Кіровоградської області
"29" грудня 2006 р.
Справа № 4/428
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу № 4/ 428
за позовом Управління пенсійного фонду України в м.Кіровограді м.Кіровоград
до відділу державної служби охорони при Кіровоградському МУ УМВС України в Кіровоградській області м.Кіровоград
про стягнення 14526 грн. 78 коп.
час прийняття 14 год.45 хв.
Представники сторін:
від позивача - Тімохіна Ю.В. , довіреність № 31 від 13.12.06 ;
від відповідача - Козляковська Г.К. , довіреність № б/н від 28.12.06 ;
Управління пенсійного фонду України в м.Кіровограді (надалі - ПФУ) звернулося до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача 14526 грн. 78 коп. недоїмки по страхових внесках до Пенсійного фонду за період з 01.01.2001 року по 01.12.2006 року включно.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав, позовні вимоги не заперечив, ухвалу суду від 18.12.2006 року виконав, для долучення до справи надав документи.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши усі обставини справи, господарський суд,-
Позовні вимоги обґрунтовано слідуючим чином:
Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який вступив в силу з 01.01.2004 року , передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки
Відповідно до ст. 8 «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону - 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст.ст. 18,19,20 п.п.1 п. 8 Розділу 15 Закону-1058 страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від об'єкту оподаткування застрахованих осіб - найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.
Згідно з п.6 та 12 ст. 20 Закону-1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідач зареєструвався як платник до фонду в управлінні Пенсійного фонду в м. Кіровограді, своєчасно подавав позивачу Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, однак визначені ним самостійно суми страхових внесків не сплачував. Згідно до договору №25 від 07.05.2001 року за поданням відповідача від 10.04.2001 року суму недоїмки в розмірі 28513 грн.02 коп. розстрочено до березня 2005 року та визначено до сплати щомісячно по 1584 грн. 06 коп. Однак, взяті за цим договором на себе зобов'язання відповідач не виконав, визначені договором суми сплатив лише частково в розмірі 13986 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 14526 грн. 78 коп.
Оглядом в судовому засіданні встановлено, що договір про розстрочення №25 від 07.05.2001 року (а.с.9) підписано посадовими особами відповідача (зокрема керівником та головним бухгалтером), їх підписи скріплено печаткою підприємства-відповідача.
Таким чином відповідач має заборгованість зі збору по страхових внесках (недоїмку) в розмірі 14526 грн. 78 коп., яка повністю визнавалась відповідачем при укладанні договору розстрочки (а.с.10).
Доказів сплати вказаної заборгованості відповідач господарському суду не подав.
За вказаних обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 14526 грн. 78 коп.
Наявність та розмір заборгованості підтверджується випискою з особистого рахунку страхувальника (а.с.5-7), розрахунком заборгованості згідно договору про розстрочення (а.с.8).
Проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення, з відповідача необхідно стягнути 14526 грн. 78 коп. заборгованості по сплаті страхових внесків за період з 01.01.2000 по 01.01.2001 року, виплату якої було розстрочено згідно до договору про розстрочення №25 від 07.05.2001 року на термін з 07.05.2001 року по 01.10.2005 року відповідно до ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядком проведення органами Пенсійного фонду України списання та/або розстрочення боргу (недоїмки) зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування». Судом приймається до уваги, що наказом відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області №164 від 21.02.2002 року проводиться комплекс заходів, пов'язаних з ліквідацією підрозділу- відповідача та наказом відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області № 2167 від 04.12.2006 року створено ліквідаційну комісію. Однак, вказані обставини не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а лише мають бути враховані при зверненні до виконання рішення суду виходячи з наступного.
Статтею 91 ГК України передбачено, зокрема, що:
- ліквідація господарського товариства проводиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом;
- з дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства;
- розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського товариства здійснюються відповідно до статті 61 цього Кодексу (з урахуванням певних особливостей, передбачених статтею 91 ГК України).
За приписом частини другої статті 61 ГК України черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.
У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у черговості й порядку, визначених статтею 112 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин другої і третьої статті 65 Закону України “Про виконавче провадження»:
- у випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований;
- при направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому цим Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з відділу державної служби охорони при Кіровоградському МУ УМВС України в Кіровоградській області м.Кіровоград вул. Кропивницького 119 (поштова адреса м.Кіровоград вул. Габдрахманова 1) р/р 26005301330004 Ф "Промінвестбанку, МФО 323301, код 23314008 заборгованість по сплаті страхових внесків в розмірі 14526 грн. 78 коп. за період з 01.01. 2000 року по 01.01.2001 року, оплату яких було розстрочено за договором про розстрочення №25 від 07.05.2001 року на термін з 07.05.2001 року по 01.10.2005 року на користь Управління пенсійного фонду України в м.Кіровограді м.Кіровоград вул. 50 років Жовтня 4 р/р 256073011226 в Облуправлінні Ощадбанку, МФО 323475, код 20650088.
Після набрання постановою законної сили за заявою стягувача буде видано виконавчий лист.
Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова виготовлена в повному обсязі 29 грудня 2006 року.
Суддя
Ю. І. Хилько