27 серпня 2013 року Справа № 91149/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів: Заверухи О.Б., Гінди О.М.,
при секретарі судового засідання Щерби С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 06.04.2012 року у справі за позовом прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій,
Прокурор Залізничного району м. Львова в інтересах ОСОБА_1 31.01.2011 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій. покликаючись на те, що ОСОБА_1 з 14.03.1969 р. по 15.08.1972 р. працював на посаді механіка Тилічикському РСУ, а з 17.06.1982 р. по 02.12.1995 р. працював на посаді водія на МП Олюторському райпіщекомбінаті в Корякському Національному Окрузі Камчатської області Олюторського району, вказаний регіон відноситься до району «Крайньої Півночі».
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 06.04.2012 року позов задоволено повністю, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 неправомірними, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова зарахувати до пенсійного стажу ОСОБА_1 у пільговому обчисленні, періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 14.03.1969 р. по 15.08.1972 р. та з 17.06.1982 р. по 02.12.1995 р., зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з врахуванням періодів роботи в районах Крайньої Півночі з 14.03.1969 р. по 15.08.1972 р. та 17.06.1982 р. по 02.12.1995 р. та проведених виплат.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно п. «д» ст.5 Указу Президії право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, що працювали на Крайній Півночі за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах терміном на три, п'ять років. Згідно до п.8 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 16 грудня 1967 року трудові договори укладаються в письмовій формі у двох примірниках, причому один примірник видається працівнику. У договорі крім істотних умов вказуються пільги, що надаються працівнику. Із записів трудової книжки не встановлюється, що у спірний період позивач ОСОБА_1 працював за трудовими договорами. Періоди роботи позивача ОСОБА_1 з 14.03.1969 р. по 15.08.1972 р. та 17.06.1982 р. по 02.12.1995 р. не є документально підтверджені і не можуть братися до уваги до пільгового стажу. Текст довідок № 71 від 22.11.2004 р. та № вих. 56 від 19.10.2004 року не відповідає вимогам. Просить відмовити у позові повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 14.03.1969р. по 15.08.1972р. працював на посаді механіка Тилічикському РСУ, а з 17.06.1982р. по 02.12.1995р. працював на посаді водія на МП Олюторському райпіщекомбінаті в Корякському Національному Окрузі Камчатської області Олюторського району, що стверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 Згідно п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС № 530/п-28 від 16 грудня 1967 року період роботи у зазначених місцевостях зараховувався до загального трудового стажу у наступному порядку: за період з 01 березня 1960 року - один рік роботи зараховувався за один рік і 6 місяців; за період з 01 серпня 1945 року до 01 березня 1960 року один рік роботи зараховувався за два роки, якщо робітник мав право на пільги у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 01 серпня 1945 року. Пільгове обчислення трудового стажу відповідно до зазначених Указів поширювалось лише на робітників, які уклали письмові трудові договори про роботу на Крайній Півночі та прирівняних місцевостях, на підставі документів (трудової книжки, довідки), які б стверджували право на пільги. Таким документом був і письмовий договір, який укладався із робітниками і службовцями, що прибували для роботи на Крайню Північ.
Таким чином, законодавство визначає достатнім надання одного з цих документів: «трудової книжки, або письмового трудового договору чи довідки, де був зазначений період такої роботи». Для здійснення пільгового обчислення стажу роботи надання письмового договору не є обов'язковим. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Отже, як встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_1 у періоди роботи з 14.03.1969р. по 15.08.1972р. та з 17.06.1982р. по 02.12.1995р. працював у районах Крайньої Півночі на підставі наказів № 18 від 14.03.1969 року та № 127 від 23.06.1982 року, якими в розумінні ч. 3 ст. 24 КЗпП України, було оформлено укладення трудового договору з позивачем, а наявність саме письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення трудового стажу, а тому слід зобов'язати відповідача зарахувати до пенсійного стажу позивача ОСОБА_1, у пільговому обчисленні, періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 14.03.1969р. по 15.08.1972р. та з 17.06.1982р. по 02.12.1995р. та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням вказаного періоду.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та є правильними.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 26 лютого 1993 року, яким дозволено застосовувати пільгу про обчислення стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов'язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору. Робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується до стажу в півторазовому розмірі, при умові, якщо робітник мав право на пільги встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР.
Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. За приписами наведеної норми (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (набрав чинності з 1 січня 2004 р.) передбачено тимчасово, до ухвалення відповідного Закону, період роботи до 1 січня 1999 р. у районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах за законодавством, чинним до 1 січня 1991 р., згідно якого за період з 1 березня 1960 до 1 січня 1991 р. один рік роботи зараховується до загального трудового стажу за один рік і шість місяців відповідно до указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», від 26 вересня 1967 р «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВІДРПС від 16.12.67 р. №530/п-28;
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, було встановлено указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26 вересня 1967 р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.67 р. №530/п-28.
Згідно з Інструкцією про порядок надання пільг, пільги щодо обчислення стажу роботи в 1,5 розмірі поширювались на осіб, які прибули в райони Крайньої Півночі і райони, прирівняні до них, з інших місцевостей (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), за умови укладення трудових договорів на період не менш як три роки, а на островах Північного льодовикового океану - на два роки. Пільгове обчислення стажу роботи провадилося на підставі документів (трудової книжки, довідки), які б стверджували право на пільги, встановлені для працюючих у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів.
Отже, підставою для пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі прирівняних до них районів можуть бути не тільки письмові трудові договори, а й будь-які інші документи, що підтверджують поширення на особу пільг, передбачених названими вище указами Президії Верховної Ради СРСР. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документам, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудового стажу встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 2 затверджено новий порядок подання та оформлення документів для призначення перерахунку пенсій відповідно до якого, за період роботи до 1 січня 1991 р. на Крайній Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем для підтвердження пільгового стажу у вказані періоди відповідачеві було надано трудову книжку, а також довідку про заробітну плату, якою підтверджено наявність в нього пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі.
Колегія суддів вважає, що період роботи позивача в зарахування до пенсійного стажу ОСОБА_1 у пільговому обчисленні, періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 14.03.1969 р. по 15.08.1972 р. та з 17.06.1982 р. по 02.12.1995 р. також відноситься до періоду роботи в районах Крайньої Півночі, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 06.04.2012 року у справі № 2а-584/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В.Ніколін
Судді О.М. Гінда
О.Б. Заверуха