Кіровоградської області
"26" грудня 2006 р.
Справа № 4/431
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 4/ 431
за позовом: Відкрите акціонерне товариство “Кіровоградобленерго» м.Кіровоград
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому м.Кіровоград
3-ої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Управління Державного казначейства в Кіровоградській області м.Кіровоград
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача - Стеценко О.О. , довіреність № 93/07 від 12.01.06;
від відповідача - Бойко О.А. , довіреність № 2493/1 від 14.12.06;
від 3-ої особи: Абрамов В.Д., довіреність № 16-21/69 від 10.01.06.
час прийняття: 16 год.45 хвилин вступної та резолютивної частини.
Подано позов про зобов'язання відповідача подати до відділення Державного казначейства платіжні документи для здійснення відшкодування витрат, понесених на виплату допомоги громадянину Окипняку П.В.
В запереченні на позов відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, оскільки позивач несвоєчасно подав документи для проведення відшкодування виплаченої Окипняку П.В. суми в розмірі 1991 грн. 95 коп. За своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомог певних видів персональну відповідальність несуть керівники підприємств.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та проаналізувавши правовідносини, що виникли між сторонами та надавши їм правову оцінку господарський суд,-
Свої вимоги позивач обґрунтував слідуючим.
14.09.2006 р..від бувшого працівника підприємства позивача Окипняка П.В. до ВАТ "Кіровоградобленерго" (надалі - Товариство) надійшла заява про нарахування йому допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 21 та п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорії, посвідчення серія А№ 106599) та працював в Товаристві на посаді охоронця Ульяновського району електричних мереж і був звільнений згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату 20 березня 2006 р.
На підставі вказаної заяви Товариством прийнято наказ № 817-к від 18.09.2006 р. про нарахування допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та здійснено виплату вказаної допомоги, з передбаченими законодавством відрахуваннями Окипняку П.В. про, що свідчить касовий -ордер від 28.09.2006 р.
З метою відшкодування понесених витрат Товариством складено розрахунок видатків для виплати компенсації та допомог, надання пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на виплату учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС на суму 1991,95 грн. та 21.09.2006 р. за № 4559/03 направлено до управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому (надалі - УП СЗН Ленінського райвиконкому) з листом про відшкодування виплаченої трикратної середньомісячної заробітної плати, в розмірі 1991,95 грн., відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 та ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянину Окипняку П.В. з наданням відповідних документів.
Відповідач листом від 04.10.2006 р. № 1837/15-1 відмовив у відшкодуванні Товариству понесених витрат, через те, що Товариством несвоєчасно подано розрахункові документи.
Не погоджуючись з вказаною відмовою Товариство направило відповідачу претензію про відшкодування понесених витрат № 5439/07 від 14.11.2006 р, яка залишена відповідачем без задоволення.
Товариство вважає вказану відмову необґрунтованою, безпідставною та такою, що І порушує права Товариства.
У відзиві на позов відповідач вимоги заперечив та вважає їх необґрунтованими.
Погоджуючись з наявністю підстав для проведення компенсаційних виплат відповідач заперечує позовні вимоги вважаючи їх необґрунтованими виходячи з наступного.
Згідно банку даних Головного управління праці та соціального захисту населення Кіровоградської облдержадміністрації, громадянин Окіпняк Петро Васильович дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р., ( посвідчення: категорія 2, серія А № 106599, додаток №4) та має право на всі пільги передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Окіпняк П.В. має преважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або при перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності штату працівників, а також на працевлаштування.
У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року.
Для здійснення компенсації допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС необхідно, відповідно до п.6 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20 вересня 2005р.(далі Порядок, додаток №12), до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомог певних видів, за затвердженою Мінпраці формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначають прізвище, ім'я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про отримані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.
Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомог певйих видів.
Уповноважений орган перевіряє, обліковує розрахунки та подає до Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.
В ході такої перевірки виявлено невідповідність між розрахунком видатків для виплати компенсацій та допомог, надання пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток №6) та платіжним дорученням (додаток №7).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Прийняття розрахунку видатків для виплати компенсацій та допомог, надання пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвело б до грубого порушення УПСЗН Ленінської у місті Кіровограді ради Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №936.
Також порядком, передбачено персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомог певних видів несуть керівники підприємств.
Розглянувши вимоги адміністративного позову ВАТ "Кіровоградобленерго" щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому подати і відділення Держказначейства платіжних документів та стягнення з Державного бюджету У кра їн витрат по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн., повідомляємо наступне.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постаново ю Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590, Державне казначейство складається з мовного управління та його територіальних органів - управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах
Відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах: ведуть облік впорядників коштів, яким виділяються асигнування з державного бюджету та державних по забюджетних фондів, позабюджетних коштів; ( Підпункт 3 пункту 7 із змінами, внесеними до з Постановою КМ N 180 ( 180-99-п ) від 17.02.99 ).
Відповідно до порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. N 987 органи Державного казначейства не є [одержувачами коштів, що спрямовуються на заходи соціального забезпечення осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, ні розпорядниками даних коштів. Органи державного казначейства лише перераховують кошти державного бюджету на вказані цілі за платіжними вимогами одержувачів та розпорядників цих коштів, якими в даному випадку виступають органи соціального захисту населення на місцях.
З-я особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Управління Державного казначейства в Кіровоградській області надало до суду слідуючі пояснення щодо обґрунтованості позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 Порядку використання коштів Державного бюджету України на ви конання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 1.07.2ОО4р. N 147 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за N 926/9525 виплата компенсацій та допомог, передбачених Законом, провадиться центрами з нарахування і плати соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян. Частиною 4 та 5 пункту Порядку зазначено, що керівники підприємств є відповідальними за правильність нарахування і своєчасність надання розрахункових документів до уповноваженого органу.. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, бере на облік розрахункові документи та подає до Державного казначейства документи на здійснення відповідних видатків, що проводяться у встановленому законодавством порядку.
Таким чином органи Державного казначейства України здійснюють розрахунково-касове об слугувування коштів виділених вищезазначеним державним органам. У правлінням праці та соціального захисту ніяких документів на проведення від повідних видатків, до органів Держказначейства не направлялось.
При надходженні належно оформлених документів до відповідного органу Держказначейства , буде розглянута можливість проведення компенсаційних виплат.
Після ознайомлення з запереченнями відповідача, позивач додатково надав пояснення №6259/07 від 26.12.2006 року з яких вбачається, що позивачем не порушено терміни звернення до управління соціального захисту населення, оскільки нарахування виплати Окіпняку П.В. проведено в вересні 2006 року, 28.09.2006 року згідно до касового ордеру проведено виплату, а вже 21.09.2006 року позивач звернувся до відповідачу про оформлення документів на відшкодування виплаченої суми. В платіжних дорученнях без номера та дати на виплату суми 1991 грн. 95 коп. вказано помилково про відшкодування виплати за березень 2006 року.
Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. Такий висновок суд зробив на підставі детального аналізу правовідносин, що виникли між учасниками спору та їх правовому регулюванню у відповідності до фактичних обставин справи та нормативних документів, якими повинні користуватись сторони при вирішенні спірної ситуації.
За приписом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Вказана норма Конституції реалізована в ст. 21 та п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до яких у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.
Згідно п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 936 від 20.09.2005 р. (надалі - Порядок) розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Відповідно до п. 5 Порядку соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці.
Частиною 4 пункту 6 Порядку передбачено, що до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів.
На підставі ч. 6 п. 6 Порядку уповноважений орган - відповідач повинен перевірити, зареєструвати розрахунок та подати до відповідного відділення Державного казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, щодо відшкодування витрат понесених Товариством на виплату допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки ні Законом, ні Порядком не передбачено, що відповідач має право відмовити у проведенні компенсації витрат понесених Товариством, тому вказана відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є незаконною.
При цьому господарським судом враховуються положення ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.
Відповідачем не подано до суду доказів того, що він мав право відмовити позивачу в виплаті компенсації.
Судом також враховано, що сторони фактично визнають повністю наявність законних підстав для проведення виплат Окіпняку П.В. коштів в розмірі 1991 грн. 95 коп., але спір про компенсацію проведених позивачем виплат виник через різне трактування ними положень нормативних актів про порядок оформлення документів на проведення виплат. Можливість відмовити в виплаті компенсації понесених затрат позивачем не базується на вимогах закону, а є лише міркуванням відповідача з цього приводу. Господарський суд вважає, що визначальним положенням для вирішення даного спору по суті є право позивача на отримання компенсації за проведені згідно до вимог закону виплати. Наявність такого права не заперечується відповідачем.
Поряд з цим відповідач не надав до суду доказів на підтвердження своїх доводів стосовно персональної відповідальності за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомог певних видів керівника підприємства. Будь-яких документів про притягнення керівника підприємства-позивача за порушення терміну представлення матеріалів відповідачу до суду не подано. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні питання про персональну відповідальність керівника підприємства-позивача не порушувалось.
Згідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до наданого Управлінням Державного казначейства України в Кіровоградській області роз'яснення при надходженні належно оформлених документів до відповідного органу Держказначейства , буде розглянута можливість проведення відповідних компенсаційних виплат (а.с.52).
Такий висновок суд зробив також на підставі отриманих при огляді матеріалів справи доказах.
Про обґрунтованість позовних вимог засвідчують копія розпорядження про припинення трудового договору (контракту) (а.с.7), заява Окіпняка П.В. (а.с.8), копія посвідчення (а.с.9), наказ №817-к від 18.09.2006 року(а.с.10), копія видаткового касового ордеру №75 від 28.09. (а.с.11), Розрахунок видатків для виплати компенсації (а.с.13-16), довідка про доходи (а.с.17), платіжні доручення (а.с.19), лист №1837/15-1 від 04.10.2006 року (а.с.20). Господарським судом приймається до уваги, що при системному аналізі всих документів, що підтверджують обґрунтованість проведеного нарахування та виплати коштів Окіпняку П.В. позивачем в платіжних дорученнях без номера та дати на суму 1991 грн.95 коп. (а.с.19) допущено помилку та зазначено про відшкодування виплат за березень 2006 року, однак вказана помилка не може слугувати підставою для відмови позивачу у відшкодуванні фактично виплачених коштів, а могла бути лише підставою для повернення документів позивачу для виправлення помилки. Однак, як вбачається з інформації відповідача (а.с.20, 23-24, 27-30) допущену позивачем помилку було використано відповідачем для відмови в виплаті коштів по відшкодуванню проведеної Окіпняку П.В. виплати.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення витрат по сплаті судового збору суд враховує, що відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо такою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). До судових витрат згідно статті 87 КАС України також належить судовий збір.
При винесенні рішення судом враховано, що позовні вимоги до 3-ої особи на стороні відповідача Управління Державного казначейства у Кіровоградській області позивачем не заявлялись, залучення 3-ої особи фактично проводилось для створення умов до повного і всебічного дослідження обставин справи, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо відповідальності 3-ої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому подати до відповідного відділення Державного казначейства платіжні документи на суму 1991 грн. 95 коп. для здійснення відшкодування витрат, понесених ВАТ “Кіровоградобленерго» по виплаті допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати відповідно до ст.21 та п.7 ч.1 ст. 20 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянину Окипняку П.В.
Стягнути з Державного бюджету України рахунок №31118095600002 УДК в Кіровградській області МФО 823016 ідент. код 24145329 на користь відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго» м.Кіровоград просп. Комуністичний 15 р/р 26008302331850 в Кіровоградському ЦВ Промінвестбанку МФО 323301 код 23226362 витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодекс - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 26 грудня 2006 року.
Суддя
Ю. І. Хилько