ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 серпня 2013 року № 826/9418/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна»
доІнспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень від 22.05.2013 № 000042,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати в повному обсязі постанову відповідача про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 22.05.2013 № 000042.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
12.08.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
22.05.2013 постановою Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві № 000042 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» на підставі акту від 05.03.2013 № 000426 встановлено: реалізацію товару: ром «Капітан Морган» 0,75 л., ром «Капітан Морган» 1 л., «Кремльовські креветки XXXL» в панцирі 1 кг. 51/60, «Кремльовські креветки XXXL» 1 кг. в панцирі 31/41, крупа манна «Розкішна» 1 кг., що не відповідає вимогам нормативних документів: ДСТУ 4257, ДСТУ 4164 за органолептичними показниками з наявністю у рідині сторонніх домішок осаду; ТУ У 15.2-32353572-002:2005 за органолептичними показниками: з ознакою повторного заморожування, наявністю снігового нальоту; ГОСТ 7022-97, ГОСТ 26791: з недовагою по масі нетто, понад допустимі норми - 4% на упаковці (п.п. 7, 8, 50-52 Додатку 7 до акту перевірки); відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриманої для реалізації - про товар щодо найменування, місцезнаходження виробника, дата виготовлення, відомості про умови зберігання, строк придатності, позначки про наявність у складі ГМО, інформація про сертифікацію (п.п. 1-6, 9-49 Додатку 7 до акту перевірки), у зв'язку з чим за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів та за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриманої для реалізації до позивача застосовано штраф у розмірі 11968,03 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» визначено правові та організаційні засади розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання та оцінки відповідності.
За змістом ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог.
Частиною 3 ст. 32 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» встановлено, що виробник зобов'язаний отримати в органі з оцінки відповідності сертифікат відповідності згідно з вимогами закону, якщо така процедура передбачена технічним регламентом, для підтвердження відповідності.
Як видно з матеріалів справи, відповідність товарів зазначених у п.п. 7, 8 Додатку 7 до акту перевірки від 05.03.2013 № 000426, а саме: рому «Капітан Морган», а також у п.п. 50-51 Додатку 7 - «Кремльовські креветки XXXL» в панцирі 31/41 та 51/60, вищевказаним вимогам, зокрема, ДСТУ 4257:2003, ТУ У 15.2-32353572-002:2005, підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО Міністерства економічного розвитку і торгівлі України серії ВВ № UA1.003.Х010610-12, термін дії з 08.10.2012 по 31.10.2013, серії ВВ № UA1.003.Х025378-10, термін дії з 03.11.2010 по 31.10.2013, серії ВВ № UA1.184.Х005128-12, термін дії з 25.05.2012 по 24.05.2013, а також посвідченнями якості від 14.09.2012 № 535, від 22.09.2012 № 545 та 23.09.2012 № 548.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Водночас, відповідно до змісту ст. 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» забороняється обіг харчових продуктів, етикетування яких не відповідає цьому Закону та відповідним технічним регламентам. Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про: 1) назву харчового продукту; 2) назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера; 3) кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об'єм або поштучно); 4) склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві; 5) калорійність та поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту; 6) кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва та строк придатності; 7) номер партії виробництва; 8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності та якості; 9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні; 10) наявність чи відсутність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО), що відображається на етикетці харчового продукту написом «з ГМО» чи «без ГМО» відповідно. Для деяких категорій харчових продуктів відповідними технічними регламентами можуть встановлюватися специфічні обов'язкові вимоги до етикетування, крім тих, що передбачені у цій статті. Етикетування нефасованих харчових продуктів здійснюється державною мовою України у порядку, встановленому технічними регламентами для певних харчових продуктів.
Поряд з цим, згідно з п. 1 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 № 487 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 за № 183/18921, цей Технічний регламент, розроблений відповідно до вимог Законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про захист прав споживачів», а також положень Директиви Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року № 2000/13/ЄС про наближення законодавства держав-членів про етикетування, оформлення та рекламування продуктів харчування і Директиви Комісії від 30 січня 2008 року N 2008/5/ЄС щодо обов'язкового зазначення на етикетці певних продуктів харчування деякої докладної інформації, окрім тієї, що передбачена у Директиві 2000/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради, визначає загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, які вводяться в обіг в Україні.
За змістом п. 2 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів вимоги цього Технічного регламенту поширюються на маркування (етикетування) розфасованих продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу.
Разом з тим, маркування згідно з п. 3 названого Технічного регламенту це усі слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів.
Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Крім того, згідно з п. 24 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів зазначення інформації про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні не обов'язкове для, зокрема, свіжих фруктів, ягід і овочів, картоплі, які не очищені від шкірки, не нарізані або не оброблені жодним способом (за винятком зародків насіння і стручкових плодів (наприклад, пагонів бобових)).
Пунктом 33 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів передбачено, що нормативно-правовими актами визначаються детальні правила щодо способу, у який зазначається вся або окрема обов'язкова інформація в маркуванні, перерахована в пункті 6 цього Технічного регламенту, за умови інформування споживача у місцях реалізації харчових продуктів, які, зокрема, розфасовуються в торговельних приміщеннях на вимогу споживача на місці їх реалізації.
Поряд з цим, відповідно до п. 1 Правил роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1997 № 344 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.08.1997 за № 353/2157, ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж картоплі, овочів, баштанних культур, ягід, плодів, винограду, горіхів, грибів, плодів цитрусових, субтропічних та тропічних культур, дикорослих плодів і ягід у свіжому, сушеному, свіжозамороженому, переробленому та консервованому виді (далі - плодоовочева продукція), а також визначають вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості товарів і рівня торговельного обслуговування.
Пунктом 58 Правил роздрібної торгівлі картоплею та плодоовочевою продукцією встановлено, що на всіх зразках плодоовочевої продукції або інших товарів, що виставлені в торговельному залі, повинні бути ярлики цін (цінники). На плодоовочеву продукцію ярлики цін (цінники) оформлюються із зазначенням: для вагових товарів - назви товару, сорту, ціни за один кілограм або сто грамів; для розфасованих товарів - назви товару, сорту, ціни за кілограм або сто грамів, ваги одиниці розфасовки, ціни за одиницю розфасовки (пакет, сітка, пучок тощо); для штучних товарів та розфасованих в пляшки - назви товару, ваги або місткості, сорту, ціни за штуку.
З системного аналізу викладених норм видно, що для вагових товарів (плодоовочевої продукції) на ярликах цін (цінниках) повинні бути вказані назва товару, сорту, ціна за один кілограм або сто грамів, а для розфасованих товарів (плодоовочевої продукції) на ярликах цін (цінниках) повинні бути вказані назва товару, сорту, ціна за кілограм або сто грамів, вага одиниці розфасовки, ціна за одиницю розфасовки (пакет, сітка, пучок тощо), натомість решта передбаченої ч. 1 ст. 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» інформації в силу вимог ч. 3 ст. 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів може бути розміщена на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів, а також може доводитись до відома споживачів у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі).
Як встановлено судом в судовому засіданні з пояснень представника позивача, на плодоовочеву продукцію зазначену в п.п. 16-49 Додатку 7 до акту перевірки від 05.03.2013 № 000426 в торговому залі магазина «Перекресток» за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 34, який належить позивачу та в якому здійснено перевірку відповідачем, були оформлені та розміщені належним чином ярлики цін (цінники) на вагові та розфасовані товари, підтвердженням чого є також фотокартки з такими ярликами (цінниками), а інформація про назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера, умови зберігання та використання тощо на вказану продукцію міститься у висновках державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатах відповідності, протоколах дослідження та випробування продукції та інших документах, копії яких наявні в матеріалах справи, які на вимогу покупця надаються продавцями-консультантами.
Зазначений спосіб доведення до відома споживачів інформації про товар відповідає вимогам діючого законодавства, тому позивачем виконані вимоги закону щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію, у зв'язку з чим посилання відповідача на порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.
Водночас, відповідно до змісту ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції. Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця, передбачені рекламою. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і який вважається гарантійним строком. Строк придатності обчислюється починаючи від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання. Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.
За змістом ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» на товари (наслідки робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним для життя, здоров'я споживача, навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.
Як видно з матеріалів справи, на товарах зазначених в п.п. 1-6, 9-12 Додатку 7 до акту перевірки від 05.03.2013 № 000426 містяться Лот-коди з датою виготовлення такого товару, а в маркуванні зазначено інструкцію про визначення дати виготовлення товару за допомогою згаданого Лот-коду, при чому на товарі наведеному у п. 4 крім Лот-коду також на самій пляшці зазначено дату виготовлення, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи фотокартки таких товарів.
З огляду на наведене, твердження відповідача про зашифрованість у Лот-коді дати виготовлення товару та, як наслідок, недоступність для звичайного споживача без спеціальних знань, є безпідставними.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації. Відповідність спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів підтверджується наявністю у їх виробника або імпортера сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.
При цьому, згідно з п. 1.1 Правил обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 13.09.1996 № 379 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.10.1996 за № 570/1595, правила обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв встановлюють порядок та вимоги до проведення обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв із вмістом етилового спирту понад 1,2 відсотка в державній системі сертифікації УкрСЕПРО.
З пояснень представника позивача в судовому засіданні судом встановлено, що у позивача на товари зазначені в п.п. 1-6, 9-15 Додатку 7 до акту перевірки від 05.03.2013 № 000426 були наявні сертифікати відповідності Державної системи сертифікації УкрСЕПРО Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями таких сертифікатів, а також, що вони надаються на вимогу покупця продавцями-консультантами, що в силу вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» є правомірним.
За таких обставин, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що під час перевірки у позивача запитувались зазначені сертифікати відповідності, судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що такі сертифікати не були надані позивачем під час перевірки на вимогу відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам.
Поряд з цим, відповідно до опису та правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599, Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника. Технічними регламентами можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо виконання зображення знака відповідності. Розмір знака відповідності визначається виробником або постачальником продукції виходячи з конкретних умов та місця його нанесення, але не може бути меншим ніж 5 міліметрів, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.
За таких умов, з вказаних фотокарток товарів зазначених в п.п. 13-15 Додатку 7 до акту перевірки від 05.03.2013 № 000426 видно, що на них присутній національний знак відповідності поряд з яким нанесено ідентифікаційний номер органу з оцінки відповідності згідно з державним реєстром таких орган, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.
Водночас, згідно з п. 3.2 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 № 310 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 за № 743/21056, під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер. Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається. Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи.
Всупереч вимогам п. 3.2 зазначеного Порядку, відповідачем в акті перевірки від 05.03.2013 № 000426 та Додатку 7 до нього не зазначено повне найменування та реєстраційний номер нормативно-правових актів чи нормативних документів, вимоги яких порушені, зокрема, ДСТУ 4257, ДСТУ 4164, а також не конкретизовано зміст порушень - які саме норми (статті, пункти, підпункти тощо), зокрема, ТУ У 15.2-32353572-002:2005, ГОСТ 7022-97 та ГОСТ 26791 порушені позивачем.
Згідно з п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу викладеної норми видно, що штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів повинен обраховуватися від вартості одержаної для реалізації партії товару, а штраф у розмірі тридцяти відсотків за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію повинен обраховуватися від вартості одержаної для реалізації партії товару, крім того, такі розрахунки повинні здійснюватися на момент виявлення відповідних порушень на підставі документів за якими такі товари одержано для реалізації.
Як видно з матеріалів справи, в наданих відповідачем видаткових накладних на вищевказані товари їх вартість суттєво відрізняється від вартості зазначеної відповідачем в Додатку 7 до акту перевірки від 05.03.2013 № 000426.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також зважаючи на відсутність нормативного і документального обґрунтування правомірності розрахунку суми штрафної санкції у розмірі 11968,03 грн., в тому числі доказів на підтвердження встановленої відповідачем вартості одержаної позивачем для реалізації партії товару, суд приходить до висновку про відсутність у Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві належних правових підстав для винесення постанови від 22.05.2013 № 000042 про накладення на позивача стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим остання є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним оскаржуваної постанови.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Позивач про присудження судових витрат на його користь з Державного бюджету України не просив.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, код ЄДРПОУ 30725116) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 22.05.2013 № 000042.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко