36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.08.2013 р. Справа № 917/1639/13
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008
до Полтавської обласної спілки споживчих товариств, вул. Червоноармійська, буд. 3, м. Полтава, 36003
про стягнення 65836,05 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
в судовому засіданні 27.08.2013р.:
від позивача - Данілова Н. Н. (дов.10.04.2013р. № 19-14/990);
від відповідача - Даніленко О. В. (дов. від 02.01.2013р. № 05/1);
в судовому засіданні 29.08.2013р.:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Даніленко О. В.
Розглядається позовна заява про стягнення 65836,05 грн., у тому числі 1000,00 грн. основного боргу за теплову енергію, поставлену згідно договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 552 «С» від 01.09.2010р., 64308,72 грн. пені, 527,33 грн. - 3% річних.
В судовому засіданні 27.08.2013р. суд розпочав розгляд справи по суті. В судовому засіданні 27.08.2013р. судом оголошено перерву до 29.08.2013р. згідно ст. 77 ГПК України. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені під розписку.
Відповідач повідомив про сплату основного боргу в повному обсязі - 1000,00 грн. та заявив клопотання про зменшення пені до 4304,23 грн.
В судовому засіданні 29.08.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (позивачем) та Полтавською обласною спілкою споживчих товариств (відповідачем) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 552 «С» від 01.09.2010р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1 даного Договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення відповідача (споживача) до межі розподілу будівлі по вул. Червоноармійська, 3 - нежитлового приміщення.
Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011р. № 81 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлені тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 802,18 грн. за 1Гкал (без ПДВ); (а.с.17).
За пунктами 28 Договору (зі змінами за Додатковою угодою № 2 від жовтня 2011р.) розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. Вартість 1Гкал - 802,18 грн. (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів (а.с.15).
Згідно з п. 30 Договору споживач зобов'язується сплачувати теплову енергію у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
На виконання умов Договору за період березень 2013р. - квітень 2013р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 140772,96 грн. Зазначене підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., показами приладів обліку за вказаний період (а.с.32, 35, 37).
На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за №№ 2231 від 20.03.2013р., від 22.04.2013р. Факт вручення вказаних рахунків відповідачу підтверджується реєстрами (а.с.31, 33, 34, 36).
Відповідач оплату проводив несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши за теплову енергію 139772,96 грн.
Заборгованість в сумі 1000,00 грн. до подачі позву сплачена не була.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону № 2633-IV).
Після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив 1000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 08.08.2013р. (а.с.44).
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу слід припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 11 ст.80 ГПК України.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" (із змінами і доповненнями) за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної cyми боргу.
Відповідно до п. 31 Договору у випадку несплати у вказані строки застосовується пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послуги" №686-ХІ від 20.05.1999р., а також стягнення 3 % річних з простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.
Враховуючи факт прострочення оплат позивачем нараховано 64308,72 грн. пені за період 11.04.2013р. - 05.08.2013р. відповідно до вказаних норм законодавства та положень Договору.
Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені до 4304,23 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, посилаючись на те, що 1000,00 грн. основного боргу ним було сплачено у дату подачі позову, нарахована сума пені - 64308,72 грн. є надмірною у порівнянні з сумою заборгованості.
Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.17.4. постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Враховуючи те, що 1) до подачі даного позову відповідачем було здійснено майже повну оплату за поставлений газ протягом березня-квітня 2013р.; 2) залишок боргу на суму 1000,00 грн. відповідач сплатив у день подачі даного позову до суду; 3) термін прострочень сплати основного боргу є незначним (не перевищує два місяці); 4) заявлений розмір пені значно перевищує розмір збитків позивача; 5) беручи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені до 5000,00 грн.
Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату за поставлений газ позивачем.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем правомірно заявлено до стягнення 527,33 грн. - 3% річних за період 11.04.2013р. - 05.08.2013р. Правильність розрахунку перевірено судом.
Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у разі господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені) витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати по справі згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити належний до стягнення розмір пені до 5000,00 грн.
3. Стягнути з Полтавської обласної спілки споживчих товариств (вул. Червоноармійська, буд. 3, м. Полтава, 36003, ідентифікаційний код 01763042) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул. Комарова, буд. 2а, ідентифікаційний код 03338030) 5000 грн. 00 коп. пені, 527грн. 33 коп. - 3% річних, 1720грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.
Видати наказ.
4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу.
Повне рішення складено та підписано: 30.08.2013р.
Суддя Безрук Т.М.