ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 серпня 2013 року 13:32 № 826/9233/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Шередько А.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаДеснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві ОСОБА_2, ОСОБА_3
прозобов'язання вчинити певні дії
за участю:
представника позивача: ОСОБА_4,
від відповідача: не прибув,
третя особа 1 : не прибула,
третя особа 2: ОСОБА_3.
На підставі частини третьої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28.08.2013 року проголошено вступну та резолютивну частину. Повний текст постанови складено і підписано 30.08.2013 р.
ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1) заявлено до Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві (далі також - Відповідач ), треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 адміністративний позов, в якому просить зобов'язати відповідача зареєструвати її в квартирі АДРЕСА_1.
У судове засідання 28.08.2013 р. представник Позивача, третя особа ОСОБА_3 прибули. Відповідачем надано до суду клопотання про слухання справи за відсутності його представника. Третя особа ОСОБА_2, належним чином повідомлена про судове засідання, участь свого представника не забезпечила, заяв, клопотань до суду не скерувала.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що позивач проживає тривалий час в квартирі АДРЕСА_1 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_7. Станом на день звернення до суду, зазначає позивач, ніде не зареєстрована.
Оскільки, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, які не дають згоду на її реєстрацію, позивачу відмовлено в реєстрації.
Відповідач свого ставлення до позову не висловив, просив слухати справу за відсутності його представника.
Третя особа ОСОБА_3 проти позову заперечувала, вважає, що підстави зобов'язувати відповідача вчиняти дії з реєстрації позивача без згоди осіб, які проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, відсутні.
Третя особа ОСОБА_2 свого ставлення до позову не висловила, заяви, клопотання до суду не скерувала.
Дослідивши наявні матеріали справи, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що на підставі ордеру №008816 серія Б від 07.03.2008 р. квартиру АДРЕСА_1 було надано чоловіку позивача ОСОБА_6, його матері ОСОБА_2, сестрі чоловіка ОСОБА_3, неповнолітньому сину ОСОБА_7.
У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловіка позивача ОСОБА_6 01.08.2008 р. знято з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1.
Відповідно до Довідки №74 від 12.04.2013 р. Житлово-експлуатаційної контори №320 будинок АДРЕСА_2 належить КП «Дирекція» ЖЕК-320 і в квартирі НОМЕР_1 зареєстровано з 04.04.2088 р. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
На заяву позивача від 19.02.2013 р. щодо можливості реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідачем надано 28.02.2013 р. відповідь №4/вх.7-Т з роз'ясненням чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Преамбулою Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV із змінами і доповненнями (далі також - Закон №1382-IV ) встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до ст. 3 Закону №1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Частиною першою-другою ст. 6 Закону №1382-IV передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає:
- письмову заяву;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Статтею 11 Закону №1382-IV встановлено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Відповідно до п.1.1. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 №1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2109/22421, із змінами і доповненнями (далі також - Порядок), цей Порядок розроблений відповідно до Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та визначає процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції (п. 1.2. Порядку).
Реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання ( п. 1.3. Порядку).
Пунктом 2.2 Порядку встановлено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:
- письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
- документи, що підтверджують:
- право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;
- право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року N 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за N 84/20397;
- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
- свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;
- заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Як вбачається з матеріалів справи, підтверджено позивачем та третьою особою, згоди на реєстрацію місця проживання позивача наймачі квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надають, а відтак у відповідача підстави для вчинення реєстрації позивача в даній квартирі відсутні.
Таким чином, судом не встановлено рішень, дій (бездіяльності) відповідача, в межах заявлених позовних вимог, які б порушували права, законні інтереси чи свободи ОСОБА_1 чи створювали перешкоди для їх здійснення, відтак суд приходить до висновку, що в задоволені позовної вимоги, а саме, зобов'язати відповідача зареєструвати ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1, слід відмовити.
Суд також звертає увагу на те, що згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Це означає, що у будь-яких спорах з суб'єктом владних повноважень зазначене завдання судочинства не повинно нівелюватися, а суд повинен ретельно перевіряти доводи сторін. Крім того, зазначене вище завдання адміністративного судочинства реалізується через призму ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи те, що судом не встановлено наявності будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень, які стосувалися б порушення вимог чинного законодавства щодо порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача зареєструвати ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 відмовити.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили.
Постанову суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий суддя Маруліна Л.О.