ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 серпня 2013 року № 826/10116/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді головуючого Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»
доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів
провизнання нечинними та скасування рішення та картки,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 01.06.2013 № 100270000/2013/300625/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації від 01.06.2013 № 100270000/2013/01049.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
19.08.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.06.2013 Київською регіональною митницею (правонаступником є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/01049 та прийнято рішення № 100270000/2013/300625/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ «Т.Б.М.-Україна», яким підвищено митну вартість деталей кріплення, що використовуються в будівлях для зачинення вікон з поворотною та поворотно-відкидною ступкою: арт. 1077176 запор основний пов-відкідний середній 1600-2000 мм. цапфа 2R - 50 шт.; арт. 1088672 ножиці на рамі 12/20-13, 500-R, 320-610, Інтерника - 100 шт.; арт. 1077052 запор середній 1500/1550, цапфа 3R, 1601-2200 - 200 шт.; арт. 1077066 запор основний пов-відкідний конст 1801-2000 мм. цапфа 2R - 200 шт.; арт. 1077270 шпінгалет штульповий фурніт. без відповідної планки - 200 шт.; арт. 1088663 ножиці на рамі 12/20-9, 350-L, 320-610, Интерника - 200 шт; арт. 1077033 ножиці на ступці 500/870, 1R, 811-1010 - 400 шт.; арт. 1085553 шпінгалет основного запора верхній 140/90 мм, цапфа 1R, Internika - 500 шт.; арт. 1085552 шпінгалет основного запора верхній 140 мм, цапфа 1R, Internika - 600 шт.; арт. 1077064 запор основний пов-відкідний конст 1601-1800/563 мм. цапфа 1R - 700 шт.; арт. 1077591 планка відповідна 9 мм. КВЕ АD - 900 шт.; арт. 1077590 планка відповідна штульпова в фурнітурний паз - 1200 шт.; арт. 1087772 мікропровітрувач, Internika - 1200 шт.; арт. 1077050 запор середній 500/550, цапфа 2R, 701-1200 - 3000 шт.; арт. 1077245 планка відповідна 13 мм. ALUPLAST 2/3/4/5/6000, Rehau S730 - 5000 шт.; Країна виробництва Sl. Торговельна марка Internika. Виробник KOVINOPLASTIKA.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для, зокрема: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.
За змістом ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ «Т.Б.М.-Україна» митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі МД від 30.05.2013 № 100270000/2013/164458, у посадових осіб Київської міжрегіональної митниці Міндоходів виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, у зв'язку зі спрацюванням системи аналізу ризиків (АСАУР) та встановленням, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, а саме: зазначено у п. 4 контракту від 01.01.2012 № 04/2013 витрати не включають вартість навантаження, а також, що висновок ДЗІ № 12/221 посилається тільки на інформацію з мережі Інтернет з Російської Федерації.
При цьому, в судовому засіданні з пояснень представника відповідача судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 254 Митного кодексу України позивачем до митного оформлення подані документи не українською мовою, а мовою, яку відповідачу встановити не вдалось.
Судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що поставка товару за договором від 01.01.2013 № 04/2013 здійснювалась на умовах FCA (франко-перевізник), а також твердження про те, що поставка здійснювалась на заводі виробника «KOVINOPLASTIKA» і витрати на завантаження були включені до митної вартості товару, оскільки, по-перше, доказів здійснення завантаження саме на заводі вказаного виробника та включення таких витрат до митної вартості товару суду не надано, по-друге, однієї лише умови в зазначеному договорі щодо поставки згідно з FCA, при тому, що у п. 4.3 вказаного договору передбачено лише включення витрат на упаковку у ціну нетто, а не витрати на завантаження, та відсутні докази таких обставин, за висновком суду, недостатньо.
Водночас, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що висновок ДЗІ № 12/221 посилається тільки на інформацію з мережі Інтернет з Російської Федерації, з огляду на те, що останній є вузькопрофільним і така контрактна (ринкова) вартість в Російській Федерації може відрізнятися від вартості в інших країнах, в тому числі в Україні.
З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням відповідача, що подані позивачем документи містили розбіжності, а відтак сумніви Київської міжрегіональної митниці Міндоходів стосовно достовірності наданих ТОВ «Т.Б.М.-Україна» до митного оформлення відомостей є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі № 21-52а12.
За змістом п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.
Приймаючи до уваги, що подані позивачем документи містили розбіжності, відповідачем, під час прийняття спірного рішення, проведено консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі, під час якої на виконання вимог п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості вчинено відповідний запис та ТОВ «Т.Б.М.-Україна», на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
На порушення вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України позивач не надав витребуваних Київською міжрегіональною митницею Міндоходів документів, а також декларант ТОВ «Т.Б.М.-Україна» ОСОБА_1 на МД від 30.05.2013 № 100270000/2013/164458 вчинила напис: «Ознайомлені. Консультацію проведено. Вказані додаткові документи надаватись не будуть.».
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Враховуючи, що позивач не надав на вимогу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів додаткові документи на обґрунтування митної вартості товару, суд приходить до висновку про наявність у останньої достатніх правових підстав для визначення митної вартості товару, що імпортувався ТОВ «Т.Б.М.-Україна», на підставі наявних відомостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З матеріалів справи видно, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), передбачений ст. 58 Митного кодексу України, не міг бути застосований, оскільки у посадових осіб Київської міжрегіональної митниці Міндоходів виникли обґрунтовані сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, а також у зв'язку з неподанням останнім додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
У зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості), метод визначення митної вартості передбачений ст. 59 Митного кодексу України не міг бути застосований у спірних правовідносинах.
Згідно з ч. 1 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Статтею 61 Митного кодексу України встановлено, що товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.
З огляду на відсутність даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, вказаний метод не був застосований.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.
Зазначений метод не міг бути застосований, у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.
Згідно з ч. 1 ст. 63 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не міг бути використаний у в'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.
За змістом ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Таким чином, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 58 - 63 Митного кодексу України, митна вартість імпортованих позивачем товарів була правомірно встановлена Київською міжрегіональною митницею Міндоходів з використанням резервного методу визначення митної вартості, передбаченого ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на митній вартості товару, митне оформлення якого уже здійснене.
Отже, відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товару за другорядним (резервним) методом - послідовно, з обґрунтуванням неможливості застосування попередніх методів.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні рішення про коригування заявленої митної вартості від 01.06.2013 № 100270000/2013/300625/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації від 01.06.2013 № 100270000/2013/01049, в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними та скасування вказаних рішення та картки Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко