Справа № 825/3118/13-а
28 серпня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
при секретарі Музика С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області, в якому просить суд визнати дії відповідача по пред'явленню вимоги № Ф-1446 від 02.08.2013 року незаконними та скасувати вимогу № Ф-1446 від 02.08.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною, оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування і є пенсіонером за віком. Враховуючи те, що згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком, позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, надав суду заперечення, в яких зазначив, що від сплати єдиного внеску звільняються тільки особи, які є пенсіонерами за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", а особи, які отримують пенсію відповідно до інших законів України сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. Вказує, що позивач буде звільнена від сплати єдиного внеску тільки тоді, коли їй виповниться 58 років 6 місяців.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 05.06.2007 року державним реєстратором Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області (а.с. 9) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області.
Згідно довідки Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області № 7183/17-481 від 22.05.2013 року, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 зареєстрована в Прилуцькій ОДПІ як фізична особа-підприємець. В період з червня 2007 року по дату видачі довідки підприємницьку діяльність здійснює на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 24.02.2010 року, позивач отримує пенсію за віком (а.с. 7).
Згідно довідки відповідача № 4498/05 від 27.05.2013 року, яка наявнв в матеріалах справи, позивач одержує пенсію за віком, як мати, що народила і виховала дитину інваліда з дитинства (Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прикінцеві положення).
02.08.2013 року відповідачем винесено вимогу № Ф-1446 про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8658,71 грн. (а.с. 6).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
В силу пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тимчасово, до прийняття відповідного закону жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
У даному випадку положення пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого вищезазначеною статтею, за умови, якщо остання народила п'ятеро або більше дітей і виховала їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, яка виховала їх до цього віку.
Судом встановлено, що позивачу булу призначено пенсію за віком відповідно до пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною четвертою статті 4 Закону визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також слід відмітити, що занижений вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є підставою для висновку про виплату позивачу пенсії з інших підстав, і він є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наводиться у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом).
На неправомірність нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчать також норми Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Так, статтею 2 визначені види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (пункт "б" статті 2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 року № 2603-IV).
Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, а за таких обставин дії відповідача по пред'явленню вимоги № Ф-1446 від 02.08.2013 року про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є незаконними, а вимога підлягає скасуванню.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної вимоги.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги - задовольнити повністю.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області по пред'явленню вимоги № Ф-1446 від 02.08.2013 року протиправними.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області № Ф-1446 від 02.08.2013 року.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Заяць