симферополі щодо протиправних дій ОСОБА_2 відносно її доньки
ОСОБА_1, її незаконного утримання ним.
30 липня 2012 року з допомогою співробітників Генерального консульства
Російської Федерації у м. Симферополі ОСОБА_1 було доставлено до консульства.
Проте ОСОБА_1 відмовилась покидати територію Україну до вирішення
питання про визначення місця проживання сина і стала проживати у своїх бабусі і дідуся у с.
Светлое АР Крим.
За таких обставин не можна погодитись із висновком суду про те, що 30.07.2012
року ОСОБА_1 добровільно покинула дитину.
Згідно із наявними у справі письмовими доказами ОСОБА_1 докладала
всіх зусиль для повернення дитини.
Ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України чітко визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Таким чином, на рівні законодавства встановлено перелік обставин, при наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір'ю. Такими зокрема є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір'ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини.
На час розгляду справи ОСОБА_1 була студенткою Інституту економіки і
права, отримувала постійну матеріальну допомогу від батьків, мала вклад у ВАТ «Сбербанк
России» у розмірі 200000 російських рублів.
Згідно із наданими доказами вона не знаходиться на обліку у лікарів нарколога та
психіатра, характеризується позитивно.
Обстеженням місця проживання ОСОБА_1 було встановлено, що будинок
відповідає санітарно-гігієничним умовам, є пристосованим для проживання дитини.
Тобто, з матеріалів справи фактично випливає, що сторони люблять дитину, мають
позитивні характеристики, мають належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб дитини.
Саме з урахуванням зазначеного орган опіки і піклування Старобільської
райдержадміністрації Луганської області надав суду першої інстанції висновок, згідно з
яким малолітня дитина - ОСОБА_5 може проживати як з батьком, так і з матір'ю.
Що стосується посилання суду на довготривалий виїзд ОСОБА_1 за межі
України, то, як пояснила вона сама в суді апеляційної інстанції, бо була позбавлена
можливості брати участь у суді 1 інстанції, цей час було використано нею для збирання
документів на оформлення права постійного проживання на території України.
Із довідки Головного управління ДМС України в Харківській області вбачається,
що ОСОБА_1 подала заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано суду докази того, що вона
закінчила навчання і отримала диплом про вищу освіту.
Таким чином, колегія суддів не встановила передбачених ч. 2 ст. 161 СК України
виняткових обставин для розлучення з матір'ю малолітньої дитини, якою є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2
Крім того, суд бере до уваги те, що згідно з принципом 6 Декларації прав дитини,
прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і
гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих
випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої
інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні
рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у
неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції
обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно
застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не
застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або
зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України,
колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 14 травня 2013 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити; позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити: визначити місцем проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
Рішення набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржене
шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: