Справа № 635/6383/13-ц
Провадження по справі № 2/635/3465/2013
23 серпня 2013 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
Головуючий суддя Бобко Т.В.,
секретар судових засідань - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «ЮСЕІС СА», третя особа - Комунальне підприємство «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» про поновлення на роботі, стягнення належних при звільненні працівнику сум та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 «ЮСЕІС СА», яким просив стягнути з відповідача не нараховану та не виплачену заробітну плату на загальну суму 6909,54 гривень, а саме: компенсацію за один день невикористаної щорічної відпустки в розмірі 250 гривень, заробітну плату за роботу позивача 01 січня 2013 року у розмірі 500 гривень, добові витрати у зв'язку із службовими відрядженнями з 19.11.2012 року по 04.12.2012 року в розмірі 1280 гривень, добові витрати у зв'язку із службовими відрядженнями з 18.12.2012 року по 03.01.2013 року в розмірі 1360 гривень, вартість проїзду до місця призначення і назад в розмірі 269,54 гривні, компенсацію в зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в розмірі 500 гривень, заробітну плату за роботу в надурочний час в розмірі 2750 гривень; стягнути з відповідача компенсацію в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та остаточного розрахунку при звільненні, виходячи із середньомісячної заробітної плати позивача - 5000 гривень за період з 09.01.2013 року до дня розгляду справи; поновити позивача на роботі на посаді інженера з охорони праці у відповідача та стягнути компенсацію за час вимушеного прогулу, виходячи із середньомісячної заробітної плати 5000 гривень за період з 09.01.2013 року до дня розгляду справи; зобов'язати відповідача надіслати позивачу трудову книжку поштою на його домашню адресу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він працював у відповідача на посаді інженера з охорони праці на свердловині 203-а Північно-Яблунівської площі вахтовим методом, 09.01.2013 року відповідач його звільнив, змусивши написати заяву від 27.12.2012 року про звільнення за власним бажанням. Причиною свого звільнення позивач вважає те, що під час своєї роботи він вимагав від відповідача дотримання вимог законодавства та трьохсторонньої угоди між ОСОБА_3 «ЮСЕІС СА», ТОВ «КУВЕЙТ ЕНЕРДЖИ ЮКРЕЙН» та ОСОБА_3 «Ясло» щодо охорони праці, чим заважав керівництву представництва відповідача в Україні розкрадати гроші, спрямовані на охорону праці.
Позивач вважає своє звільнення незаконним з наступних підстав: відповідач звільнив позивача в порушення вимог ч.2 ст.38 КЗпПУ до закінчення двотижневого строку без наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 38 КЗпПУ, чим позбавив позивача можливості відкликати заяву, причини неможливості продовжувати роботу позивачем у заяві про звільнення не зазначені, останній день роботи - четвер, не відповідає дню тижня - середа, коли позивач письмово попередив про звільнення, форма наказу про звільнення позивача не відповідає вимогам Типової форми № П-4, затвердженої наказом Держкомстату України № 489 від 05.12.2008 року, в день, коли була датована заява - 27.12.2012 року, позивач знаходився у відрядженні, що підтверджує неможливість написання та подання заяви 27.12.2012 року, крім того, позивач був звільнений у вихідний день, оскільки згідно графіку вахтової роботи на 1 квартал 2013 року позивач був вихідним з 03.01.2013 року по 16.01.2013 року.
Станом на 15.07.2013 року відповідач не видав позивачу трудову книжку, хоча позивач звертався до відповідача з заявою про направлення йому трудової книжки поштою. Відповідачем також в порушення вимог ст.83 КЗпПУ при звільненні виплачена компенсація не за чотири, а лише за три дні невикористаної відпустки, розмір не нарахованої та невиплаченої компенсації за один день невикористаної відпустки складає 250 гривень. Відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за 01.01.2013 року у подвійному розмірі, хоча останній знаходився у відрядженні у Лохвицькому районі Полтавської області з 18.12.2012 року по 03.01.2013 року. В порушення вимог ст..121 КЗпПУ відповідач не сплатив позивачу добові (8о гривень за добу) та відшкодував витрати в зв'язку з службовими відрядженнями з 19.11.2012 року по 04.12.2012 року в розмірі 1280 гривень та з 18.12.2012 року по 03.01.2013 року в розмірі 1360 гривень, не виплатив вартість проїзду до місця відрядження і назад в розмірі 269,54 гривень. В порушення ст..115 КЗпПУ та вимог положення «Про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати», затвердженого Постановою КМУ № 1427 від 20.12.1997 року, яке полягало в тому, що заробітна плата виплачувалась один раз, а не двічі на місяць, відповідач не відшкодував витрати пов'язані із порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 500 гривень. Відповідачем також не було виплачено заробітну плату за роботу в надурочний час в подвійному розмірі годинної ставки за відпрацьовані 44 години (204 години - 160 годин = 44 години), яка складає 2750 гривень (1375 гривень х 2).
Крім того, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати належних позивачеві сум, які складають 6909,54 гривень, по день фактичного розрахунку, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки, починаючи з дня звільнення до дня розгляду справи судом.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, пояснив про обставини, викладені вище а також зазначив, що розмір заробітної плати, який позивач отримував у відповідача складає 5000 гривень, сума компенсації в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та остаточного розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 42500 гривень (5000 гривень х 8,5 місяців), сума компенсації за час вимушено прогулу - складає також 42500 гривень (5000 гривень х 8,5 місяців). Крім того, позивач зазначив, що він не був ознайомлений з графіком вахтової роботи, умовами праці та розміром заробітної плати, що по суті є змінами в трудовому розпорядку, з якими його повинні були ознайомити не пізніше ніж за два місяці, діюче законодавство про працю не містить такого формулювання причини звільнення як звільнення з ініціативи працівника, як записано в його трудовій книжці.
Представник відповідача ОСОБА_3 «ЮСЕІС СА» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреностей, посвідчених та апостильованих у встановленому порядку, у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, надала письмові заперечення проти позову, в яких зазначила наступне. Дата звільнення позивача - 09.01.2013 року визначена за бажанням позивача та погоджена сторонами, при ознайомленні з наказом про звільнення позивач ніяких зауважень стосовно наказу не зазначив, твердження позивача про те, що його примусили написати заяву про звільнення є голослівними та необгрунтованими.
Щодо виплат, пов'язаних із службовими відрядженнями та роботи в понадурочний час, то позивач за весь період роботи у відповідача жодного разу у відрядження не направлявся, згідно наказу № 17 від 01.10.2012 року ОСОБА_2 було визначене робоче місце на свердловині 203-а, що розташована в с.Вирішальне Лохвицького району Полтавської області та встановлено вахтовий метод роботи, таким чином позивач з 19.11.2012 року по 03.12.2012 року та з 19.12.2012 року по 03.01.2013 року знаходився не у відрядженні, а на своєму робочому місці та не мав понад нормованої роботи. Щодо позовних вимог в частині несвоєчасної видачі трудової книжки, то відповідач зазначив, що позивач не зв'явився за трудовою книжкою з невідомих причин, хоча мав таку можливість, оскільки отримував в день звільнення повний розрахунок. Крім того, трудова книжка позивача, як громадянина, який працює за трудовим договором в іноземному представництві, зберігається в Генеральній дирекції Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв (Інпредкадри).
Відносно нарахування компенсації за невикористану щорічну відпустку представник відповідача зазначила, що тривалість щорічної відпустки визначається пропорційно відпрацьованого часу, зважаючи на вахтовий метод роботи позивач працював з 19.11.2012 року по 03.01.2013 року (01.01.2013 року - вихідний день), отже кількість відпрацьованих днів складає 45, позивачу була нарахована компенсація за невикористану відпустку в розмірі 2466,24 гривень, яку він отримав. Щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, то така компенсація проводиться в разі затримки на один і більше календарних місяців, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток, що у даному випадку не мало місця.
У подальшому розгляді справи представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, якою просила розглянути справу у її відсутність.
Третя особа Комунальне підприємство «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи у відсутність її представника, а також письмові пояснення по справі, в яких зазначила, що трудова книжка ОСОБА_2, що працював у Представництві «ЮСЕІС СА» на посаді інженера з охорони праці, зберігалася в їх закладі, в зв'язку зі звільненням ОСОБА_2 на підставі листа та наказу представництва «ЮСЕІС СА» про звільнення, 09.01.2013 року був виданий наказ «Інпредкадри» № 5і про звільнення ОСОБА_2 та здійснено відповідний запис в трудовій книжці, однак у день звільнення позивач за отриманням трудової книжки не з'явився, в зв'язку з чим ними неодноразово направлялися засобами поштового зв'язку листи на адресу позивача з проханням з'явитись за отриманням трудової книжки, одержавши від позивача 29.04.2013 року листа з вимогою надіслати йому трудову книжку, вони направили ОСОБА_2 на зазначену ним адресу поштою трудову книжку, але вона повернулася назад з невідомих причин, в цей час трудову книжку було повторно направлено позивачу.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 з 12.11.2012 року по 09.01.2013 року перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ОСОБА_3 «ЮСЕІС СА», яка є іноземною юридичною особою, працюючи на посаді інженера з охорони праці в представництві «ЮСЕІС СА» в Україні, яке згідно Положення про «Представництво «ЮСЕІС СА», затвердженого рішенням Засідання правління компанії, є відокремленим підрозділом компанії і у своїй діяльності керується чинним законодавством України, а тому суд вирішує даний спір на підставі законодавства України.
Наказом директора Представництва «ЮСЕІС СА» ОСОБА_5 № 3-к від 09.01.2013 року ОСОБА_2, інженера з охорони праці, було звільнено 9 січня 2013 року за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, підставою звільнення в наказі зазначена заява ОСОБА_2 З зазначеним наказом ОСОБА_2 був ознайомлений 09.01.2013 року, про що свідчить його підпис.
Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_2 про звільнення, датованої 27.12.2012 року, останній власноручно просив звільнити його з посади інженера з охорони праці за власним бажанням з 9 січня 2013 року.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що його змусили проти його волі написати заяву про звільнення, та що він писав цю заяву в день звільнення, а не 27.12.2012 року.
Таким чином, суд вважає встановленим, що сторони по справі досягли взаємної згоди щодо припинення трудового договору з ініціативи працівника саме з 09.01.2013 року, тобто до закінчення передбаченого ч.1 ст.38 КЗпП України 2-тижневого строку.
Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Виходячи з комплексного та системного аналізу ст.36, ст. 38 КЗпП України, вбачається, що попередження власника про звільнення за два тижні є обов'язком працівника, заборони ж власнику звільнення працівника до закінчення 2-тижневого строку закон не містить, тому, керуючись загальним принципом свободи договору, що не суперечить вимогам закону, за відсутності причин, що свідчать про неможливість продовження працівником роботи, перелічених у ч.1 ст.38 КЗпП України, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це у межах 2-тижневого строку, навіть у день подачі заяви про звільнення, а тому доводи позивача про незаконність його звільнення, у тому числі невідповідність дня тижня подачі заяви про звільнення дню тижня останнього дня роботи, суд вважає безпідставними.
ОСОБА_6 праці та соціальної політики України № 134/06/187-07/ від 29.05.2007 року та наказ Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489, яким затверджено типову форму наказу про припинення трудового договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, мають виключно рекомендаційний характер, а тому невідповідність наказу про звільнення типовій формі та не зазначення в наказі дати заяви як підстави для звільнення, не можуть бути підставою для визнання звільнення позивача незаконним та поновлення його на роботі. В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.2.20 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом ОСОБА_6 праці України, ОСОБА_6 юстиції України та ОСОБА_6 соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, трудові книжки громадян, які працюють за трудовими договорами в іноземних представництвах, у іноземних кореспондентів, співпрацівників міжнародних організацій та інших прирівнених до них іноземців на території України, зберігаються: в м.Києві - Генеральній дирекції Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв, Автономній Республіці Крим - у філіалі Генеральної дирекції Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв м. Ялти, в областях - в управліннях зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрацій або підприємствах, визначених обласними державними адміністраціями, у м.Севастополі - в міській державній адміністрації. Ці організації роблять відмітки у трудових книжках про прийняття на роботу і про звільнення з роботи відповідно до трудових договорів і довідок наймачів. Під час влаштування на роботу робиться запис: "Прийнято на посаду (назва представництва компанії) в Україні" і при звільненні робиться запис: "Звільнено з роботи (причина звільнення)" із посланням на відповідні статті КЗпП України.
Таким чином, відповідач по справі ОСОБА_3 «ЮСЕІС СА» не мала права зберігати, а відповідно й не повинна була видавати позивачу трудову книжку в день його звільнення.
У ході судового розгляду встановлено, що також підтверджується письмовими поясненнями третьої особи та не заперечувалося сторонам по справі, що трудова книжка ОСОБА_2 відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції зберігалася в Комунальному підприємстві «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» (дирекція «Інпредкадри»), відповідач надав дирекції «Інпредкадри» наказ про звільнення позивача у день його звільнення - 09.01.2013 року, тому суд приходить до висновку про відсутність порушення з боку відповідача строку видачі трудової книжки позивачу, передбаченого ч.1 ст.47 КЗпП України, і відповідно відсутність підстав задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та зобов'язання відповідача надіслати поштою трудову книжку.
Посилання позивача на те, що запис про його звільнення за ініціативою працівника у трудовій книжці не відповідає формулюванню чинного законодавства, не може бути підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення позивача на роботі.
Відповідно до п.2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом ОСОБА_6 праці України, ОСОБА_6 юстиції України та ОСОБА_6 соціального захисту населення України № 58 від 29. 07.1993 року, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.
Позовні вимоги до Комунального підприємства «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» (дирекція «Інпредкадри») щодо порушення строку видачі трудової книжки Комунальним підприємством «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв» (дирекція «Інпредкадри»), а також щодо зміни формулювання причин звільнення у трудовій книжці, позивачем заявлені не були.
Позовні вимоги в частині стягнення витрат, пов'язаних із службовими відрядженнями (добових витрат та вартості проїзду), компенсації за один день невикористаної відпустки, заробітної плати за роботу в понадурочний час та компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, задоволенню не підлягають в зв'язку з наступним.
Згідно доповнення 2 від14.11.2012 року до Наказу директора Представництва «ЮСЕІС СА» ОСОБА_5 № 17 від 01.10.2012 року «Про розподіл працівників Представництва по виробничих об'єктах» інженер з охорони праці ОСОБА_2 був закріплений на «свердловині № 203-А» Північно-Яблунівської площі в с.Вирішальне Лохвицького району Полтавської області з встановленням вахтового методу роботи тривалістю не більше 180 годин із тривалістю щоденної роботи не більше 12 годин. З даним наказом ОСОБА_2 був ознайомлений 14.11.2012 року, про що свідчить його підпис.
Таким чином, місцем знаходження робочого місця позивача була Північно-Яблунівська площа в с.Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, відповідно до ч.3 п 1.1. Постанови Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням і ОСОБА_6 охорони здоров'я СРСР № 794/33-82 від31.12.1987 року «Про затвердження Основних положень про вахтові методи організації робіт», яка є чинною, направлення працівника на вахту не є службовим відрядженням, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення його у відрядження за весь період роботи у відповідача.
Відповідно до Наказу Державного комітету статистики України № 489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», однією з форм обліку використання робочого часу є табель обліку використання робочого часу, графік вахтової роботи на 1 квартал 2013 року, на який посилається позивач, до документів обліку не відноситься, складається на майбутнє, а тому не може свідчити про факт саме відпрацювання позивачем певних робочих днів та часу.
Згідно наданих відповідачем табелів обліку використання робочого часу, ОСОБА_2 відпрацював на підприємстві дві вахти, перша з яких тривала 180 робочих годин у період часу з 19.11.2012 року по 03.12.2013 року, а друга - 149 годин у період часу з 19.12.2012 року по 03.01.2013 року, 01.01.2013 року (за роботу в цей день позивач просить стягнути заробітну плату) обліковано в табелі для позивача як вихідний день, факту роботи позивача у понадурочний час з наданих табелів не вбачається. Доказів роботи в понадурочний час позивачем не надано.
Що стосується позовних вимог про виплату компенсації за один день невикористаної відпустки, то суд вважає правильним наведений у письмових запереченнях розрахунок компенсації за невикористану відпустку, яка була сплачена позивачу при звільненні у розмірі 2466,24 гривень, оскільки такий розрахунок проведений у відповідності з алгоритмом нарахування оплати у дні відпустки, викладеним у Постанові КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористану відпустку підтверджується розрахунком оплати відпустки від 09.01.2013 року та відомостями на виплату грошей № 1 та № 2 з підписами позивача про отримання грошових коштів.
Що стосується позовних вимог про виплату компенсації за затримку виплати заробітної плати, то представник відповідача у судовому засіданні не заперечував, що заробітна плата виплачувалась позивачу не двічі, а один раз на місяць, що є порушенням вимог ст.115 КЗпП України.
Відповідно до п.2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою КМУ № 1427 від 20.12.1997 року, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові починаючи з 01.01.1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Судом не встановлено фактів затримки виплати заробітної плати позивачу протягом всього періоду його роботи у відповідача більше ніж на один місяць, відповідних доказів позивачем суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 38, 47, 115, 116, 149, 235 КЗпП України, ст. 11, 60, 61, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, Постановою Державного комітету СРСР по труду та соціальним питанням і ОСОБА_6 охорони здоров'я СРСР № 794/33-82 від31.12.1987 року «Про затвердження Основних положень про вахтові методи організації робіт», Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою КМУ № 1427 від 20.12.1997 року, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «ЮСЕІС СА», третя особа - Комунальне підприємство «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування інеземних представництв» про поновлення на роботі, стягнення належних при звільненні працівнику сум та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні- відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: