Справа № 383/1080/13-к .
Провадження №1-кп/383/71/13
02.09.2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Бондаренко В.В.,
при секретарі - Зербул С.В.,
за участю:
прокурора - Янковський Д.М.
потерпілої - ОСОБА_1,
обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката - ОСОБА_4,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області матеріали кримінального провадження №12013120110000429 відносно:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, не військовозобов'язаного, раніше судимого 28.09.2012 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.309 КК України до 850 грн. штрафу,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця с. Апрелівка Бобринецького району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 освіта середня, військовозобов'язаного, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, при наступних обставинах:
16 травня 2013 року близько 07 год. 00 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою та разом з ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та ціллю особистого збагачення разом прийшли на територію цвинтаря, розташованого в межах села Володимиро-Іллінка Бобринецького району Кіровоградської області. Підійшовши до меморіальної дошки, розташованої на цвинтарі, із задньої частини дошки, таємно викрали чавунну секцію огорожі чорного кольору, вартістю 124,5 грн. за 1 шт. Після чого віднесли чавунну секцію огорожі до насаджень дерев, розташованих неподалік цвинтаря та переконавшись, що їх ніхто не бачить, розбили секцію огорожі на частини молотком та поскладали до мішка, які принесли із собою. З викраденим з місця події зникли обернувши його у свою власність та розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 124,5 грн.
16 травня 2013 року близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою та разом з ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна повторно, з корисливих мотивів та ціллю особистого збагачення разом прийшли на територію цвинтаря, розташованого в межах села Володимиро-Іллінка Бобринецького району Кіровоградської області, де підійшовши до меморіальної дошки, розташованої на цвинтарі, із задньої частини, таємно викрали чавунну секцію огорожі чорного кольору, вартістю 124,5 грн. за 1 шт. Після чого віднесли чавунну секцію огорожі до насаджень дерев, розташованих неподалік цвинтаря та переконавшись, що їх ніхто не бачить, розбили секцію огорожі на частини молотком та поскладали до мішка, які принесли із собою. З викраденим з місця події зникли обернувши його у свою власність та розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 124,5 грн. В результаті злочинної діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрали чужого майна на загальну суму 249 грн., тим самим завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_2 вину по інкримінованому йому злочину фактично не визнав і показав, що 16.05.2013 року в ранковий час він на вул. В. Куліша в АДРЕСА_1 зустрівся з ОСОБА_3 В ході розмови ОСОБА_3 запропонував забрати чавунну секцію огорожі з кладовища, щоб в подальшому її продати, а за виручені кошти придбати сигарети, на що він погодився. Так, близько 07 год. 00 хв. 16.05.2013 року він за попередньою змовою та разом з ОСОБА_3 пішли до цвинтаря, розташованого за приміщенням Володимиро-Іллінської сільської ради, де зайшовши за меморіальну стіну, розташовану на цвинтарі, викрали одну чавунну секцію огорожі чорного кольору, яка лежала біля стіни на землі. Після чого віднесли чавунну секцію огорожі до насаджень дерев, розташованих неподалік цвинтаря, де по черзі розбили секцію огорожі на частини молотком та поскладали до мішка, які принесли із собою. Зазначену секцію огорожі продали необізнаному в їх злочинних діях ОСОБА_5, жителю АДРЕСА_1 за кошти в сумі 30 грн., за які придбали сигарети та сірники.
Також 16.05.2013 року у вечірній час, він на одній із вулиць АДРЕСА_1 зустрівся з ОСОБА_3 В ході розмови ОСОБА_3 запропонував знову сходити до цвинтаря Володимиро-Іллінської сільської ради за секцією огорожі, щоб здати на металобрухт та отримати кошти, на що він погодився. Так 16.05.2013 року, близько 21 год. 00 хв., він за попередньою змовою та разом з ОСОБА_3 повторно прийшли на кладовище, розташоване в с.Володимиро-Іллінка Бобринецького району, де підійшли до меморіальної стінки та взяли одну чавунну секцію огорожі, яку віднесли до насаджень дерев, де за допомогою молотка розбили на частини, поклавши їх до мішка, який принесли із собою. Після чого вони попрямували до ОСОБА_6 з метою продати частини огорожі, однак останній відмовився купувати у них металобрухт. Далі вони вирішили піти до ОСОБА_5, якому запропонували придбати розбиту секцію огорожі, на що останній також відмовився. Викрадену секцію огорожі, яка знаходилась в мішку, викинули в кущі на вул. В ОСОБА_7. Фактичні обставини справи не оспорює, однак вважав, що чавунні секції огорожі нічийні, а тому забираючи огорожу не усвідомлював, що здійснює крадіжку. У потерпілої попросив вибачення. Матеріальну шкоду не відшкодував. Просив застосувати до нього громадські роботи.
Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_3 вину по інкримінованому йому злочину фактично не визнав і показав, що за місяць до даної події перебував на кладовищі АДРЕСА_1, де прибирав могили родичів та помітив вказані секції огорожі, які були нічийні та заросли бур'яном.
16.05.2013 року в ранковий час він на вул. В. Куліша в АДРЕСА_1 зустрівся з ОСОБА_2, якому в ході розмови запропонував забрати чавунні секції огорожі з кладовища, щоб в подальшому їх продати, а за виручені кошти придбати сигарети. На його пропозицію ОСОБА_2 погодився. Так, близько 07 год. 00 хв. 16.05.2013 року він за попередньою змовою та разом з ОСОБА_2 пішли до кладовища, розташованого за приміщенням Володимиро-Іллінської сільської ради, де зайшовши за меморіальну стіну, розташовану на цвинтарі, забрали одну чавунну секцію огорожі чорного кольору, яка лежала біля стіни на землі. Після чого віднесли чавунну секцію огорожі до насаджень дерев, розташованих неподалік цвинтаря, де по черзі розбили секцію огорожі на частини молотком та поскладали до мішка, які принесли із собою. Зазначену чавунну секцію огорожі продали необізнаному в їх злочинних діях ОСОБА_5, жителю АДРЕСА_1 за кошти в сумі приблизно 30 грн., за які придбали сигарети та сірники.
Також 16.05.2013 року у вечірній час, він на одній із вулиць АДРЕСА_1 зустрівся з ОСОБА_2 та запропонував знову сходити до цвинтаря Володимиро-Іллінської сільської ради за секцією огорожі, щоб в подальшому здати на металобрухт та отримати кошти, на що він погодився. Так 16.05.2013 року, близько 21 год. 00 хв., він за попередньою змовою та разом з ОСОБА_2 повторно прийшли на кладовище, розташоване в с.Володимиро-Іллінка Бобринецького району, де підійшли до меморіальної стінки та забрали одну чавунну секцію огорожі, яку віднесли до насаджень дерев, де за допомогою молотка розбили на частини, поклавши їх до мішка, які принесли із собою. Після чого ОСОБА_2 попрямував до ОСОБА_6 для продажу частин огорожі, однак останній відмовився їх купувати. Далі вони вирішили піти до ОСОБА_5, якому запропонували придбати розбиту секцію огорожі, на що останній також відмовився. Викрадену секцію огорожі, яка знаходилась в мішку, викинули в кущі на вул. ОСОБА_7. Фактичні обставини справи не оспорює, однак вважав, що чавунні секції огорожі нічийні, а тому забираючи огорожу не усвідомлював, що здійснює крадіжки. У потерпілої попросив вибачення. Матеріальну шкоду не відшкодував. Просив застосувати до нього громадські роботи.
Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_1 показала, що працює на посаді голови Володимиро-Іллінської сільської ради, від приміщення якої неподалік розташоване кладовище. 16.05.2013 року від жителів АДРЕСА_1 вона дізналась, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приносили здавати на металобрухт чавунні секції огорожі з кладовища, в зв'язку з чим відразу зателефонувала до міліції та повідомила про даний факт. Дані секції, які знаходились на кладовищі біля меморіальної дошки, були залишками огорожі, яка була викрадена в минулому році та належали територіальній громаді, про що знали обвинувачені. В подальшому їх планувалось використати для облаштування пам'ятнику жертвам голодомору, який знаходився на території даного кладовища. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як у представника територіальної громади попросили у неї вибачення за скоєне. Однак завдані збитки не відшкодували та за її пропозицією усунути заподіяну шкоду шляхом відпрацювання суспільно-корисною працею на користь територіальної громади, до роботи не приступили.
Незважаючи на фактичне невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, їх вина повністю підтверджується зібраними по справі дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- показами свідка ОСОБА_5, який показав, що 16.05.2013 року, близько 21 год. 00 хв. до його домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 прийшли жителі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які попросили позичити їм гроші та залишити у нього до ранку мішок з металобрухтом, так як прийомний пункт металобрухту, який знаходиться в АДРЕСА_1 був закритий. Він позичив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кошти в сумі не більше 20 грн. та дозволив до ранку залишити вказаний мішок з металобрухтом, який вони поклали у бур'яні, під шиферним забором, біля його домоволодіння.
- показами свідка ОСОБА_6, який показав, що в травні 2013 року, точної дати не пам'ятає, близько 23 год. 00 хв. до його домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 прийшов ОСОБА_2, який запропонував купити в нього металобрухт, а саме частини чавунної секції огорожі, які знаходились в білому мішку. На пропозицію ОСОБА_2 він відмовився, оскільки знав, що раніше вказані оградки викрадали з кладовища. Після чого останній забрав мішок з металобрухтом і пішов в невідомому йому напрямку.
- протоколом огляду місця події від 18.05.2013 року та фототаблицею до протоколу, яким являється територія цвинтаря, розташованого за АДРЕСА_1, де за меморіальною стінкою було здійснено крадіжку двох чавунних секцій огорожі (а.с.7-9);
- протоколом огляду місця події від 18.05.2013 року та фототаблицею до протоколу, яким являється ділянка місцевості в АДРЕСА_1, під час якого було виявлено та вилучено мішок білого кольору наповнений металевими частинами (а.с.10-13);
- протоколом огляду предметів від 18.05.2013 року та фототаблицею до протоколу, в ході якого було оглянуто чавунні частини секції огорожі чорного кольору, різними розмірами (а.с.14-15);
- експертним висновком №В-722-1, складеним 31.05.2013 року Бобринецьким представництвом Кіровоградської торгово-промислової палати, згідно якого ринкова вартість 2-х чавунних секцій огорожі, не встановленого року їх виготовлення, які знаходились у використанні з 2009 року, станом на 16.05.2013 року, з урахуванням їх зношення, складає 249 грн. (а.с.38-39);
- актом №302 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, згідно якого ОСОБА_2 в момент скоєння правопорушення страждав і в даний час страждає легкою розумовою відсталістю, про що свідчить наступне: закінчив 7 класі, в армії не служив, згідно медичної карти амбулаторного хворого №99 КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня», знаходився на обстеженні від військкомату, де був встановлений вищевказаний діагноз і дані даного обстеження, які виявили низький рівень знань, утруднення абстрактного мислення, примітивність міркувань. Проте ступінь розумового недорозвинення у ОСОБА_2 така, що не позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії та розумно керувати ними. Підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України. У відношенні інкримінованого йому діяння ОСОБА_2 слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує (а.с.51-52);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2013 року та фототаблицями до протоколу, проведеного на цвинтарі АДРЕСА_1 під час проведення якого ОСОБА_2 розповів за яких саме обставин 16.05.2013 року, близько 07 год. 00 хв. здійснив разом з ОСОБА_3 крадіжку чавунної секції огорожі з цвинтаря, розташованого в АДРЕСА_1 та вказав на місце скоєння крадіжки, та місце, де з ОСОБА_3 розбивали на частини викрадену секцію огорожі (а.с.60-62);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2013 року та фототаблицями до протоколу, проведеного на цвинтарі АДРЕСА_1 під час проведення якого ОСОБА_3 розповів за яких саме обставин 16.05.2013 року, близько 07 год. 00 хв. здійснив разом з ОСОБА_2 крадіжку чавунної секції огорожі з цвинтаря, розташованого в АДРЕСА_1 та вказав на місце скоєння крадіжки, та місце, де з ОСОБА_2 розбивали на частини викрадену секцію огорожі (а.с.70-72);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.06.2013 року та фототаблицями до протоколу, проведеного біля цвинтаря в АДРЕСА_1, в ході якого ОСОБА_3 розповів за яких саме обставин 16.05.2013 року, близько 21 год. 00 хв. здійснив разом з ОСОБА_2 крадіжку чавунної секції огорожі з цвинтаря, розташованого в АДРЕСА_1 та вказав на місце скоєння крадіжки, та місце, де з ОСОБА_2 розбивали на частини викрадену секцію огорожі (а.с.89-93);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.06.2013 року та фототаблицями до протоколу в ході якого ОСОБА_2 розповів за яких саме обставин 16.05.2013 року, близько 21 год. 00 хв. здійснив разом з ОСОБА_3 крадіжку чавунної секції огорожі з цвинтаря, розташованого в АДРЕСА_1 та вказав на місце скоєння крадіжки, та місце, де з ОСОБА_3 розбивали на частини викрадену секцію огорожі (а.с.100-103).
Доводи обвинувачених про те, що чавунні секції огорожі нічийні, а тому забираючи чавунні секції огорожі з кладовища не усвідомлювали, що здійснюють крадіжку спростовуються показами потерпілої ОСОБА_1 та показами самих обвинувачених, які усвідомлювали, що чавунні секції огорожі їм не належать, часом вчинення злочину, а саме у ранковий та нічний час. Зазначену позицію обвинувачених суд розцінює як спосіб ухилитися від кримінальної відповідальності.
Дослідивши в судовому засіданні та оцінивши всі обставини справи у їх сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні ОСОБА_2 покарання за вчинений злочин суд керуючись вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини їх вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, умисний, закінчений, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
За місцем проживання характеризується посередньо, не працює, неодружений, страждає на легку розумову відсталість, осудний, застосування заходів медичного характеру не потребує (а.с.51,52), раніше судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкцій інкримінованої йому статті на строк, необхідний для можливого перевиховання обвинуваченого та попередження і профілактики вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає тяжкості вчиненого злочину, обставинам його вчинення, так і особі обвинуваченого, оскільки не зважаючи на те, що ОСОБА_2 попросив вибачення у потерпілої, однак завдані збитки не відшкодував та за пропозицією потерпілої усунути заподіяну шкоду шляхом відпрацювання суспільно-корисною працею на користь територіальної громади, до роботи не приступив, продовжує вчиняти умисні злочини тобто ОСОБА_2 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став. Тому за переконанням суду його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. За вказаних обставин, суд переконаний у відсутності підстав для застосування відносно ОСОБА_2 положень ст.ст.69, 75 КК України.
При призначенні ОСОБА_3 покарання за вчинений злочин суд керуючись вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини їх вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, умисний, закінчений, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
За місцем проживання характеризується посередньо, не працює, неодружений, осудний, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Із врахуванням всіх обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкцій інкримінованої йому статті на строк, необхідний для можливого перевиховання обвинуваченого та попередження і профілактики вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає тяжкості вчиненого злочину, обставинам його вчинення, так і особі обвинуваченого, оскільки не зважаючи на те, що ОСОБА_3 попросив вибачення, однак завдані збитки не відшкодував та за пропозицією потерпілої усунути заподіяну шкоду шляхом відпрацювання суспільно-корисною працею на користь територіальної громади, до роботи не приступив, що свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення. Тому за переконанням суду його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. За вказаних обставин, суд переконаний у відсутності підстав для застосування відносно ОСОБА_2 положень ст.ст.69, 75 КК України.
Речові докази по справі - частини чавунної секції огорожі, передану на зберігання потерпілій(а.с.16,17), у відповідності до ст.100 КПК України підлягає залишенню за належністю законному володільцю - потерпілій ОСОБА_1
Цивільний позов не заявлено.
Витрати на залучення експертів в матеріалах справи відсутні.
Обраний відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 захід забезпечення кримінального провадження у виді особистого зобов'язання підлягає зміні на тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 371, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
ОСОБА_8 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання змінити на тримання під вартою, взявши його негайно під варту із зали суду строком на 60 днів тобто до 01 листопада 2013 року включно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання, тобто з 02 вересня 2013 року.
Обраний відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання змінити на тримання під вартою, взявши його негайно під варту із зали суду строком на 60 днів тобто до 01 листопада 2013 року включно.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання, тобто з 02 вересня 2013 року.
Речові докази по справі - частини чавунної секції огорожі, передану на зберігання потерпілій, у відповідності до ст.100 КПК України підлягає залишенню за належністю законному володільцю - потерпілій ОСОБА_1
Вирок щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після його оголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Бондаренко